13.10.2011
Справа № 22ц-1042/2011р. Головуючий у першій
інстанції Гапонов Д.Ю.
Категорія 44 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
13 жовтня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого -Водяхіної Л.М.,
суддів -Володіної Л.В., Зотова В.С.,
при секретарі -Селезньовій Л.М.,
за участю -представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, та вточнивши протягом розгляду справи свої позовні вимоги, просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме АДРЕСА_2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 17.04.2009 року. У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка згідно п.14.1 договору має право довічного проживання у квартирі, та відповідач ОСОБА_3, який там не проживає, з реєстрації не знімається, що унеможливлює ОСОБА_5 вільно розпоряджатись власною квартирою.
Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2011 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення, яким у задоволені позову відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, в матеріалах справи є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення представнику позивача ОСОБА_7, та згідно з ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь в справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Задовольняючи вимоги позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація відповідача в квартирі, власником якої є позивач, є для останньої перешкодою в користуванні і розпорядженні майном на свій розсуд і порушує її права як власника.
З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
З матеріалів справи видно, що позивачка згідно довідки КП «БТІ і ДРОНМ» Севастопольської міської Ради від 23.04.2003 року (а.с.8) є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 17.04.2009 року, який був укладений між дарувальником ОСОБА_6 та обдарованою ОСОБА_5
Згідно довідки КП «Житлосервіс №14» (а.с.8), у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_6, яка згідно п.14.1 вказаного договору дарування має право довічного проживання у квартирі позивача, та відповідач ОСОБА_3, який являється онуком дарувальника ОСОБА_6
Також з матеріалів справи видно, що згідно п.11 договору дарування вказаної квартири, відсутні права користування малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, які обмежували б їх право на відчуження вищезазначеного майна, крім права користування у ОСОБА_3, яке не буде порушено у зв'язку з тим, що за ОСОБА_3 зберігається реєстрація та право проживання за вищевказаним нерухомим майном.
Однак, судом першої інстанції при постановленні рішення не враховані вимоги ч.1,2 ст.725 ЦК України, згідно якої договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи, або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). А також дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи. Тобто приймаючи в дар спірну квартиру позивачка ОСОБА_5 знала, що за ОСОБА_3 зберігається реєстрація та право проживання у вказаній квартирі і дана умова нею була прийнята.
Проте суд першої інстанції викладене правильно не оцінив та дійшов невірного висновку про задоволення позову, оскільки право проживання ОСОБА_3 за вказаним нерухомим майном, передбачено умовами договору дарування, на підставі якого позивачем набуто право власності на вказане житлове приміщення. Отже підстави визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою позивача з мотивів наведених у позові відсутні.
Таким чином, рішення суду ухвалено із порушенням вимог матеріального закону та на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.303,313,ЦПК України,п.1,2ст.725 ЦК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 30 травня 2011 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування АДРЕСА_2 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.М.Водяхіна
Судді: Л.В.Володіна
В.С.Зотов