"25" жовтня 2011 р. м. Київ К/9991/32949/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Заїки М.М.,
Співака В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління України на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного контрольно-ревізійного управління України про скасування допуску до державної таємниці,
встановила:
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного контрольно-ревізійного управління України про скасування допуску до державної таємниці.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2011 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено повністю.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 01.06.2010 № 62-с про скасування допуску до державної таємниці.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Головне контрольно-ревізійне управління України подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 2008 року позивача поновлено на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління, а наказом Голови КРУ від 22.01.2008 № 10-д «Про допуск і доступ до відомостей, що становлять державну таємницю і виплату надбавки до посадового окладу ОСОБА_4.»надано допуск і доступ до державної таємниці за формою 2 та встановлено щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу. Позивач письмово надав згоду на обмеження його прав у зв'язку з допуском до державної таємниці, що включає письмове повідомлення про виїзд за межі України.
В ході тематичної перевірки стану охорони державної таємниці та обігу документів, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, у КРУ в Хмельницькій області встановлено, що позивач у період з серпня 2008 по травень 2009 року неодноразово перетинав державний кордон України без повідомлення Голови Головного КРУ, чим порушив вимоги статті 28 Закону України «Про державну таємницю»та пункту 651 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що підтверджується актом тематичної перевірки від 15.04.2010 № 10-10/48 дск, гриф обмеження доступу «Для службового користування».
На підставі зазначеної перевірки, згідно з вимогами статті 26 Закону України «Про державну таємницю», наказом Головного КРУ від 01.06.2010 № 62-с «Про скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_4»скасовано позивачу допуск і доступ до державної таємниці.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про державну таємницю»громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний повідомляти осіб, які надали йому допуск до державної таємниці (Голова Головного КРУ), та відповідні режимно-секретні органи про свій виїзд з України.
Пунктами 651 - 652 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 № 1561-12, передбачено, що громадянин письмово повідомляє посадових осіб, які надали йому допуск до державної таємниці, про виїзд у приватних справах за межі України. Відомості про від'їзд цих громадян реєструється режимно-секретним органом в журналах установленої форми.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач письмово інформував лише головного спеціаліста з питань режимно-секретної роботи КРУ в Хмельницькій області, при цьому, згідно копій аркушів журналу Головного КРУ за 2008-2009 роки виїзди позивача у період з серпня 2008 року по травень 2009 року в зазначеному журналі не зареєстровані, що в свою чергу свідчить про порушення з боку позивача взятих на себе зобов'язань.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про державну таємницю» у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено у разі невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялась раніше.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну таємницю»скасування раніше наданого громадянину допуску до державної таємниці можливе у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 Закону, у тому числі, пов'язаних з неповідомленням про свій виїзд з України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії керівництва Головного контрольно-ревізійного управління України щодо скасування позивачу допуску до державної таємниці, є правомірними, оскільки позивач, як начальник КРУ в Хмельницькій області, відповідно до статті 5 Закону України «Про державну таємницю»забезпечує охорону державної таємниці в КРУ та повинен бути обізнаний з чинним законодавством про державну таємницю, як це передбачено статтею 20 Закону України «Про державну таємницю».
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи та правомірно зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо скасування наказу Головного контрольно-ревізійного управління України від 01.06.2010 № 62-с про скасування допуску до державної таємниці, при цьому, суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення помилково скасував рішення суду першої інстанції та не спростував жодних доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, що згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного контрольно-ревізійного управління України задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 -скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного контрольно-ревізійного управління України про скасування допуску до державної таємниці - залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
В.І. Співак