29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"07" листопада 2011 р.Справа № 22/5025/1804/11
за позовом ОСОБА_1 Республіка Польща, м. Люблін, вул. Серпінського 10, за законодавством Польщі діє як господарюючій суб'єкт за кодом податкової ідентифікації №9462357617
до Дочірнього підприємства "Глорія" с. Розсоша, Хмельницької області, Хмельницького району
про визнання недійсними правочинів від 30.11.2009р., оформлених накладними №144 на суму 50 500,00 грн., №145 на суму 74 047,60 грн., №149 на суму 151 303,56 грн. та актом передачі-приймання б/н від 30.11.2009р. на суму 275 851,16 грн.
Суддя Заверуха С.В.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю
відповідача: ОСОБА_3, представник за довіреністю №46/02 від 24.10.2011р.
Повне рішення складено та підписано 07.11.2011р.
Суть спору: позивач - ОСОБА_1 Республіка Польща, м. Люблін звернувся до дочірнього підприємства "Глорія" про визнання недійсними правочинів від 30.11.2009р., оформлених накладними №144 на суму 50 500,00 грн., №145 на суму 74 047,60 грн., №149 на суму 151 303,56 грн. та актом передачі-приймання б/н від 30.11.2009р. на суму 275 851,16 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що в ході податкової перевірки в лютому 2011р. позивач дізнався про те, що 30 листопада 2009р. ДП "Глорія" нібито відвантажило ОСОБА_1 10 000 кг яблук зимових сортів "Рубін" на суму 50 500,00 грн., 37 239 кг яблук сорту "Голден Делішес" на суму 225 351,16 грн., всього на загальну суму 275 851,16 грн. На підтвердження факту передачі яблук відповідачем було пред'явлено копії накладних №144 від 30.11.2009р., №145 від 30.11.2009р., №149 від 30.11.2009р., акт приймання-передачі від 30.11.2009р.
На вказаних накладних, пояснює позивач, та на акті передачі-приймання були відмітки про їх підписання з боку продавця директором ДП "Глорія" Сущуком С.Є. та з боку покупця - ОСОБА_1, із відтиском печаток.
Однак, позивач не погоджується із вказаними правочинами, оскільки ОСОБА_1, як господарюючий суб'єкт за законодавством Польщі є нерезидентом та не має в Україні постійного місця проживання або реєстрації як суб'єкта господарської діяльності, а також зареєстрованих в Україні філій або представництв.
Згідно даних закордонного паспорта ОСОБА_1, його власник з 20 листопада 2009р. по 13 грудня 2009р. знаходився за межами України, і тому не міг 30 листопада 2009р. підписати накладні та отримати в с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області від ДП "Глорія" продукцію по накладних №№144, 145, 149 та по акту передачі-приймання.
ОСОБА_1 стверджує, що вказані накладні ним не підписувались, будь-яких доручень на підписання накладних та на отримання такої кількості яблук іншим особам ОСОБА_1 не надавав, а також ним не було вчинено ніяких дій, які б спрямовувались на виконання вказаних правочинів.
Позивач вважає, що правочини, оформлені вищезазначеними документами, були оформлені за відсутності вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, зокрема за відсутності волевиявлення з боку ОСОБА_1, оскільки останній не міг підписати накладні та акт приймання-передачі.
Крім того, вказані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, оскільки продукція по вказаних накладних та по акту саме 30 листопада 2009р. ОСОБА_1 так і не була передана. При цьому, звертає увагу, що митне оформлення та переміщення продукції через митну територію України теж не проводилась.
Таким чином, позивач з посиланням на ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України просить суд визнати вищезазначені правочини недійсними.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному об'ємі.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог, зазначає, що накладні №№144, 145, 149, на які посилається позивач, не були правочинами на підставі яких виникли зобов'язання щодо один до одного двох контрагентів. Права та обов'язки в даному випадку виникли з договорів, а не з видаткових накладних. Саме вищезгадані накладні підтверджують виконання сторонами вимог договорів, про які позивач у своїй позовній заяві не згадує, зокрема це договір купівлі-продажу від 26.03.2008р. №11, додаток до нього від 10.11.2009р., договір купівлі-продажу №12 від 26.03.2008р., додаток до нього від 10.11.2009р., контракт від 09.06.2009р., додаток до нього від 17.11.2009р.
