ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20 жовтня 2011 р. справа № 5010/903/2011-22/38
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: головуючої судді Малєєвої О.В., судді Фанда О. М., судді Калашника В.О. при секретарі судового засідання Костюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01601, в особі відділення "Івано-Франківська регіональна дирекція", вул. Незалежності, 4, м. Івано-Франківськ, 76000,
до відповідача: підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 76000,
про стягнення кредитних коштів в сумі 1338000 доларів США, відсотків в сумі 145124,31 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9047,86 доларів США, пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 15898,34 доларів США, 3% річних по кредитних коштах в сумі 1626,26 доларів США, 3% річних по відсотках в сумі 1710,77 доларів США, комісії в сумі 1385982,62 грн., пені за порушення строків сплати комісії в сумі 10613,69грн., 3% річних по комісії в сумі 2054,25грн., інфляційні за порушення строків сплати комісії в сумі 5772,68грн.
за участю представників сторін:
Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі відділення "Івано-Франківська регіональна дирекція" заявило позов до підприємця ОСОБА_1 про стягнення кредитних коштів в сумі 1338000 доларів США, відсотків в сумі 145124,31доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9047,86 доларів США, пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 15898,34 доларів США, 3% річних по кредитних коштах в сумі 1626,26 доларів США, 3% річних по відсотках в сумі 1710,77 доларів США, комісії в сумі 1385982,62 грн., пені за порушення строків сплати комісії в сумі 10613,69грн., 3% річних по комісії в сумі 2054,25грн., інфляційні за порушення строків сплати комісії в сумі 5772,68грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 01.08.08р. між публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі Банк) та підприємцем ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено Генеральну угоду №16.9.06-04/08., відповідно до п. 1.1 якої Банк на положеннях та на умовах Генеральної угоди зобов'язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах, укладених в рамках Генеральної угоди і які є невід'ємною частиною Генеральної угоди. В рамках Генеральної угоди між публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та підприємцем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №16.9.06-04/08-СК від 01.08.08р. Додатковим договором від 04.08.08р., Додатковою угодою №1 від 10.11.08р. та Договором про внесення змін №2 від 03.12.09р. до Кредитного договору вносились зміни щодо умов кредитування.
Відповідно до п. 1.1. предметом Кредитного договору є надання Банком Відповідачу грошових коштів на таких умовах:
- сума кредиту 1 338 000,00 (один мільйон триста тридцять вісім тисяч) доларів США 00 центів;
- строк користування по 31 липня 2015 року;
- плата за користування кредитом - з 01.08.08р. по 09.11.08р. - 15,0% (п'ятнадцять) відсотків річних, з 10.11.08р. по 31.07.15р. - 17,0% (сімнадцять) відсотків річних.
Позивач належним чином виконав свій обов'язок по Кредитному договору щодо надання Відповідачеві грошових коштів (кредиту) шляхом відкриття відзивної відновлюваної кредитної лінії в сумі - 1 330 000,00 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку та меморіальним ордером №1336 від 01.08.08р. та меморіальним ордером №13365 від 04.08.08р.
Однак, Відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредиту, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконував, а саме своєчасно не погасив чергові частини кредиту та прострочив сплату процентів за користування кредитом.
Згідно із п. 5.6. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язань у разі, зокрема, несплати процентів за користування кредитом більше 3 (трьох) банківських днів.
Таким чином, в результаті порушення умов Кредитного договору щодо строків сплати процентів за користування кредитом, враховуючи положення п. 5.6. Кредитного договору, у Відповідача виникло зобов'язання щодо дострокового погашення суми кредиту, заборгованість по якому станом на 01.04.11р. становить 1 338 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.04.11р. (1 USD - 7,96 грн.) становить 10 650 480,00 грн.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем по процентам за користування кредитом за період з 01.12.10р. по 31.03.11р. становить 95 246,64 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.04.11р. (1 USD - 7,96 грн.) становить 758 163,00 грн.
Відповідач заявлений позов не визнав та у відзиві на позовну заяву вказав, що згідно із Кредитним договором зобов'язання Банку (надати кредит) і зобов'язання Позичальника (повернути кредит з відсотками) виражені у іноземній валюті - доларах США, а не у грошовій валюті України - гривні, як це передбачено ст. 524 ЦК України. Вказує, що відповідно до умов Кредитного договору його істотною умовою є погоджена Банком та Позичальником ціна, яка становить 1 338 000,00 (один мільйон триста тридцять вісім тисяч) доларів США 00 центів. Тобто, ціна Кредитного договору №16.9.06-04/08-СК від 01.08.08р. виражена у іноземній валюті - доларах США, оскільки зобов'язання Банку і Позичальника згідно умов Кредитного договору теж виражені у іноземній валюті - доларах США без будь-якого посилання на еквівалент до іншої грошової одиниці. Відповідач стверджує, що укладаючи Кредитний договір Банк не вимагав від Позичальника, а Позичальник не зобов'язувався перед Банком повертати кредит і сплачувати проценти у національній грошовій одиниці гривні в еквіваленті до долару США за офіційним курсом НБУ.
Вказує те, що Позивач невірно розрахував ціну позову, так як, ознайомившись із наданим Позивачем розрахунком заборгованості та провівши перерахунок даних, що зазначені у графіках Позивача, представник Відповідача прийшов до висновку, що Банк невірно вказав зобов'язання Позичальника по сплаті відсотків за умовами Кредитного договору і завищив їх на 4063,77 доларів США, чим увів Позичальника в оману. Вважає, що таким чином Позивач свідомо завищив зобов'язання Позичальника по сплаті відсотків за умовами Кредитного договору, включив неправомірно завищені зобов'язання Позичальника до ціни позову. Також, вважає, що подані Позивачем додатки і графіки є не чинними і не можуть прийматись судом у якості документальних доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.
Між публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі Банк) та підприємцем ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено Генеральну угоду №16.9.06-04/08., відповідно до п. 1.1 якої Банк на положеннях та на умовах Генеральної угоди зобов'язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах, укладених в рамках Генеральної угоди і які є невід'ємною частиною Генеральної угоди. В рамках Генеральної угоди між публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та підприємцем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №16.9.06-04/08-СК від 01.08.08р. Додатковим договором від 04.08.08р., Додатковою угодою №1 від 10.11.08р. та Договором про внесення змін №2 від 03.12.09р. до Кредитного договору вносились зміни щодо умов кредитування.
Відповідно до п. 1.1. предметом Кредитного договору є надання Банком Відповідачу грошових коштів на таких умовах:
- сума кредиту 1 338 000,00 (один мільйон триста тридцять вісім тисяч) доларів США 00 центів;
- строк користування по 31 липня 2015 року;
- плата за користування кредитом - з 01.08.08р. по 09.11.08р. - 15,0% (п'ятнадцять) відсотків річних, з 10.11.08р. по 31.07.15р. - 17,0% (сімнадцять) відсотків річних.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Керуючись ст. 82, Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.10.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Малєєва О. В. 25.10.11