Справа № 2-981/11
19 жовтня 2011 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Козаченка Р.В.,
при секретарі -Бітюковій С.В.,
за участю:
позивачки -ОСОБА_1,
представника позивачки -ОСОБА_2,
відповідача -не з'явився,
представника органу опіки та піклування -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області, про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,
5 серпня 2011 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказувала наступні обґрунтування своїх вимог.
З 1997 року до вересня 2004 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого в них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батько дитини не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, не піклується про неї, а в даний час взагалі знаходиться в СІЗО за обвинувачення у вчиненні злочину. Бажаючи виїжджати з дочкою за кордон на відпочинок, вона неодноразово зверталася до колишнього чоловіка за отриманням його згоди, але він відмовлявся це робити. Посилаючись на те, що відповідач безпідставною не надає дозволу на виїзд дочки за кордон, просила суд надати дозвіл на неодноразові тимчасові виїзди за кордон України разом з нею її дочки ОСОБА_5 без дозволу батька.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, на день розгляду він знаходився в СІЗО м. Миколаєва за обвинуваченням у вчиненні злочину.
Представник третьої особи вважала, що позов обґрунтований, оскільки позитивне вирішення даного питання буде на користь неповнолітньої дитини та в її інтересах.
Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача за наявних у справі доказів, оскільки інші учасники розгляду справи не заперечують проти цього.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, думку представника органу опіки та піклування, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом було встановлено, що в 1997 році між сторонами був укладений шлюб, який був розірваний 10 вересня 2004 року. За час шлюбу в них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу дочка залишилися разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не піклується про неї, і в даний час взагалі перебуває в СІЗО за підозрою у вчиненні злочину.
ОСОБА_1, маючи на даний час достатнє матеріальне забезпечення, з метою найкращого виховання дитини та її оздоровлення, підвищення її морального та духовного розвитку, бажає здійснювати тимчасові виїзди з дочкою до інших країн на відпочинок та оздоровлення.
Проте батько дитини ухиляється від надання свого дозволу на виїзд дитини з позивачкою за кордон.
Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 17, п. 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженого Постановою КМ України № 231 від 31 березня 1995 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 380), відомості про дітей, які їдуть за кордон з батьками (законними представниками), вписуються в паспорти батьків чи одного з батьків (законних представників) на підставі заяви громадянина, у чий паспорт вписуються діти. У разі заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.ч. 2,4 ст. 150, ч.ч. 1,2 ст. 155 СК України батьки зобов'язані поважати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, а мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Статтею 5 Хартії прав сім'ї від 22 жовтня 1983 року передбачено, що «оскільки батьки дали життя своїм дітям, вони мають первинне і невід'ємне право виховувати їх; отже їх слід вважати первинними і головними вихователями власних дітей».
У статтях 8, 9, 20 Конвенції про права дитини вживається термін «найкращі інтереси»дитини, а у ст. 3 зобов'язано усі державні та приватні установи, які займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні та законодавчі органи у всіх діях щодо дітей приділяти першочергову увагу «як найкращому забезпеченню інтересів дитини».
Відповідачем не було надано доказів на підтвердження обґрунтування відмови у наданні дозволу на виїзд неповнолітньої дочки разом з матір'ю за кордон.
В той же час, позивачка надала письмові докази того, що при виїзді за кордон її неповнолітня дочка буде мати належне забезпечення та виховання і це буде їй тільки на користь.
Тому суд вважає, що відмова відповідача у дачі згоди позивачці на виїзд неповнолітньої дочки разом нею за межі України не має ніякого правового підґрунтя і є безпідставною та такою, що суперечить вимогам ст. 155 СК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», так як є предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини і батьківське право не може здійснюватись всупереч цим інтересам.
За такого, суд прийшов до висновку, що необхідно надати позивачці дозвіл на виїзд разом неповнолітньою дочкою за кордон без згоди батька.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 130, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Надати дозвіл ОСОБА_1 на тимчасові та неодноразові виїзди разом з нею за межі України неповнолітній дочці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька -ОСОБА_4, до 19 квітня 2016 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.
Суддя Козаченко Р.В.