Крім того, додає відповідач, за результатами зустрічної перевірки Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції, встановлено між ДП "Глорія" та ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу №11 від 26.03.2008р., №12 від 26.03.2008р. та контракт від 09.06.2009р., на виконання яких відповідачем було поставлено товар (яблука) в кількості 47239 кг на загальну суму 275 851,16 грн. згідно видаткових накладних №№144, 145, 149. Передача приймання продукції здійснювалось на складі продавця (ДП "Глорія") відповідно до додаткових угод від 10.11.2009р., від 19.11.2009р. Таким чином, експорт товару нерезиденту було здійснено без вивезення його через митний кордон України.
Також, стверджує відповідач, згідно картки фізичної особи-платника податків, виданої Державною податковою адміністрацією в Хмельницькій області 20.052008р., ОСОБА_1 є платником податків України і одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_1 відповідно до Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів".
Звідси, відповідач робить висновок, що накладні №№144, 145, 149 від 30.11.2009р. є підтвердженням належного виконання сторонами вимог вищезгаданих договорів.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Згідно рішення у справі присвоєння номеру податкової ідентифікації від 03.12.2002р. Третє Фінансове управління в Любліні видало заявнику номер Податкової Ідентифікації 9462357617. Відповідно до підтвердження реєстрації суб'єкту як платника податків ПДВ ЄС від 07.05.2008р. начальник Третього Фінансового управління в Любліні підтвердив реєстрацію від 01.05.2008р. платника під назвою: ОСОБА_1 з Номером Податкової Ідентифікації ПЛ 9462357617 як платника Податку ПДВ ЄС.
Згідно витягу з ЄДРПОУ відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: Хмельницька область, с. Розсоша, вул. Леніна,6, код ЄДРПОУ 30066610.
26.03.2008 р. між Дочірнім підприємством „Глорія”, Україна, м. Хмельницький, надалі продавець, в особі директора Сущука С.Є., діючого на підставі статуту, та ОСОБА_1, АДРЕСА_1, надалі покупець, був укладений договір купівлі-продажу № 11, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти й оплатити яблука зимових сортів "Рубін" (надалі продукція) на умовах, викладених в даному договорі.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість продукції становить 10000 кг (десять тон).
Продавець поставляє покупцю продукцію автомобільним транспортом на умовах FCA м. Хмельницький відповідно до Інкотермс в редакції 2000 року. Датою поставки і датою переходу права власності вважається дата виконання продавцем умов поставки, зазначених у п. 4.1. даного договору. Датою відвантаження є дата, зазначена у вантажній митній декларації (п.п. 4.1-4.3 договору).
Згідно положень п. 5.1 договору валютою договору є долари США. Загальна сума даного договору відповідно до п. 5.2 на момент укладання складає 10000,00 доларів США.
Валютою платежу сторони погодили долари США (п. 6.1 договору). Пунктом 6.2 договору встановлено, що розрахунки проводяться в грошовій формі шляхом банківського переказу покупцем продавцю до відвантаження продукції. Відповідно до п. 6.3 та п. 6.4 договору покупець зобов'язаний здійснити авансовий платіж продавцю в розмірі 100% від суми, зазначеної в п. 5.2, не пізніше п'яти банківських днів від дати виставляння рахунка-фактури (інвойсу) на попередню оплату. Датою оплати вартості партії продукції вважається дата надходження коштів на валютний рахунок продавця в обсязі 100 відсотків від вартості партії продукції.
Відповідно до п. 7.1 та 7.2 продавець передає покупцю продукцію, що поставляється, рахунок фактуру, сертифікати якості, сертифікати походження та накладні. Приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно накладної (інвойсу). При постачанні автомобільним транспортом представник покупця надає продавцю належним чином оформлене доручення.
Продавець зобов'язаний поставити покупцю продукцію на умовах, викладених у цьому договорі, виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення продукції за межі митного кордону України. Покупець зобов'язаний прийняти продукцію та оплатити повну вартість продукції на умовах, визначених у даному договорі (р. 8 договору).
Згідно положень р. 10 договору всі спірні питання, що виникають при виконанні цього контракту, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами, а при недосягненні згоди у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-Промисловій Палаті України згідно з її Регламентом. Щодо всього іншого, не передбаченого цим договором, відносини сторін регулюються матеріальним і процесуальним правом України.
