"13" жовтня 2011 р. м. Київ К-8848/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів: Гончар Л.Я.
Гордійчук М.П.
Конюшка К.В.
Сіроша М.В.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління у м. Севастополі на постанову господарського суду міста Севастополя від 10 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року у справі за позовом Севастопольської митниці до Контрольно-ревізійного управління у м. Севастополі про визнання неправомірним та скасування п. 3 вимоги від 06 серпня 2008 року № 08-14/1564 відносно відшкодування коштів на виплату заробітної плати за період 01 січня 2007 року по 01 травня 2008 року в сумі 81759 грн. 61 коп., -
У вересні 2008 року Севастопольська митниця звернулась з позовом до Контрольно-ревізійного управління у м. Севастополі про визнання неправомірним та скасування пункту 3 вимоги від 06 серпня 2008 року № 08-14/1564 відносно відшкодування коштів на виплату заробітної плати за період 01 січня 2007 року по 01 травня 2008 року в сумі 81759 грн. 61 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що працівники Севастопольської митниці брали участь у актах, які не носять індивідуальний характер, породжують права і обов'язки у суб'єкта - митниці, тому вони є нормативно-правовими актами. При виплаті надбавки у розмірі 100% позивач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 767 «Про умови оплати праці посадових осіб і працівників митної служби».
Постановою господарського суду міста Севастополя від 10 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року позов задоволено повністю . Визнано неправомірною та скасувано вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі від 06.08.08 №08-14/1564 в частині пункту 3 відносно відшкодування коштів на виплату заробітної плати за період з 01.01.2007 по 01.05.2008 в сумі 81759,61 грн.
Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції Контрольно-ревізійне управління у м. Севастополі звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги, скаржник зазначив, що виплата надбавки за високі досягнення в праці та виконання особливо важливої роботи в розмірі до 100% може встановлюватися начальником митниці тільки для певної категорії співробітників митної служби та обумовлена особливостями їх службової діяльності. Можливість встановлення вказаного розміру надбавки передбачена зокрема для співробітників, службові функції яких відповідають наступним умовам: вони повинні займатися розробкою (а не доопрацюванням) проектів нормативно-правових актів, проводити експертизу таких актів; повинні здійснювати дану діяльність безпосередньо (а не у формі, що обмежується тільки їх участю у розробці проекту акта); виконання даної функції повинне бути передбачено в Положенні про відповідний структурний підрозділ. Заявник апеляційної скарги вважає, що прийняті Севастопольською митницею акти мають внутрівиробничий характер та не відповідають поняттю «нормативно-правовій акт».
На думку скаржника, посилання суду апеляційної інстанції, на те, що фактів перевищення фонду оплати праці передбачених кошторисом не встановлено ревізією, не можна покладати в обґрунтування висновків прийнятого судом рішення, оскільки це вказує на відсутність фактів порушення вимог Бюджетного кодексу України, яке мало би наслідком зменшення бюджетного асигнування та розгляд питання про притягнення до кримінальної відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів (на відміну від встановленого ревізією порушення законодавства у фінансових питаннях).
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судам попередніх інстанцій встановлено, що 09 липня 2008 року Контрольно-ревізійним управлінням в м. Севастополі проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Севастопольської митниці за період з 01 січня 2007 року по 01 травня 2008 року.
В результаті ревізії встановлено порушення Севастопольською митницею вимог підпункту 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 767 «Про умови оплати праці посадових осіб та працівників митної служби», що виразилося у зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати окремим працівникам відділів митниці за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року у сумі 51827,51 грн. та за 4 місяці 2008 року у сумі 29932,10 грн. та відповідно зайво проведено нарахування на заробітну плату та перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 18761,56 грн. та 10835,42 грн. відповідно, про що складено акт за № 08-21/104 від 09 липня 2008 року.
На підставі вказаного акту ревізії на адресу Севастопольської митниці було скеровано вимогу від 06 серпня 2008 року № 08-14/1564 «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності», пунктом 3 якої Контрольно-ревізійне управління в м. Севастополі вимагає відшкодувати незаконно використанні кошти на виплату заробітної плати за період з 01 січня 2007 року по 01 травня 2008 року в сумі 81759,61 грн. та провести перерахунок та зменшити перерахування до державних цільових фондів на суму 29596,98 грн.
