Запорізької області
26.10.11 Справа № 3/5009/5531/11
Суддя Соловйов В.М.
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запорізький комбінат будматеріалів”,м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжіндустріалресурс”,м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості в сумі 22 385, 00 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Прокопенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 05/11 від 21.07.2011р.;
від відповідача: не з'явився
ПуАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” про стягнення боргу в сумі 22 385,00 грн. за договором купівлі-продажу дизельного палива в усній формі.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 16.09.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. 176, 181, 193, 216 ГК України, ст. 1, 2, 12, 54, 61, 64, 82 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/5531/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 04.10.2011р. о 14 годині 30 хвилин.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2011р. розгляд справи відкладений на 26.10.2011р. об 11 годині 00 хвилин.
В судовому засіданні 26.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 31.10.2011р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні 26.10.2011р. позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 09/284 від 16.09.2011р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за невиконання зобов'язання в розмірі 22 385,00 грн.
Зокрема зазначив, що 15.06.2011р. між ПуАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” і ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” був укладений договір купівлі-продажу дизельного палива в усній формі.
Сторонами було погоджено, що товар поставляється на умовах 100 % попередньої оплати, у зв'язку з чим відповідачем шляхом факсимільного зв'язку був направлений на адресу позивача рахунок № 06 від 14.06.2011р.
На підставі отриманого рахунку № 06 від 14.06.2011р. за дизельне паливо, на виконання досягнутих домовленостей, позивач 15.06.2011р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 22 385,00 грн.
Сплачений товар (дизельне паливо) відповідачем не поставлений, всі звернення позивача проігноровані, грошові кошти на розрахунковий рахунок ПуАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” не повернуті, тобто зобов'язання з постачання дизельного палива не виконані.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.
Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України, в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.
Приймаючи рішення за відсутності ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” господарський суд бере до уваги те, що підприємство не надало суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали від 19.09.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/5531/11 та копія ухвали від 04.10.2011р. про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача, до господарського суду Запорізької області не повертались.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
При зверненні до суду позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЕ № 965527 станом на 01.08.2011р., згідно якому місцезнаходженням ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 34-А.
Саме на цю адресу господарський суд надсилав відповідачеві копії процесуальних документів по справі № 3/5009/5979/11.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
Платіжним дорученням № 1317 від 15.06.2011р. ПуАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” перерахувало грошові кошти у розмірі 22 385,00 грн. на рахунок ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” з призначенням платежу: оплата за дизельне пальне згідно рахунку 06 від 14.06.2011р., у том числі ПДВ 20 % - 3 730,83 грн.
У свою чергу, ТОВ “Запоріжіндустріалресурс”, за усною домовленістю з позивачем, після надходження грошових коштів зобов'язалось поставити товар згідно рахунку № 06 від 14.06.2011р., а саме “дизельне паливо”.
Грошові кошти у розмірі 22 385,00 грн. згідно платіжного доручення № 1317 від 15.06.2011р. надійшли на рахунок відповідача 15.06.2011р., про що свідчить відмітка банку про проведення та зарахування цих коштів.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, товар позивачу не поставив.
10.08.2011р. позивачем на адресу відповідача направлена вимога № 0/242 від 10.08.2011р. з проханням на протязі 5 днів з дати отримання вимоги повернути грошові кошти у розмірі 22 385,00 грн. позивачу.
ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” відповіді на заявлену вимогу не надало, грошові кошти позивачу не повернуто.
02.09.2011р. ПуАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” повторно направив відповідачу вимогу № 09/272 від 02.09.2011р. про повернення грошових коштів у розмірі 22 385,00 грн. позивачу.
Відповідач відповіді на повторну вимогу позивача також не надав, грошові кошти ПуАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” не повернув.
Таким чином, станом на 26.10.2011р. заборгованості відповідача перед позивачем складає 22 385,00 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є усна домовленість між ПуАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” та ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” про поставку дизельного палива.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Для договору, укладеного між ПуАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” та ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” обов'язкова письмова форма законом не вимагається.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунку № 06 від 14.06.2011р. на загальну суму 22 385,00 грн., суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На день звернення позивача до суду (16.09.2011р.), та на час прийняття цього рішення відповідач не надав жодного доказу про те, що ним зроблена поставка позивачу дизельного палива згідно рахунку № 06 від 14.06.2011р. на загальну суму 22 385,00 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
10.08.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 08/242 від 10.08.2011р. з проханням на протязі 5 днів з дати отримання даної вимоги повернути грошові кошти у розмірі 22 385,00 грн.
Відповідач відповіді на дану вимогу позивача не надав, грошові кошти в сумі 22 385,00 не повернув.
Позивач 02.09.2011р. повторно звернувся до відповідача з вимогою № 09/274 від 02.09.2011 про повернення грошових коштів у розмірі 22 385,00 грн. Відповідач відповіді на вимогу не надав.
Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми боргу.
Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
В даному випадку ПуАТ “Запорізький комбінат будматеріалів” заявив до стягнення (повернення) суму, яка була перерахована позивачем 15.06.2011р. на адресу ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” на виконання у зобов'язанні -усному договорі поставки дизельного палива згідно рахунку № 06 від 14.06.2011р. на суму 22 385,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Запоріжіндустріалресурс” зобов'язань за договором про поставку дизельного палива на адресу позивача на суму 22 385,00 грн., вимоги про стягнення з відповідача заявленої суми в розмірі 22 385,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжіндустріалресурс” (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 34-А, ідентифікаційний код 37256293) на користь позивача Публічного акціонерного товариства “Запорізький комбінат будматеріалів” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69, ідентифікаційний код 00290771) 22 385 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. передплати за договором поставки дизельного палива, 223 (двісті двадцять три) грн. 85 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 31.10.2011р.