Всі зміни і доповнення до даного договору вважаються дійсними в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані особами, уповноваженими на це договірними сторонами (п. 11.1 договору). Термін дії договору встановлюється з моменту підписання даного договору і діє до 31.12.2008 р. (п. 11.4 договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Договором від 26.12.2008 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу №11 від 26.03.2008 р. сторони виклали пункт 11.3 договору купівлі-продажу в наступній редакції: "Термін дії договору встановлюється з моменту підписання даного договору і до 31.12.2009 р."
10 листопада 2009 р. сторони договору № 11 від 26.03.2008 р. уклали до вказаного договору додаток, в якому розділи 2. "Кількість і номенклатура", 4. "Умови поставки", 5. "Ціна та загальна вартість продукції" виклали в наступній редакції:
"2. "Кількість, ціна, якість продукції". 2.1.Загальна кількість продукції яблука сорту "Рубін" складає 10000 кг (десять тон).
4. "Умови поставки". 4.3. Здача-приймання продукції проводиться уповноваженими представниками покупця і продавця на складі продавця за адресою: Хмельницький район, с. Розсоша. 4.3.1. Продукція вважається прийнятою за кількістю - згідно з кількістю, зазначеною в накладній. 4.3.2. Продукція вважається прийнятою за якістю відповідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. 4.3.3. Датою передачі вважається дата одержання продукції покупцем на складі продавця. 4.3.4. Право власності на продукцію зберігається за продавцем до моменту прийняття продукції покупцем та оформлення документів, вказаних в п. 4.3.1 даного договору купівлі-продажу № 11 від 26 березня 2008 року.
5. "Ціна і загальна вартість продукції". 5.2. Загальна вартість продукції, що продається, становить 10000 (десять тисяч) доларів США. 5.3. Продавець на письмову вимогу покупця зобов'язаний надати копії витягів із відповідних стандартів та технічних умов на продукцію, що продається за цим договором купівлі-продажу."
Цей додаток вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами.
Додаток до договору підписано представниками сторін та скріплено печатками.
26.03.2008 р. між Дочірнім підприємством „Глорія”, Україна, м. Хмельницький, надалі продавець, в особі директора Сущука С.Є., діючого на підставі статуту, та ОСОБА_1, АДРЕСА_1, надалі покупець, був укладений договір купівлі - продажу №12, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти й оплатити яблука зимових сортів "Голден Делішес" (надалі продукція) на умовах, викладених в даному договорі.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість продукції становить 25 000 кг.
Продавець поставляє покупцю продукцію автомобільним транспортом на умовах FCA м. Хмельницький відповідно до Інкотермс в редакції 2000 року. Датою поставки і датою переходу права власності вважається дата виконання продавцем умов поставки, зазначених у п. 4.1. даного договору. Датою відвантаження є дата, зазначена у вантажній митній декларації (п.п. 4.1-4.3 контракту).
Згідно положень п. 5.1 договору валютою договору є Євро. Загальна сума даного договору відповідно до п. 5.2 на момент укладання складає 19 000 Євро.
Валютою платежу сторони погодили Євро (п. 6.1 договору). Пунктом 6.2 договору встановлено, що розрахунки проводяться в грошовій формі шляхом банківського переказу покупцем продавцю до відвантаження продукції. Відповідно до п. 6.3 та п. 6.4 договору покупець зобов'язаний здійснити авансовий платіж продавцю в розмірі 100% від суми, зазначеної в п. 5.2, не пізніше п'яти банківських днів від дати виставляння рахунка-фактури (інвойсу) на попередню оплату. Датою оплати вартості партії продукції вважається дата надходження коштів на валютний рахунок продавця в обсязі 100 відсотків від вартості партії продукції.
Відповідно до п. 7.1 та 7.2 договору продавець передає покупцю продукцію, що поставляється, рахунок фактуру, сертифікати якості, сертифікати походження та накладні. Приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно накладної (інвойсу). Місцем передачі продукції вважається місце передачі перевізнику чи безпосередньо покупцю. При постачанні автомобільним транспортом представник покупця надає продавцю належним чином оформлене доручення.
Продавець зобов'язаний поставити покупцю продукцію на умовах, викладених у цьому договорі, виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення продукції за межі митного кордону України. Покупець зобов'язаний прийняти продукцію та оплатити повну вартість продукції на умовах, визначених у даному договорі (р. 8 ).
Згідно положень р. 10 договору всі спірні питання, що виникають при його виконанні, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами, а при недосягненні згоди у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-Промисловій Палаті України згідно з її Регламентом. Щодо всього іншого, не передбаченого цим договором, відносини сторін регулюються матеріальним і процесуальним правом України.