В матеріалах справи міститься копія акту ревізії зі змісту якої вбачається, що зайві виплати, на думку Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі, були виплачені окремим працівникам відділів, а саме відділу оперативних чергових, відділу по роботі з особовим складом, господарсько-експлуатаційного відділу, служби бухгалтерського обліку, адміністративно-управлінського апарату Севастопольської митниці, які відповідно до Положень про відповідні структурні підрозділи безпосередньо не здійснюють митний контроль та митне оформлення, не проходять службу в митній варті, підрозділах з боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, не виконують обов'язки із справляння мита та інших платежів, безпосередньо не займаються розробленням, проведенням експертизи проектів нормативно-правових актів. Тому на думку відповідача, вказаним працівникам неправомірно щомісяця сплачувалася надбавка за високі досягнення в праці або виконання особливо важливої роботи в розмірі більш 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років.
З такою думкою Контрольно-ревізійного управління у м. Севастополі колегія суддів Вищого адміністративного України не погоджується з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій вірно визначили нормативно-правовий акт, який регулює спірні відносини у сфері визначення умов оплати праці, а саме: постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 767 «Про умови оплати праці посадових осіб та працівників митної служби»із змінами та доповненнями.
Відповідно до абзацу 7 підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 767 надбавку за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи має право встановлювати начальники митниць у межах затвердженого фонду оплати праці -керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, інспекторам, спеціалістам у розмірі до 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років, а посадовим особам, які безпосередньо здійснюють митний контроль та митне оформлення, проходять службу в митній варті, підрозділах з боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, виконують обов'язки із справлянням мита та інших платежів, безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів, що передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи -у розмірі до 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання та вислугу років.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції здійснивши аналіз положень про відповідні відділі митниці, встановив та детально зазначив у своєму рішення кожного працівника, посаду, обов'язки, досягнення в праці, рід виконання особливо важливої роботи та розмір надбавки окремої посадової особи, та надав вірну юридичну оцінку вищевказаним обставинам.
Відповідно до частини 1 статті 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі і на виконання Конституції України, Митного кодексу і інших законів України.
Нормативно-правові акти -це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні (відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування).
Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовчий характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата -конкретної особи або осіб; зникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно визначив поняття локального нормативно-правового акту та встановив, що згідно положень про відповідні відділи, по працівникам яких були встановленні порушення, керівники цих відділів виконували обов'язки по розробці локальних нормативно-правових актів митниці, зокрема, посадових інструкцій, наказів, Правил внутрішнього трудового розпорядку, Методічних рекомендацій та інші.
Як вбачається з положень про відповідні відділи, по працівникам яких були встановленні порушення, керівники цих відділів виконували обов'язки по розробці локальних нормативно-правових актів митниці, зокрема, посадових інструкцій, наказів, Правил внутрішнього трудового розпорядку, Методічних рекомендацій та інші.
Також, апеляційної інстанції вірно встановив, що за умови відсутності закону про нормативно-правовий акт зазначене коло відносин регулюється відповідними підзаконними актами. Зокрема, порядок реєстрації нормативно-правових актів регламентовано Указом Президента України від 27 червня 1996 року «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів», постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 року «Про запровадження Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та здійснення правової інформатизації України», постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним», наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів». Втім дослідження вказаних актів свідчить про те, що державній реєстрації та занесенню до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів підлягають не усі нормативно-правові акти.
З огляду на вищевикладене та матеріали справи, висновок судів попередніх інстанцій стосовно необґрунтованості основного аргументу митниці, який полягає в тому, що кожний з перерахованих працівників згідно своїх посадових інструкції за період, що перевірявся, розробляв проекти локальних нормативно-правових актів, а тому згідно вищезазначеної Постанови КМУ №767 мали право одержувати надбавку в розмірі до 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання і вислугу років є вірним.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги не обґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з дотриманням норм процесуального права, на підставі правильного застосування норм матеріального прав.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у м. Севастополі залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 10 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя Л.Я. Гончар