20.10.2011
Справа № 22ц-1174/2011р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 42 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
20 жовтня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Саліхова В.В., Моцного М.С.,
при секретарі: Селезньовій Л.М.,
за участю: відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 15 червня 2011 року по цивільній справі за позовом Міністерства оборони Російської Федерації в особі начальника 1997 відділення морської інженерної служби МО РФ до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення,
У жовтні 2009 року Міністерство оборони Російської Федерації в особі начальника 1997 ВМІС звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просило усунути для позивача перешкоди у користуванні АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення.
Вимоги позову мотивовані тим, що у 2000 році вказане житлове приміщення, яке є власністю Міністерства оборони Російської Федерації, знаходиться на балансі 1997 ВМІС МО РФ та має статус службового, було надано у тимчасове користування відповідачу на час проходження військової служби у м.Севастополі. у 2008 році ОСОБА_3 був звільнений у запас, виключений із списків особового складу військової частини, однак, будучи особою, що забезпечена житлом, розташованим у м.Євпаторія, спірну квартиру у добровільному порядку звільнити відмовляється. А тому позивач, посилаючись на ст.391 ЦК України та ст.124 ЖК України просить виселити відповідача із займаного житлового приміщення.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 15 червня 2011 року у задоволенні позову Міністерства оборони Російської Федерації в особі начальника 1997 відділення морської інженерної служби МО РФ відмовлено.
Позивач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового про задоволення позовних вимог Міністерства оборони Російської Федерації в особі начальника 1997 ВМІС у повному обсязі.
Представник позивача МО РФ - Щербаков Л.М. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ст.124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 31 березня 2000 року ОСОБА_3 постійно проживає у АДРЕСА_1, яка має статус службової та відповідно до Свідоцтва про право власності на квартири № 1-10, виданого 08 травня 2007 року Фондом комунального майна СМР, належить на праві державної власності Російській Федерації в особі Уряду РФ (а.с.8,12).
Вселення відповідача у вказану квартиру відбулося під час проходження ним військової служби у МО РФ на підставі ордеру № 36 від 02 березня 2000 року, виданого 1997 відділенням МІС КЧФ. Наказом МО РФ по особливому складу № 968 від 25 серпня 2007 року ОСОБА_3 достроково звільнений з військової служби із зарахуванням у запас у зв'язку із станом здоров'я (п.п.«б» п.3 ст.51 Федерального закону) (а.с.21).
Відповідно до ст.125 ЖК України передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено зокрема: інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що загальна вислуга років ОСОБА_3 у Збройних силах РФ склала 28 років 2 місяця, що підтверджується витягом з Наказу МО РФ по особливому складу № 968 від 25 серпня 2007 року (а.с.21), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без задоволення позовних вимог МО РФ, так як відповідач відноситься до осіб, які не підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення, оскільки період проходження ним військової служби складає період, якій є більш ніж десять років. Крім того звільнення відповідача з військової служби відбулося достроково у зв'язку із станом здоров'я.
Належних доказів, які б свідчили про забезпечення ОСОБА_3 іншим житловим приміщенням за рахунок МО РФ суду, позивачем під час розгляду справи надано не було.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 15 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.В.Саліхов
М.С.Моцний