21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
09 листопада 2011 р. Справа 7/148/2011/5003
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта",
м. Харків < адреса позивача >
до: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто", м. Вінниця < адреса відповідача >
про стягнення 722,40 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.
Представники
позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 16/11 від 25.10.2011 року, паспорт серія МН НОМЕР_1 виданий 10.09.2001 року.
відповідача: ОСОБА_2. - довіреність б/н від 08.11.2011 року, паспорт серія АВ НОМЕР_2 виданий 27.01.2011 року.
Інші, ОСОБА_3
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Велта", м.Харків подано позов до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто", м.Вінниця про стягнення 722,40 грн..
Ухвалою від 12.10.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/148/2011/5003 та призначено до розгляду на 19.10.2011 року.
Ухвалою суду від 19.10.2011 року в зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 09.11.2011 року.
В судовому засіданні 09.11.2011 року відповідач подав заяву в якій він зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 670 ,57 грн. та пені у сумі 51,83 грн. визнає в повному обсязі.
Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що сторонами не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.12.2008 року між АТЗТ СК "ВЕЛТА" (правонаступник - ПРАТ СК "ВЕЛТА") (Перестрахувальник) та ВАТ "СК "Місто" (правонаступник - ПАТ "СК "Місто") (Перестраховик) був укладений договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-12/08-ФП.
Відповідно до п.1.1 Договору предметом Договору є загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків, що взаємно передаються (приймаються) Сторонами на факультативній (необов'язковій) підставі за договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки Сторін, що приймають участь в перестрахуванні (ретроцесії).
Під ризиком (страховим ризиком) розуміється певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним Страховиком за певним договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом (конкретний договір перестрахування) ризику виконання усіх або частини своїх обов'язків перед Страхувальником у іншого Страховика.
Сторона, що передає ризик в перестрахування, надалі іменується Перестрахувальник (Перестрахований). При цьому, Перестрахувальник - це або Страховик, що прийняв на себе ризик за оригінальним договором страхування (страховим полісом) та передає його в перестрахування, або Ретроцедент, - якщо сам прийняв ризик в перестрахування і частково передає його іншому Перестраховику (Ретроцесіонеру) в ретроцесію (тобто подальше перестрахування).
Сторона, що приймає ризик в перестрахування, надалі іменується Перестраховик (Ретроцесіонер).
Згідно п.2.1 Договору пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у вигляді конкретного договору перестрахування, підписаного Перестрахувальником та завіреного печаткою, що направляється Перестраховику за допомогою факсимільного або поштового зв'язку або електронною поштою. У конкретному договорі перестрахування відображаються умови оригінального договору страхування та умови передачі ризику в перестрахування, що пропонуються.
Якщо Перестраховик не згоден прийняти ризик в перестрахування, він повідомляє про це Перестрахувальника протягом 24 годин після отримання конкретного договору перестрахування (п.2.6 Договору).
Перестрахувальник зобов'язувався перерахувати Перестраховику перестрахову премію за надання перестрахового захисту за конкретним договором перестрахування у строк обумовлений цим Договором, якщо інший порядок сплати перестрахової премії не обумовлено в конкретному договорі перестрахування; у випадку внесення змін та доповнень до Правил страхування та оригінального договору страхування, протягом 3-х банківських днів проінформувати про це Перестраховика; Сповістити Перестраховика про настання страхового випадку за перестрахованим ризиком протягом 3-х робочих днів з моменту отримання інформації про його настання; сплатити Перестраховику відповідну його частці в сплаті збитку за конкретним договором перестрахування частину коштів, отриманих ним в порядку регресу або в результаті реалізації майна, поверненого або переданого Перестрахувальнику після виплати страхового відшкодування, протягом 5-и банківських днів після отримання цих коштів Перестрахувальником; у випадку виникнення права пред'явлення регресу до винної особи, Перестрахувальник зобов'язаний протягом 3-х місяців пред'явити до суду відповідний регресний позов або повернути Перестраховику сплачену ним частку страхового відшкодування за конкретним страховим випадком. У випадку отримання грошових коштів відносно вказаних регресних вимог в 3-денний строк повернути Перестраховику раніше сплачену ним частку страхового відшкодування; сплатити Перестраховику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.п.3.1.3, 3.1.4, 3.1.6, 3.1.9, 3.1.12, 3.1.13 Договору).
