"27" жовтня 2011 р. м. Київ К-46600/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Цуркана М.І.
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державного підприємства "Свердловантрацит" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 у справі № 2а-308/09/1270 за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" до Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування фінансових санкцій,
Державне підприємство "Свердловантрацит" звернулось до Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з цим позовом.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 року позов задоволено частково: визнано нечинним рішення відповідача № 636 від 12 травня 2008 року в частині неприйняття до заліку витрат в сумі 1 152 грн 38 коп. та застосування штрафної санкції на суму 576 грн. 19 коп.
Не погоджуючись з рішеннями судів в частині відмови в задоволення позову, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача на предмет повноти нарахування, своєчасного і повного перерахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Перевіркою, зокрема, виявлено, що за період з 01 квітня 2007 року по 01 квітня 2008 року при звільненні працівників бухгалтерія підприємства не відобразила у звіті за ф. № 4ФСС компенсації за невикористану відпустку на суму 29 411 грн. 59 коп. та не сплатило страхові внески на вказану суму.
Рішенням № 636 від 12 травня 2008 року до позивача застосовані санкції в розмірі 34 238 грн. 32 коп.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позов не підлягає задоволенню в частині вимог про скасування рішенням № 636 від 12 травня 2008 року щодо сплати страхових внесків за компенсацію за невикористану відпустку.
Колегія суддів погоджується з висновками судів.
За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Статтею 1 Закону встановлено, що страхувальник відповідно до цього Закону -це а) роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону; б) особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону.
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 21 Закону розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13 січня 2004 року N 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р за N 114/8713, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, відносяться до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Таким чином, вищезазначені виплати є об'єктом для нарахування страхових внесків до Фонду.
Згідно зі статтею 24 Закону України "Про відпустки" у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
Виходячи з вищевикладеного, підприємство, що нараховує та перераховує грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, є страхувальником, який зобов'язаний нарахувати, утримати та сплатити внески до Фонду.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо законності оскаржуваного рішення відповідача в цій частині.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Свердловантрацит" залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя Л.Т. Черпіцька