Справа № 2-1204/11
18 жовтня 2011 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого- судді Хотянової В.В.
при секретарі - Пакет Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 30.04.2010 року направила заяву на адресу психіатричної лікарні м. Сімферополя, а 07.05.2010 року - на адресу Алуштинської центральної міської лікарні, в яких назвала її психічно хворою та небезпечною для оточуючих. Всі факти викладені в зазначених заявах вигадані ОСОБА_2 та не відповідають дійсності. У зв'язку з розповсюдженням відповідачем у відношенні неї недостовірної інформації їй було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у її фізичних та моральних стражданнях, порушенні її життєвого устрою і зв'язків, погіршився стан її здоров'я, до неї змінилося відношення її знайомих. Розмір спричиненої їй моральної шкоди позивач оцінює у 30000 грн. та просить суд визнати недостовірною інформацію, зазначену відповідачем у заявах від 30.04.2010 року і від 07.05.2010 року, направлену 30.04.2010 року у психіатричну лікарню м. Сімферополя та м. Алушти, а 07.05.2010 року направлену у ЦМЛ м. Алушти, зобов'язати ОСОБА_2 спростувати вищевказану інформацію в місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду, відкликати зазначену заяву з психіатричної лікарні м. Сімферополя і м. Алушти, а також з центральної міської лікарні м. Алушти, стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму моральної шкоди у розмірі 30000 грн.
Позивач у судовому засіданні свої вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.
Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти позову та просили у його задоволенні відмовити повністю. Відповідач пояснила, що більше 10 років між нею та позивачем склалися неприязнені стосунки щодо користування прибудинковою територією. Велика кількість необґрунтованих скарг ОСОБА_1 у правоохоронні органи та суди на сусідів свідчать про її неадекватну поведінку і викликають сумнів про її психічний стан. З цих причин вона звернулася з заявою до Алуштинської ЦМЛ з проханням перевірити психічний стан ОСОБА_1 В заяві зазначила ті обставини, які їй сталі відомі від самої ОСОБА_1, які вона повідомила у присутності свідків. Ніякої недостовірної інформації в її заяві не має, а обставини зазначені в її заяві відповідають дійсності.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, а також матеріали справи №2-842/11, суд дійшов висновку, що позові вимоги обґрунтовані, але підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в заяві в адрес психіатричної лікарні м. Сімферополя від 30.04.2010 року, направленої 07.05.2010 року в адрес Алуштинської центральної міської лікарні, ОСОБА_2 зазначила що вони проживають по сусідству з ОСОБА_1, з нею у спільному дворі неможливо проживати по сусідству. ОСОБА_1 хуліганить, дебоширить, зі всіма свариться, її в Радянські часи виселили з Росії за 24 години, тоді вона приїхала до Криму пакостити. Працювала у кулінарному училищі де крала документи, взбудоражила весь колектив, півроку проробила, її вигнали. Працювала у дитячому садку, відірвала вухо дитині, її судили. Дочка також сиділа у тюрмі, за зґвалтування своєї подруги. ОСОБА_1 узимку облила сусідку з помийного відра, також судили, із-за неї в цьому дворі померло чотири людини, потім вселились нові, яких вона ображає, виливає через сітку сусідам помиї, трусить різні тряпки до них у двір, навмисно стукає у стінку кожного дня і вночі, отруїла собаку боксера і декількох котів побила до полу смерті. Підпалила сусідську машину. Знаходить лжесвідків, представляється адвокатом. Всіх у їх дворі ображає, кричить коли ви всі здохнете, провокує усіх на скандали та драку. Літом вона її ледве не задушила, у 2001 році вдарила казанком по голові. Вважає, що ОСОБА_1 хвора людина, її необхідно ізолювати від суспільства. ОСОБА_1 кидає у сусідів каміння. ОСОБА_1 може підійти і плюнути в обличчя, обзиває всіх сусідів не людьми, а стадом. Декілька років тому вона спалила сусідський сарай з речами та дровами. (оригінал заяви знаходиться у справі №2-842/11 а.с.25-26)
Разом з зазначеною заявою ОСОБА_2 направила до Алуштинської центральної міської лікарні заяву з вимогою обстежити ОСОБА_1, так як вона психічно хвора, небезпечна для оточуючих (справа №2-842/11 а.с.24).
За результатом розгляду вищезазначених заяв на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення за підписом головного лікаря Алуштинської центральної міської лікарні Новицького І.В., в якому зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на обліку у психіатра не перебуває. 14.05.2010 року ОСОБА_1 обстежена психіатром Алуштинської ЦМЛ, висновок: психічно здорова (а.с. 72).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві в адрес психіатричної лікарні м. Сімферополя від 30.04.2010 року, направленої 07.05.2010 року в адрес Алуштинської центральної міської лікарні виклала обставини відносно ОСОБА_1, у зв'язку з якими вона вважає, що ОСОБА_1 є психічно хворою людиною, разом з тим ОСОБА_2 не довела суду належними доказами, що вказана нею інформація відносно ОСОБА_1 відповідає дійсності та є правдивою.
Пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»вищенаведеного Пленуму визначає, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до частини 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Відповідно до частини 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Отже судом встановлено, що ОСОБА_2 зазначила негативну інформацію відносно ОСОБА_1 у своїй заяві від 30.04.2010 року та поширила її шляхом направлення даної заяви 07.05.2010 року до Алуштинської центральної міської лікарні, така інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_2 у суді не довела протилежного.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка лікар-психіатр ОСОБА_4 пояснив, що у зв'язку з надходженням заяви ОСОБА_2 він викликав ОСОБА_1, за результатами обстеження якої було встановлено, що вона є психічно здоровою.
