"25" жовтня 2011 р. м. Київ К-36468/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка І.О.,
Заїки М.М.,
Співака В.І.,
та секретаря Бруя О.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства праці та соціальної політики України про поновлення на роботі, виплату середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
У березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства праці та соціальної політики України про поновлення на роботі, виплату середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.05.2009 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 26.12.2008 № 961-к, поновлено позивача на посаді керуючого Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України, а також стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 13128,44 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009, скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судами встановлено, що з 02 лютого 2007 року ОСОБА_4 проходив службу у Міністерстві праці та соціальної політики України на посаді керуючого Чернівецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.
10.11.2008 позивач подав до Фонду соціального захисту інвалідів заяву про звільнення його із займаної посади за угодою сторін з 05.01.2009.
12.12.2008 позивачем подано іншу заяву про відкликання своєї заяви про звільнення із займаної посади за згодою сторін з 05 січня 2009 року.
Проте, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.12.2008 № 961-к його було звільнено з посади згідно пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України з 08 січня 2009 року (з урахуванням пункту 9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.11.2008 № 1458 «Про перенесення робочих днів»).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України норми якого поширюються на спірні правовідносини, однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що подання позивачем 12.12.2008 заяви про відкликання своєї заяви про звільнення з 05.01.2009, з урахуванням відсутності згоди Міністерства праці та соціальної політики України на анулювання попередньої домовленості на таке звільнення, не може бути підставою для скасування оскаржуваного наказу від 26.12.2008 № 961-к.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання позивача на факт того, що заява про звільнення від 10.11.2008 була написана ним під тиском зі сторони директора Фонду соціального захисту інвалідів - ОСОБА_5, суперечать обставинам справи, оскільки у заяві від 12.12.2009 позивач просить вважати недійсною свою попередню заяву про звільнення тому, що вона є помилковою, а не тому, що була написана під тиском і не виражала його волевиявлення під час написання. Також, відсутні будь-які звернення позивача на неправомірність дій його керівництва.
Окрім цього, оскільки позивач звільнений із займаної посади не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а за угодою сторін, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що приписи частини 4 статті 40 Кодексу законів про працю України щодо заборони звільнення у період тимчасової непрацездатності на даний випадок не розповсюджуються.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки дії Міністерства праці та соціальної політики України щодо звільнення позивача зі служби за угодою сторін та прийняття спірного наказу від 26.12.2008 № 961-к про звільнення позивача, є правомірними та обґрунтованими.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, при вирішенні цієї справи, не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства праці та соціальної політики України про поновлення на роботі, виплату середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
В.І. Співак
Суддя А.Ф. Загородній