Всі зміни і доповнення до даного договору вважаються дійсними в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані особами, уповноваженими на це договірними сторонами (п. 11.1 договору). Термін дії договору встановлюється з моменту підписання даного договору і діє до 31.12.2008 р. (п. 11.3 договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
10 листопада 2009 р. сторони договору купівлі - продажу №12 від 26.03.2009р. уклали до нього додаток, в якому розділи 2. "Кількість і номенклатура", 4. "Умови поставки", 5. "Ціна та загальна вартість продукції" виклали в наступній редакції:
"2. "Кількість, ціна, якість продукції". 2.1.Загальна кількість продукції яблука сорту "Голден Делішес" складає 25 000 кг (двадцять п'ять тон).
4. "Умови поставки". 4.3. Здача-приймання продукції проводиться уповноваженими представниками покупця і продавця на складі продавця за адресою: Хмельницький район, с. Розсоша. 4.3.1. Продукція вважається прийнятою за кількістю - згідно з кількістю, зазначеною в накладній. 4.3.2. Продукція вважається прийнятою за якістю відповідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. 4.3.3. Датою передачі вважається дата одержання продукції покупцем на складі продавця. 4.3.4. Право власності на продукцію зберігається за продавцем до моменту прийняття продукції покупцем та оформлення документів, вказаних в п. 4.3.1 даного контракту.
5. "Ціна і загальна вартість продукції". 5.2. Загальна вартість продукції, що продається, становить 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) Євро. 5.3. Продавець на письмову вимогу покупця зобов'язаний надати копії витягів із відповідних стандартів та технічних умов на продукцію, що продається за цим договором купівлі - продажу."
Цей додаток до договору купівлі - продажу №12 від 26.03.2009р. вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами.
Додаток до договору підписано представниками сторін та скріплено печатками.
09.06.2009 р. між Дочірнім підприємством „Глорія”, Україна, м. Хмельницький, надалі продавець, в особі директора Сущука С.Є., діючого на підставі статуту, та ОСОБА_1, АДРЕСА_1, надалі покупець, був укладений контракт, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти й оплатити яблука зимових сортів "Айдаред" та "Голден Делішес" (надалі продукція) на умовах, викладених в даному договорі.
Відповідно до п. 2.1 контракту загальна кількість продукції становить 150 000 кг.
Продавець поставляє покупцю продукцію автомобільним транспортом на умовах FCA м. Хмельницький відповідно до Інкотермс в редакції 2000 року. Датою поставки і датою переходу права власності вважається дата виконання продавцем умов поставки, зазначених у п. 4.1. даного договору. Датою відвантаження є дата, зазначена у вантажній митній декларації (п.п. 4.1-4.3 контракту).
Згідно положень п. 5.1 контракту валютою контракту є Євро. Загальна сума даного договору відповідно до п. 5.2 на момент укладання складає 30 000 Євро.
Валютою платежу сторони погодили Євро (п. 6.1 контракту). Пунктом 6.2 контракту встановлено, що розрахунки проводяться в грошовій формі шляхом банківського переказу покупцем продавцю до відвантаження продукції. Відповідно до п. 6.3 та п. 6.4 контракту покупець зобов'язаний здійснити авансовий платіж продавцю в розмірі 100% від суми, зазначеної в п. 5.2, не пізніше п'яти банківських днів від дати виставляння рахунка-фактури (інвойсу) на попередню оплату. Датою оплати вартості партії продукції вважається дата надходження коштів на валютний рахунок продавця в обсязі 100 відсотків від вартості партії продукції.
Відповідно до п. 7.1 та 7.2 продавець передає покупцю продукцію, що поставляється, рахунок фактуру, сертифікати якості, сертифікати походження та накладні. Приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно накладної (інвойсу). Місцем передачі продукції вважається місце передачі перевізнику чи безпосередньо покупцю. При постачанні автомобільним транспортом представник покупця надає продавцю належним чином оформлене доручення.
Продавець зобов'язаний поставити покупцю продукцію на умовах, викладених у цьому контракті, виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення продукції за межі митного кордону України. Покупець зобов'язаний прийняти продукцію та оплатити повну вартість продукції на умовах, визначених у даному договорі (р. 8 контракту).