Відповідач ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу того, що ОСОБА_1 притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності за фактами зазначеними в її заяві, також ці факти не підтвердили свідки, яки були допитані судом за клопотанням ОСОБА_2, вони тільки пояснили суду, що між ОСОБА_2 та усіма сусідами склалися стійки неприязні відносити з ОСОБА_1
Частиною 1 статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Наведене положення стисло відтворює зміст концептуальних засад преамбули Загальної декларації прав людини.
Відповідно до ст. 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Будучи особистим немайновим правом, що забезпечує соціальне буття фізичної особи, право на повагу до гідності та честі захищається нормами Цивільного кодексу України.
Так, ст. ст. 270 і 297 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Також фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації та може звернутись до суду з позовом про її захист, що передбачено ст. 299 ЦК України.
Під поняттям ділової репутації розуміють усталену оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно-значимі діяння, як правило, в певній сфері, що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості, як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальної групи.
За правилом ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Захист такого права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.
Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Судом встановлено факт порушення відповідачем права на повагу до гідності та честі позивача.
Засобом захисту порушеного особистого немайнового права позивачем обрано шлях визнання негативної інформації, зазначеної ОСОБА_2 у заявах від 30.04.2010 року і від 07.05.2010 року, направленої 30.04.2010 року у психіатричну лікарню м. Сімферополя та м. Алушти, а 07.05.2010 року направлену у ЦМЛ м. Алушти недостовірною та зобов'язання ОСОБА_2 спростувати вищевказану інформацію в місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду, відкликати зазначену заяву з психіатричної лікарні м. Сімферополя і м. Алушти, а також з центральної міської лікарні м. Алушти.
Однак судом встановлено, що негативна інформація відносно позивача відповідачем зазначена у заяві в адрес психіатричної лікарні м. Сімферополя від 30.04.2010 року, яка була направлена 07.05.2010 року в адрес Алуштинської центральної міської лікарні, на адресу Клінічної психіатричної лікарні №1 м. Сімферополя дана заява відповідачем направлена не була, про що свідчить відповідь на запит суду головного лікаря КРУ «КПБ №1»(справа №2-842/11 а.с.30), тобто в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд вважає обґрунтованою думку позивача, що інформація зазначена відповідачем має яскраво виражений негативний характер та принижує честь та гідність позивача з точки принципу людської моралі.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить принципам цивільного законодавства -справедливості, добросовісності та розумності.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 завдала ОСОБА_1 моральну шкоду приниженням її честі та гідності, оскільки в даному випадку мало місце порушення прав позивача, а саме: порушення конституційного права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, яке закріплено в преамбулі Загальної декларації прав людини, гарантоване ст. 28 Конституції України та ст. ст. 270, 297, 299 ЦК України.
Фізична особа, особисте немайнове право якої порушено, в силу ст. 280 ЦК України має право на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яку їй завдано у зв'язку з таким порушенням. Таким чином, підлягає відшкодуванню завдана фізичній особі матеріальна та (або) моральна шкода в результаті порушення будь-якого особистого немайнового права, що перелічені у главі 21 та 22 і перелік яких не є вичерпним.
Компенсація моральної шкоди -це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів і процесів, викликаних - внаслідок цього порушення -приниженням оцінки її гідності.
Право на компенсацію моральної шкоди -це можливість людини, котрій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, вимагати від порушника його обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності; а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів по примусове забезпечення виконання зазначеного обов'язку.
У деяких випадках оцінка гідності людини стає безпосереднім, самостійним і, можливо, навіть єдиним об'єктом умисного, цілеспрямованого її приниження. Але ця оцінка страждає також і тоді, коли відбувається порушення яких би то не було прав чи свобод людини. Підрив, руйнація гідності людини -це неминучий ступник, соціальна «тінь»будь-чого зазіхання на всяке її право, оскільки й у таких випадках у потерпілого зазвичай виникають почуття приниженості, образи й інші негативні переживання, стан психічної пригніченості тощо.
Таким чином, там, де є порушення якогось права людини чи якоїсь свободи, завжди потерпає її гідність. Отже, немає такого порушення права чи свободи людини, яке не призвело б до виникнення в неї конкретного права на компенсацію моральної шкоди, конкретної можливості вимагати такої компенсації.
Позивачем зазначено про завдання їй відповідачем моральної шкоди.
Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності та справедливості, а також враховує ступінь вини відповідача, яка у своїй заяві, виклала негативну інформацію відносно позивача та направила її на адресу Алуштинської ЦМЛ, при цьому достовірність цієї інформації нею підтверджено не було; глибину моральних страждань позивача, честь, гідність якої була принижена, що порушило звичайний уклад її життя, спричинило моральні страждання.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000 гривень явно завищений.
Суд, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір грошової компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 7 000 гривень, що є відповідним, сорозмірним і справедливим відшкодуванням.
На підставі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження приниження її честі та гідності відповідачем та спричинення цим їй моральної шкоди.
Таким чином, дослідив обставини справи, перевірив їх наданими доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в заявлених ним межах та про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
На підставі викладеного, ст.ст.23, 270, 275-277, 280, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 88, 218 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди -
задовольнити частково.
Визнати інформацію, зазначену в заяві ОСОБА_2 в адрес психіатричної лікарні м. Сімферополя від 30 квітня 2010 року та направлену 7 травня 2010 року в адрес Алуштинської центральної міської лікарні - недостовірною , що порушує немайнові права ОСОБА_1
Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати вищевказану інформацію, в місячний строк з дня набрання законної сили рішення відкликати із Алуштинської центральної міської лікарні заяву адресовану психіатричній лікарні м. Сімферополь 30 квітня 2010 року та направлену 7 травня 2010 року в адрес Алуштинської центральної міської лікарні , зазначити про недостовірність вищевказаної інформації.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7 000 грн.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду 120 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Алуштинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя