Справа № 2-425/2011
Іменем України
(повний текст)
18.10.2011 Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого у справі судді Гапонова Д.Ю.,
при секретарі Веселової О.Ф.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
До Балаклавського районного суду міста Севастополя за підсудністю надійшла справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, процентів за його користування. Вимоги мотивовані тим, що 31.05.2008 року між сторонами було укладено договір позики №022780/60 на суму 40000 доларів США з часом повернення грошей до 11 грудня 2008 року. До цього часу борг відповідач не повернув, проценти за його користування не платить. Збільшивши розмір позовних вимог, позивач просив стягнути на свою користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 97000грн., проценти за користування позикою в остаточному розмірі 28394 долари США. У судовому засіданні позивач відмовився від вимог про стягнення з відповідача розміру інфляції за сумою боргу, та його відмова прийнята судом, про що постановлено ухвалу від 17.10.2011р.
В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні уточнених вимог.
Відповідач ОСОБА_3, в судовому засіданні, не заперечуючи наявність договору позики та розписки про отримання від позивача 40000 доларів США, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки гроші від ОСОБА_1 не отримував, ці гроші останній передавав іншій особі. Крім того, як зазначив відповідач ОСОБА_3, 31 травня 2008 року, в день укладання угоди, він не міг отримати гроші, оскільки перебував за межами України. Представник відповідача підтримав позицію свого довірителя.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, слід прийти до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 того ж Кодексу.
Зі змісту ч.1 ст.ст.1046, ст.1049 ЦК України вбачається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.
Дослідженими в судовому засіданні договором позики від 31 травня 2008 року №022780/60 та розписки від тієї ж дати вбачається, що ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 позику у розмірі 40000 доларів США на строк шість місяців десять днів зі сплатою процентів від суми позики у розмірі 20% річних.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожна окремо, показали, що разом з відповідачем ОСОБА_3 приймали участь у глобальній системі тренінгів, організованої ОСОБА_7, де різні громадяни інвестували кошти в бізнес -проекти, запропоновані останнім. Позивач ОСОБА_1 неодноразово інвестував свої кошти у систему тренінгів, що оформлювалось позикою, та договори позики, за відсутності Флетчера, підписував ОСОБА_3 а гроші передавались до бухгалтерії системи тренінгів. Проте, про передачу 40000 доларів США ОСОБА_1 ОСОБА_3 свідкам не відомо.
Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Відповідачем ОСОБА_3 договір позики від 31 травня 2008 року №022780/60, укладений з позивачем ОСОБА_1 через безгрішшя не оспорений, а тому суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу обґрунтовані, внаслідок чого підлягають задоволенню.
Дослідженими в судовому засіданні копії паспорту ОСОБА_3 типу НОМЕР_1, повідомленням державної прикордонної служби України (окремий відділ обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно -телекомунікаційної системи «Гарт») вбачається, що ОСОБА_3 в період з 29.05.2008 року по 02.06.2008 року перебував за межами України. Проте, наведену обставину, на яку посилається відповідач як на доказ відсутності грошового зобов'язання перед позивачем суд не приймає до уваги, оскільки як позивач так і відповідач, в судовому засіданні пояснювали, що текст договору позики та розписки про передачу грошей складено не ними, їхні лише підписи, що дає змогу суду вважати, що згода на укладення грошового зобов'язання між сторонами була, та час її виникнення визначений сторонами за домовленістю, саме 31 травня 2008 року.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
З огляду наведеного, розмір процентів за договором позики від 31 травня 2008 року №022780/60 складає за період з 01.06.2008 року по 17.10.2011 року включно, 27046,57 доларів США, а загальна сума боргу складає 67046,57 доларів США (40000 + 27046,57).
Частинами 1, 2 ст.533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З огляду наведеного, на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню сума боргу в гривневому еквіваленті у розмірі 534743грн. 32коп. (67046,57 доларів США Х 797.57грн.).
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1700грн. та витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням суми процентів за його користування у розмірі 534685грн. 02коп., судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1700грн., витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.
Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов