"13" жовтня 2011 р. м. Київ К-51012/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Сіроша М.В.,
Гордійчук М.П.,
Конюшка К.В.,
Харченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на постанову Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року у справі за позовом державного підприємства “Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, третя особа -акціонерне товариство закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом”, про визнання протиправною відмови та зобов'язання погодити розрахунок орендної плати та зміни до договору, -
Державне підприємство “Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації” (далі за текстом -ДП “Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації”, позивач) звернулось до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі за текстом - відповідач) з позовом, в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною відмову в погодженні угоди від 01 червня 2007 року про внесення змін до договору оренди від 01 травня 2003 року, яка викладена в листах відповідача від 19.11.2007 №3/11-7923, від 02.10.2008 №11-03-05405, від 30.01.2009 №11-03-00590, та зобов'язати відповідача погодити угоду від 01 червня 2007 року про внесення змін до договору оренди від 01 травня 2003 року, укладеного між позивачем та акціонерним товариством закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом”, а також погодити розрахунок орендної плати до даного договору.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області протиправно, всупереч вимогам статей 5, 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статті 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” відмовлено у погодженні розміру орендної плати та внесення змін до договору оренди від 01 травня 2003 року, укладеного між позивачем та акціонерним товариством закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом”.
Постановою Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2009 року адміністративний позов державного підприємства “Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації” задоволено повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2009 року залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення, та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог державного підприємства “Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації” відмовити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з скасуванням постановлених у справі рішень, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 травня 2003 року між державним підприємством “Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації” та акціонерним товариством закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” за погодженням з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 1427,2 м2.
У свою чергу, 01 червня 2007 року між позивачем та третьою особою укладено угоду про внесення змін до договору оренди від 01 травня 2003 року, згідно з якою сторони договору переглянули умови договору в частині збільшення розміру орендної плати за кв.м. орендованої площі та погодили зменшення площі нерухомого майна, переданого в оренду.
В той же час, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області із посиланням на положення пункту 1 частини першої статті 287 Господарського кодексу України, відмовлено у наданні відповідного погодження.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи по суті адміністративну справу за позовом державного підприємства “Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання погодити розрахунок орендної плати та зміни до договору, виходили з того, що за змістом статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, пункту 3.1 Порядку надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 4 травня 2000 року №935/95/31, на відповідача у спірних правовідносинах покладено владну функцію контролю за відповідністю договорів оренди вимогам законодавства, правильністю визначення орендодавцями розміру орендної плати і передання майна в оренду, у зв'язку з чим судами попередніх інстанцій зроблено висновок про те, що відповідач у спірних правовідносин наділений владними управлінськими функціями і є суб'єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 3 та пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу четвертого статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підприємства з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті є орендодавцями щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
На виконання статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” спільним наказом Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 4 травня 2000 року №935/95/31 затверджено Порядок надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна - цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом, є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Враховуючи те, що при колізії правових норм застосуванню підлягає нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу, або ж виданий пізніше (у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом), колегія суддів вказує на те, що з 01.01.2004 Фонд державного майна та його регіональні відділення не виконують владну функцію контролю за відповідністю договорів оренди вимогам законодавства, оскільки відповідно до положень 287 Господарського кодексу України є повноцінними учасниками вказаних господарських правовідносин з відповідним обсягом господарської компетенції.
Одночасно з викладеним, колегія суддів вказує на те, що відповідно до статті 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та Порядку перегляду договорів оренди нерухомого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18 січня 2007 року №43, перегляд договорів оренди здійснюється лише в частині розміру орендної плати, у зв'язку з чим застосування вказаних положень до правовідносин, пов'язаних із переглядом договору оренди як в частині орендної плати, так і в частині інших істотних умов договору, зокрема, предмету договору оренди, є необґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи, що підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають господарсько-правовий характер, зважаючи на те, що вказаний спір не пов'язаний із здійсненням відповідачем владно-управлінських повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Таким чином, у зв'язку з тим, що справа розглядалася в судах першої та апеляційної інстанції за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, судові рішення підлягають скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Львівської області від 26 лютого 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року скасувати.
Провадження по справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: