"01" листопада 2011 р. м. Київ К-12868/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року по справі № 2-а-3346/08 за позовом Комунального підприємства «Крамремжитлосервіс» Краматорської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року, позовні вимоги Комунального підприємства «Крамремжитлосервіс» Краматорської міської ради (далі-КП «Крамремжитлосервіс», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі- ДПІ у м. Краматорську Донецької області, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0003741501/0 від 25.12.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 124955,24грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 23.07.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.10.2008 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просив скасувати Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року, в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181).
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №2166/15-1-03364665 від 20.12.2007, складеного за результатами документальної перевірки КП «Крамремжитлосервіс» з питань своєчасності сплати податку на прибуток за 9 місяців 2001 року, 9 місяців 2002 року, 1 півріччя, 11 місяців 2003 року по розрахункам авансових платежів з податку на прибуток за 2001, 2002 роки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003741501/0 від 25.12.2007 про застосування на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 124955,24грн.
Зі змісту акту №2166/15-1-03364665 від 20.12.2007 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток задекларованого (узгодженого) позивачем у деклараціях з податку на прибуток за 2001-2003 роки.
Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України №2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 1.2 статті 1 названого Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 цієї ж норми Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
За визначенням пункту 1.5 названої статті штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України №2181 є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.
Таким чином, прийняття податковим органом оскаржуваного повідомлення-рішення 25.12.2007 було здійснено в порушення п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України №2181, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________ М.І. Костенко
___________________ А.О. Рибченко
___________________ М.О. Федоров
Суддя Т.М. Шипуліна