Згідно положень р. 10 контракту всі спірні питання, що виникають при виконанні цього контракту, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами, а при недосягненні згоди у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-Промисловій Палаті України згідно з її Регламентом. Щодо всього іншого, не передбаченого цим договором, відносини сторін регулюються матеріальним і процесуальним правом України.
Всі зміни і доповнення до даного договору вважаються дійсними в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані особами, уповноваженими на це договірними сторонами (п. 11.1 контракту). Термін дії договору встановлюється з моменту підписання даного договору і діє до 31.12.2009 р. (п. 11.3 договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
17 листопада 2009 р. сторони контракту від 09.06.2009 р. уклали до до нього додаток, в якому розділи 2. "Кількість і номенклатура", 4. "Умови поставки", 5. "Ціна та загальна вартість продукції" виклали в наступній редакції:
"2. "Кількість, ціна, якість продукції". 2.1.Загальна кількість продукції яблука сорту "Голден Делішес" складає 12 239 кг (десять тон).
4. "Умови поставки". 4.3. Здача-приймання продукції проводиться уповноваженими представниками покупця і продавця на складі продавця за адресою: Хмельницький район, с. Розсоша. 4.3.1. Продукція вважається прийнятою за кількістю - згідно з кількістю, зазначеною в накладній. 4.3.2. Продукція вважається прийнятою за якістю відповідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. 4.3.3. Датою передачі вважається дата одержання продукції покупцем на складі продавця. 4.3.4. Право власності на продукцію зберігається за продавцем до моменту прийняття продукції покупцем та оформлення документів, вказаних в п. 4.3.1 даного контракту.
5. "Ціна і загальна вартість продукції". 5.2. Загальна вартість продукції, що продається, становить 7 000 (сім тисяч) Євро. 5.3. Продавець на письмову вимогу покупця зобов'язаний надати копії витягів із відповідних стандартів та технічних умов на продукцію, що продається за цим конрактом."
Цей додаток до контракту від 09.06.2009 р. вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами.
Додаток до контракту підписано представниками сторін та скріплено печатками.
На виконання умов договору від 26.03.2008 р. (договір купівлі-продажу яблук "Рубін"), згідно накладної №144 від 30.11.2009 р. відповідачем поставлено позивачу 10000 кг яблук "Рубін" на суму 50500 грн.
На виконання умов договору від 26.03.2008 р. (договір купівлі-продажу яблук "Голден Делішес"), згідно накладної №149 від 30.11.2009 р. відповідачем поставлено позивачу 25 000 кг яблук "Голден Делішес" на суму 151303,56 грн.
На виконання умов контракту від 09.06.2009 р., згідно накладної №145 від 30.11.2009 р. відповідачем поставлено позивачу 12 239 кг яблук "Голден Делішес" на суму 74047 грн.
Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін.
Прийняття зазначеної вище продукції позивачем також підтверджується актом передачі-приймання від 30.11.2009 р.
Позивач звернувся із позовом в якому просить суд визнати недійсними правочини від 30.11.2009р., оформлені накладними №144 на суму 50 500,00 грн., №145 на суму 74 047,60 грн., №149 на суму 151 303,56 грн. та актом передачі-приймання б/н від 30.11.2009р. на суму 275 851,16 грн. із посиланням на ст. 215 та ст.203 ЦК України, оскільки вважає, що вказаний правочин не був направлений на реальне настання правових наслідків з підстав викладених у позові.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне:
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами ст. ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України)
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України)
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п. 1 ст. 9 даного Закону).
Відповідно до п. 2.4 вказаного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Ці положення щодо обов'язкових реквізитів первинного документа зазначені і в ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Як вбачається з положень ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України дійсність правочину може заперечувати заінтересована особа, однак в такому разі позивачу слід довести, в чому саме полягає порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача саме укладенням спірного правочину. Натомість, позивачем таких доказів суду не подано.
Судом встановлено факт укладення між сторонами договорів купівлі-продажу (від 26.03.2008 р. та від 09.06.2009 р.) товару - яблук : "Рубін" в кількості 10000 кг, "Голден Делішес" в кількості 25000 кг. та 12 239 кг відповідно, оскільки в даних угодах сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі необхідних для договору купівлі-продажу.
Умовами даних договорів сторони погодили те, що продукція вважається прийнятою за кількістю - згідно з кількістю, зазначеною в накладних (п. 4.3.1 договорів), право власності на продукцію зберігається за продавцем до моменту прийняття продукції покупцем та оформлення документів, вказаних в п. 4.3.1 даних угод, а приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно накладних (п. 7.1 угод).
