01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"17" серпня 2011 р. Справа № 14/108-11
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Тумановій К. Л.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 58 від 29.07.2011 р.);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Львівський маяк”, м. Львів
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Славутич
про стягнення 8 403, 06 грн.
ТДВ „Львівський маяк” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_2. про стягнення 8 403, 06 грн. основної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору-доручення № 15 від 11.02.2008 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2011 р. порушено провадження у справі № 14/108-11 за позовом ТДВ „Львівський маяк” до ФОП ОСОБА_2. про стягнення 8 403, 06 грн. заборгованості і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 17.08.2011 р.
17.08.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
11.02.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір -доручення № 15, згідно умов п. 1.1. якого предметом договору є виконання повіреним доручення довірителя від його імені на реалізацію швейних виробів і рекламну продукцію та вивчати попит покупців на отримані товари.
Згідно п. 3.1. договору повірений приймає на себе виконання таких обов'язків:
3.1.1. одержувати та зберігати одержуване у довірителя майно-швейних виробів та рекламну продукцію.
3.1.2. здійснювати своїми силами та своїми робітниками продаж майна довірителя з додержанням його вимог, на протязі 90 днів з дня отримання.
3.1.3. сповіщати довірителя про стан реалізації, не реалізовані швейні вироби підлягають поверненню, або за письмовою згодою продовжується термін реалізації на 30 днів.
3.1.4. переказувати кожні сім днів на рахунок довірителя суми, одержані за продаж майна довірителя згідно цін, що зафіксовані у накладних, виписані довірителем для повіреного.
3.1.5. забезпечувати збереження та належний стан товарів, що одержані від довірителя, на умовах повної матеріальної відповідальності.
Відповідно до п. 4.2.2. договору довіритель має право одержувати у встановлений в п. 3.1.4. термін на свій рахунок кошти від продажу товарів.
Пунктом 4.2.3. договору передбачено, що товар, що зберігається, є власністю довірителя до моменту отримання повіреним коштів за його реалізацію. Не реалізований товар має бути повернений за першою вимогою довірителя.
Пунктом 6.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31 грудня 2008 р.
На виконання умов договору позивачем у період з вересня 2008 р. по грудень 2008 р. було передано відповідачу для реалізації товар на загальну суму 48 368, 28 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 961 від 11.09.2008 р. на суму 21 209, 16 грн., рахунком-фактурою № 1131 від 08.12.2008 р. на суму 27 159, 12 грн., наявними у матеріалах справи.
За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 14 507, 10 грн. (з них 293, 52 грн. залишок переплати за товар, одержаний відповідачем до моменту отримання товару, що є предметом спору), що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, позовною заявою б/н б/д, поясненнями № 77 від 15.08.2011 р. нарахування заборгованості, наявними у матеріалах справи.
Крім того, за період дії договору та на його виконання у період з березня 2009 р. по січень 2010 р. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 25 458, 12 грн., що підтверджується накладною на повернення товару б/н від 20.03.2009 р. на суму 11 310, 00 грн., накладною на повернення товару б/н від 03.04.2009 р. на суму 6 321, 12 грн., накладною на повернення товару б/н від 03.04.20009 р. на суму 3 939, 00 грн., накладною на повернення товару б/н від 11.01.2010 р. на суму 7 032, 00 грн., наявними у матеріалах справи.
У травні 2011 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 2 від 13.05.2011 р., у якій просив відповідача погасити заборгованість за отриманий товар у розмірі 8 403, 06 грн.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 8 403, 06 грн., що підтверджується договором-доручення № 15 від 11.02.2008 р., рахунком-фактурою № 961 від 11.09.2008 р. на суму 21 209, 16 грн., рахунком-фактурою № 1131 від 08.12.2008 р. на суму 27 159, 12 грн., відповідними виписками з банківського рахунку позивача, позовною заявою б/н б/д, поясненнями № 77 від 15.08.2011 р. нарахування заборгованості, накладною на повернення товару б/н від 20.03.2009 р. на суму 11 310, 00 грн., накладною на повернення товару б/н від 03.04.2009 р. на суму 6 321, 12 грн., накладною на повернення товару б/н від 03.04.20009 р. на суму 3 939, 00 грн., накладною на повернення товару б/н від 11.01.2010 р. на суму 7 032, 00 грн., наявними у матеріалах справи.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 8 403, 06 грн. за договором-доручення № 15 від 11.02.2008 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Також, позивач у своїй позовній заяві просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на рахунок відповідача.
У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У зв'язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Львівський маяк” (ідентифікаційний код 00309507) 8 403 (вісім тисяч чотириста три) грн. 06 (шість) коп. основної заборгованості та судові витрати 102 (сто дві) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю „Львівський маяк” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
04 листопада 2011 р.