"27" жовтня 2011 р. м. Київ К-28701/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Цуркана М.І.
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхт Форум" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 у справі № 31/241А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхт Форум" до Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та нечинним рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхт Форум" звернулось до суду з позовом до Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - Фонд) про визнання протиправним та нечинним рішення № 1459 від 19 листопада 2007 року.
Постановою Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2008 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2009 року скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 08 лютого 2008 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань правильності нарахування, сплати, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування.
Результати перевірки оформлені актом б/н від 30 жовтня 2007 року.
На підставі цього акту перевірки відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням»рішенням відповідача № 1459 від 19 листопада 2007 року до позивача застосовані фінансові санкції.
Рішення мотивоване тим, що позивач зареєстрований як страхувальник у Франківській районній виконавчій дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. У 2007 році працівнику підприємства ОСОБА_1., яка працює на ньому за сумісництвом, нараховано заробітну плату в сумі 15 000 грн 00 коп., проте, внески до Фонду не сплачено.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом. Позов обґрунтований тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу, сукупного оподаткованого доходу, з яких справляються внески до Фонду в розмірі 15 прожиткових мінімумів, встановлених законом для непрацездатних осіб. ОСОБА_1. працює на підприємстві за сумісництвом. Відповідно до довідки з основного місця роботи межа оплати її праці перевищує максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, встановлену Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а тому підстави для виплати страхових внесків відсутні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавцем встановлена максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманого працівника, з якої справляються внески до Фонду, і яка не обумовлена кількістю роботодавців, що виплачують такий дохід.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що оплата праці за основним місцем роботи не враховується під час нарахування страхових внесків у іншого роботодавця, у якого особа працює за сумісництвом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Статтею 1 Закону встановлено, що страхувальник відповідно до цього Закону -це а) роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону; б) особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону.
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи
Страхові внески - відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
Платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи (частина 1 статті 22 Закону).
Відповідно до статті 21 Закону розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: 1) для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; 2) для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; 3) для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 цього Закону, - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.
Відповідно до статті 81 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»установлено, що з 1 січня 2007 року максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати грошового забезпечення (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійного фонду України, дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Із системного аналізу вказаних статей колегія суддів приходить до висновку, що метою запровадження «максимальної величини витрат на оплату праці»є зменшення навантаження на страхувальника щодо сплати страхових внесків.
При цьому «максимальна величина витрат на оплату праці»є обмеженням не щодо сукупних витрат на оплату праці працівника різними роботодавцями, а щодо виплат, понесених кожним роботодавцем окремо.
У іншому випадку неможливо встановити, хто з роботодавців повинен сплачувати внески у повному обсязі, або в якій частині кожен з роботодавців повинен сплачувати внески.
За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що при нарахуванні страхових внесків до Фонду при роботі за сумісництвом не враховується заробітна плата працівника за основним місцем роботи.
Отже, підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхт Форум" залишити без задоволення, а Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя Л.Т. Черпіцька