Згідно п.3.3.1 Договору Перестраховик зобов'язувався перерахувати Перестрахувальнику страхове відшкодування, розмір якого розрахований у відповідності до умов цього договору та конкретного договору перестрахування, в строк, передбачений цим договором, якщо інше не передбачено у конкретному договорі перестрахування.
Відповідно п.4.1 Договору Перестраховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування в частці (частині), обумовленій конкретним договором перестрахування, при настанні страхового випадку за оригінальним договором страхування. Такий обов'язок розповсюджується на усі страхові випадки за оригінальним договором страхування, що настали в період дії пов'язаного з ним конкретного договору перестрахування.
На підставі вказаного Договору перестрахування, 10.11.2009 року сторони уклали між собою Ковер-нот № ТР 076/2009-4, відповідно до якого Перестрахувальник передав, а Перестраховик прийняв у перестрахування автомобіль ВМW, держ. № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4 (Страхувальнику) (а.с.17, т.1).
Зазначений автомобіль був застрахований Страхувальником в СК "ВЕЛТА" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 172 серія ТР від 06.11.2009 року від дорожньо-транспортних пригод та інших ризиків, зазначених у договорі, на період з 18.11.2009 року до 17.11.2010 року (а.с.20-23, т.1).
17.11.2010 року телефонограмою Страхувальник сповістив позивача про настання страхового випадку, що стався 17.11.2010 року за участю автомобіля ВМW, держ. № НОМЕР_3, а 22.11.2010 року надав письмові пояснення по події.
22.11.2011 року ПАТ "СК "Велта" сповістив ПАТ "СК "Місто" про настання страхової події (а.с.29, т.1).
Отримання відповідного листа відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.30, т.1).
29.11.2010 року позивачем був затверджений страховий акт №56 ТР (а.с.39, т.1).
На підставі вказаного страхового акту, 03.12.2010 року Страхувальнику видатковим касовим ордером № 598 було виплачене страхове відшкодування у розмірі 8 050,00 грн. (а.с.40, т.1).
Матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля ВМW підтверджується також рахунком № НОМЕР_4 від 25.11.2010 року (а.с.35, т.1).
07.12.2010 року ПАТ "СК "МІСТО" був направлений лист щодо виплати на користь ПАТ "СК "ВЕЛТА" своєї частки страхового відшкодування по автомобілю Страхувальника, факт отримання якого відповідачем підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.41-42, т.1).
Частка страхового відшкодування ПАТ "СК "МІСТО" по страховому випадку складає 8,33 % від суми збитку та становить 670,57 грн. .
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання відповідно до п.18.3 Ковер-ноту № ТР 076/2009-4 від 10.11.2009 року, який встановлював обов'язок останнього сплатити страхове відшкодування на протязі 10 банківських днів з дня отримання необхідних документів, не виконав та свою частку страхового відшкодування не перерахував.
За твердженням позивача відповідачем розрахунків проведено не було в зв'язку з чим він звернувся з відповідним позовом до суду.
Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено , що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення відшкодування в розмірі 670,57 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 51,83 грн. пені за період з 28.12.2010 року по 27.06.2011 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.1.13 Договору Перестрахувальник зобов'язується сплатити Перестраховику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є також обґрунтованими та правомірними.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Задовольняючи позов суд врахував процесуальну позицію відповідача у даному спорі викладену останнім у заяві, яка фактично свідчить про визнання останнім боргу в повному обсязі.
При цьому слід зазначити, що представник відповідача ОСОБА_2., який подав заяву про визнання позову має повноваження на вчинення вказаної процесуальної дії, що вбачається із довіреності від 08.11.2011 року б/н.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
09.11.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 84, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити повністю
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто", вул. Хлібна, 25, м. Вінниця, 21050 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 33295475) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта", вул. Сумська, 46, м. Харків, 61002 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 23465084) - 670 грн. 57 коп. - боргу, 51 коп. 83 коп. - пені, 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 листопада 2011 р.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи