01 листопада 2011 року м. Київ К-6652/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Костенка М.І.
Федорова М.О.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
та заяву Прокуратури Луганської області про приєднання до касаційної скарги
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року
у справі № 2а-22801/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,
Головного управління Державного казначейства України у Луганській області
про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості в розмірі 367 281,00 грн., -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» (далі -позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі -відповідач-2) задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Геліант-ХХІ»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковими деклараціями за березень 2008 року в сумі -26 547,00 грн., за квітень 2008 року в сумі - 74 140,00 грн., за травень 2008 року в сумі -76 308,00 грн., за червень 2008 року в сумі -86 720,00 грн., за липень 2008 року в сумі -103 567,00 грн., а всього в сумі -367 281,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Геліант-ХХІ»судові витрати в розмірі 1 700,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року та прийняття нового рішення -про відмову в задоволенні позову.
Прокуратура Луганської області в заяві про приєднання до касаційної скарги Ленінської МДПІ у м. Луганську підтримує її вимоги.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами встановлено, що позивачем подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкові декларації з податку на додану вартість, а також заявлено до відшкодування за березень 2008 року суму в розмірі 26 547,00 грн., за квітень 2008 року суму в розмірі 74 140,00 грн., за травень 2008 року суму в розмірі 76 308,00 грн., за червень 2008 року суму в розмірі 86 720,00 грн., за липень 2008 року суму в розмірі 103 567,00 грн., всього -367 281,00 грн.
Відповідачем-1 проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Геліант-ХХІ» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за березень 2008 року, за результатами якої складено акт № 896/23-616/3167338 від 24 червня 2008 року.
В ході зазначеної перевірки сума податку на додану вартість в розмірі 26 546,00 грн. залишились не підтвердженою у зв'язку з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок.
Крім того, в установлений термін відповідачем-1 відповідний висновок до органу державного казначейства не надано, у зв'язку з чим сума бюджетного відшкодування в розмірі 367 281,00 грн. перерахована позивачу не була.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, яку можливо встановити лише після отримання відповідей на запити про проведення перевірок основних постачальників ТОВ «Геліант-ХХІ», колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
В свою чергу, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Костенко М.І.
Федоров М.О.
Шипуліна Т.М.
Суддя А.О. Рибченко