Рішення від 20.10.2011 по справі 2-509/11

Справа № 2-509/11

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2011 Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді Гапонова Д.Ю.,

при секретарі Веселовій О.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права на спадкування за законом у певній частці та визначення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з наведеним позовом, яким просить визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_6; визнати за собою право на спадкування за законом, а саме, ? частки жилих та підсобних приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1; визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1, шляхом виділення для неї 5,5 соток. Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_6, яка заповідала усе належне їй майно своїй внучці, ОСОБА_5, яка є донькою рідного брата позивача -ОСОБА_4. Позивач вважає заповіт несправедливим, оскільки тривалий час проживає у спірному домоволодінні, утримує його, та вважає, що заповідач, через похилий вік, поганий зір була введена в оману, при оформленні та оголошенні заповіту нотаріусом, заповідач не розуміла значення своїх дій, підписуючи заповіт.

У судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог повністю, обґрунтовуючи тим, що волевиявлення ОСОБА_6 при складанні заповіту було вільним, вона самостійно розпорядилась належним їй майном, хоча позивач і має право на отримання обов'язковій частки у спадковому майні, проте, вона є меншою за ? частки спірного домоволодіння.

Третя особа ОСОБА_7 заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, слід прийти до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 того ж Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 11 січня 2002 року склала заповіт, яким все своє майно заповідала внучці, ОСОБА_8 (а.с.180). 12 серпня 2005 року ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_5, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу (а.с.150).

Як вбачається з копії спадкової справи №14/2010 до майна померлої, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла (а.с.155), на час смерті заповіт не скасований та не змінений, із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_5, внучка померлої, та діти померлої, ОСОБА_1, ОСОБА_4

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

За змістом ч.2 ст.1257 того ж кодексу, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на те, що ОСОБА_6 в силу похилого віку, поганого зору та юридичної необізнаності була помимо волі введена в оману при оформлені заповіту та оголошенні його нотаріусом, суд вважає помилковими, оскільки, як вбачається зі змісту заповіту, він прочитаний заповідачу вголос, підписаний в присутності нотаріуса, особу та дієздатність ОСОБА_6 перевірені, тобто у суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 не була введена в оману при оформлені заповіту.

В той же час, встановлений в судовому засіданні факт тривалого проживання позивача ОСОБА_1 у спірному домоволодінні та його утриманні, що підтверджено окрім інших доказів, показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та на які вона посилається в обґрунтування заявлених вимог, не є підставою для визнання заповіту частково недійсним.

Крім того, ст.60 ЦПК України встановлено, що саме сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, проте, доказів, які б свідчили про введення в оману ОСОБА_6 при складанні та підписанні нею спірного заповіту, у судовому засіданні не добуто, а тому у задоволенні вимог позивача про визнання частково недійсним заповіту ОСОБА_6, оформленого 11 січня 2002 року слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

З огляду наведеного, обов'язкова частка з майна ОСОБА_6, спірного домоволодіння №9, розташованого по АДРЕСА_1 підлягає виділенню її непрацездатним дітям, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, та оскільки частка є меншою за заявленою у позовних вимогах ? частки, з урахуванням наявності спадкоємця за заповітом ОСОБА_5, вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання за нею права на спадкування за законом, а саме, ? частки спірного домоволодіння є необґрунтованими, внаслідок чого, задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1, шляхом виділення для неї 5,5 соток (0,55га).

Так, відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, за ОСОБА_6 було закріплено земельну ділянку площею 0,6га (а.с.179).

З огляду того, що позивачу ОСОБА_1 має належити менше ніж ? частки домоволодіння №9, розташованого по АДРЕСА_1, виділення їй в користування земельної ділянки у заявленому в позовних вимогах розмірі у 0,55га, є неспівмірним з належної їй частки домоволодіння та загальною площею земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.377, 1235, 1241, 1257 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права на спадкування за законом у певній частці та визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов