Рішення від 31.10.2011 по справі 2-1151/11

Справа № 2-1151/11

РІШЕННЯ

ІМ"ЯМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд

Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Триголової В.М.,

при секретарі Носилевській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно - каналізаційного господарства»про поновлення на роботі, виплату зарплати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, виплату зарплати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, пославшись на те, що з вересня 2010 року вона працювала у відповідача на посаді інспектора аналітичного сектору.

15 червня 2011 року її звільнено з займаної посади в зв»язку зі скороченням штатів.

Вона вважає, що мала перевагу перед іншими працівниками як така, що має утриманців і в її сім»ї немає інших осіб, що мали б заробіток. Крім того, вона має спеціальну середню освіту, а звільнення її проведене без згоди профспілкового комітету. Їй не пропонувалась інша посада при звільненні. Всі ці підстави, на її думку, давали їй право залишитись на своїй посаді, з якої її звільнили незаконно.

Вона просить її поновити на роботі, стягнути з відповідача заробіток за вимушений прогул і відшкодувати їй 3000 гр. моральної шкоди, так як в зв»язку зі звільненням вона переносила моральні страждання, відчувала себе ображеною і втратила нормальні життєві зв»язки.

До суду позивачка і третя особа з боку відповідача не з»явились, але надіслали заяви в яких просять розглядати справу у їх відсутності.

Представник позивачки в суді позов підтримав і пояснив, що позивачка працювала у відповідача на посаді інспектора аналітичного сектору. 15 червня 2011 року її було звільнено з роботи в зв»язку зі скороченням штатів.

Він вважає, що її звільнили незаконно, так як вона має переваги перед іншими працівниками і має середньо-спеціальну освіту. Перевагами перед іншими працівниками є те, що в її сім»ї є брат-інвалід і безробітна мати.

Крім того, попередивши позивачку за 2 місяці про звільнення, відповідач не запропонував їй іншу посаду. Представник позивача просив суд поновити її на роботі, стягнути на її користь середній заробіток за вимушений прогул і стягнути на її користь 3000 гр. моральної шкоди, яка вбачається в тому, що в зв»язку зі звільненням позивачка морально страждала та втратила нормальні життєві зв»язки.

Представник відповідача в суді позову не визнав і пояснив, що на підприємстві було скорочення штату. ОСОБА_1 працювала на посаді інспектора аналітичного сектору. Така посада в аналітичному секторі була одна. В результаті скорочення штатів був скорочений весь аналітичний сектор. ОСОБА_1 була попереджена про звільнення. На момент її звільнення вакантних посад на підприємстві не було. 15 червня 2011 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи. Представник відповідача вважає, що звільненя позивачки було проведене з дотриманням закону, а тому просить в позові їй відмовити.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши представників сторін, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав:

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона в цивільному процесі зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Ні позивачка, ні її представник не надали суду жодного доказу в підтвердження тих обставин, на які вони посилались як на такі, що підтверджували незаконність звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Між тим, відповідач надав суду докази, які свідчать про законність звільненя ОСОБА_1 з посади інспектора аналітичного сектора комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаціного господарства».

Так, з копії наказу по підприємству № 70-к від 13 квітня 2011 року видно, що на підприємстві скорочувався штат працівників.

З цього наказу видно, що, зокрема, скорочувався весь аналітичний сектор, в якому працювала ОСОБА_1, тобто, всі працівники цього сектору. З копій штатних розписів по аналітичному сектору видно, що посада інспектора аналітичного сектору, була одна, а тому говорити про переваги перед кимось при звільненні взагалі немає підстав. В суді встановлено, що вакантних посад на момент звільнення ОСОБА_1 на підприємстві не було. Це підтверджується довідкою підприємства. Не заперечував цього в суді і представник позивачки. Не заперечував він і проти того, що про звільнення позивачка була завчасно попереджена адміністрацією підприємства.

Суду наданий витяг з протоколу № 29 від 19 жовтня 2011 року.

З печатки на протоколі видно, що це протокол зборів профспілкового комітету комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства».

Зі змісту витягу з протоколу видно, що на зборах вирішувалось питання про надання згоди на звільнення з роботи ОСОБА_1 В резолютивній частині вказано : «Заперечити звільнення ОСОБА_1.» Суд розуміє це як відмову дати згоду на звільнення. Проте, суд не може погодитись з таким рішенням профспілкового комітету, так як воно не відповідає вимогам закону.

Так, згідно зі ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»рішення профспілкового комітету про надання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим.

У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у разі звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборчого органу профспілки.

Надане суду рішення профспілкового комітету не містить ніякої мотивації і ніякого обгрунтування, а тому суд вважає, що при скороченні штату, яке було в комунальному підприємстві «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»таке рішення профспілкового комітету відносно ОСОБА_1 сприймати не можна, так як воно не відповідає вимогам закону.

Додержавшись всіх процедур, передбачених законом, при звільненні в зв»язку зі скороченням штату, відповідач на законних підставах наказом № 125 -к від 15 червня 2011 року звільнив ОСОБА_1 з посади інспектора аналітичного сектору.

Визнавати це звільнення незаконним, а також поновлювати ОСОБА_1 на роботі, стягувати на її користь заробіток за вимушений прогул у суду підстав немає як немає підстав і стягувати моральну шкоду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 215 ЦПК України, ст. ст. 232 і 237? КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно - каналізаційного господарства»про поновлення на роботі, виплату зарплати за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської обл. через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.М.Триголова