2001/2-а-9100/11
08.11.2011 м.Балаклія
Балаклійський районний суд Харківської області під головуванням судді Носова Г.С., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
20.10.2011 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати дії неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.01.2006 року по день прийняття постанови.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 21.10.2011 року за період з 20.04.2011 року відкрито скорочене провадження у справі, оскільки позивачем пред'явлено вимогу, передбачену пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.
Позовні вимоги підтверджуються: копією паспорта позивача; копією пенсійного посвідчення з проставленим у ньому штампом «Дитина війни», запереченням Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області.
Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1.
Враховуючи зазначений статус позивач відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
При прийнятті постанови суд керувався:
- ч.2 ст.19, ст.152 Конституції України;
- ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни";
- рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008;
- ст.ст.10, 28, 81 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI від 14 червня 2011 року;
- Постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року №745 „Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, опублікованою в Урядовому кур'єрі №1336 вiд 23 липня 2011 року;
- ст.2, ч.2 ст.5, ч.1 ст.94 КАС України.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв'язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягає застосуванню саме ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22.05.2008 року) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячного підвищення до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Щодо заявлених позовних вимог про визнання зобов'язання вчинити перерахунок та виплату підвищення до пенсії по день прийняття постанови та без визначення кінцевої дати, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом сьомим Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI від 14 червня 2011 року Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4 такого змісту: «4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».
Абзацом першим пункту шостого Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року №745 „Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, прийнятої на виконання пункту 7 Закону України 3491-VI від 14 червня 2011 року, опублікованої в Урядовому кур'єрі №1336 вiд 23 липня 2011 року, установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
До набрання чинності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Таким чином, з 23 липня 2011 року, тобто після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року №745, відповідач, здійснюючи позивачу нарахування і виплату підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, діяв на підставі та у відповідності до зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії з 23 липня 2011 року по день прийняття постанови та в подальшому не підлягають задоволенню.
З огляду на передбачене п.1 ч.2 ст.162 КАС України повноваження суду при вирішенні справи на визнання дій (бездіяльності) протиправними, вимоги про визнання дій (бездіяльності) незаконними (неправомірними) задовольняються частково, а висновок суду викладається згідно до вищенаведеного передбаченого законом формулювання.
Враховуючи наявність спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області щодо не виконання приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 20 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Керуючись статтями 94, 158, 159, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по невиконанню приписів ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на отримання підвищення до пенсії в належному розмірі за період з 20 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року незаконною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум за період з 20 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 КАС України та може бути оскаржена сторонами до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Оскарження постанови не зупиняє її негайного виконання.