Таким чином, сторони погодили, що належним чином оформлені накладні в даних випадках можуть являтися лише доказами прийняття по кількості товару визначеного угодами, та доказами переходу до позивача права власності на вказані у договорах матеріальні цінності. Тобто, самі сторони визначили, що накладні, не є самостійними правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України, а можуть являтися лише підтвердженням належного виконання певного зобов'язання однією або іншою стороною.
При цьому враховано, що накладні №144 на суму 50 500,00 грн., №145 на суму 74 047,60 грн., №149 на суму 151 303,56 грн. виписані саме на підтвердження приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей вказаних у зазначених вище договорах, оскільки товар (яблука : "Рубін" в кількості 10000 кг, "Голден Делішес" в кількості 25000 кг. та 12 239 кг) поставлений в межах строку дії угод та будь-яких інших договорів між сторонами про аналогічний предмет і ціну не укладалося (останнє не заперечується представниками сторін).
Враховуючи викладене, суд вважає що накладні №144 на суму 50 500,00 грн., №145 на суму 74 047,60 грн., №149 на суму 151 303,56 грн. та акт передачі-приймання від 30.11.2009 р. не є самостійними правочинами в розумінні положень цивільного та господарського кодексів, оскільки зважаючи на норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та умови укладених договорів, вказані накладні та акт є первинними документами, які лише фіксують факти здійснення господарських операцій.
Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів вказаних вище осіб. Окрім того, передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За ст. 20 Господарського кодексу України , кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що накладні №144 на суму 50 500,00 грн., №145 на суму 74 047,60 грн., №149 на суму 151 303,56 грн. та акт передачі-приймання б/н від 30.11.2009р. не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України, вимога про визнання останніх недійсними не відповідає зазначеним вище нормам законодавства.
Слід звернути увагу на те, що Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та інші законодавчі акти, не передбачають такого способу захисту прав як "визнання недійсними первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій".
Вимога про "визнання недійсними накладних та актів" фактично не призводить до відновлення порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зважаючи на наявність самих договорів (правочинів), які у встановленому законом порядку не визнані недійсними. При цьому нормами ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно вимог ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Судом взято до уваги те, що визначення в накладних вартості товаро-матеріальних цінностей в гривнях, враховуючи курс долара США та ЄВРО станом на час укладання контрактів та перерахування суми попередньої оплати, не суперечить вимогам ст. 533 ЦК України та ст. 198 ГК України. При цьому враховано, що навіть у разі коригування вартості товаро-матеріальних цінностей відповідно до курсу долару та євро станом на час передання товару, останнє не призведе до зменшення вартості яблук.
Також судом звертається увага позивача, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, а сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. (ст. 524 ЦК України). Таким чином договорами, сторони визначили грошовий еквівалент в доларах США та ЄВРО, що не забороняло у подальшому виразити ціну даного товару саме у грошовій одиниці України - гривні, відповідно до курсу вказаної вище іноземної валюти.
Крім того, згідно банківських виписок ВАТ "Кредобанк"від 29.04.2011 р., відповідач отримав перераховані позивачем кошти саме в національній валюті, а саме 50500 грн., 151303,56 грн., 42178,78 грн., 31868,82 грн. відповідно.
Не можуть слугувати підставою для задоволення позову доводи позивача про те, що останній не міг підписати накладні 30 листопада 2009 р., оскільки в той час позивач знаходився за межами України відповідно до даних паспорта. Так, хоча і встановлено відсутність ОСОБА_1 30.11.2009 р. на території України, згідно даних його паспорту, що є однією з підстав виключення можливості отримання ним товару вказаного у накладних, проте суд не встановлює факти та не надає оцінки доказам (накладні №№144,145,149 від 30.11.2009 р.) наданих на підтвердження можливості виконання договорів купівлі-продажу №12,№11, та контракту від 09.06.2009 р., з огляду на заявлені вимоги позивача - визнання недійсними правочинів.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене в сукупності, суд вважає безпідставним висновок позивача про те, що між сторонами укладено правочини від 30.11.2009р., оформлені накладними №144 на суму 50 500,00 грн., №145 на суму 74 047,60 грн., №149 на суму 151 303,56 грн. та актом передачі-приймання б/н від 30.11.2009р., оскільки дані накладні видавалися на виконання вже укладених в письмовий формі правочинів, які у встановленому законом порядку не визнані недійсними. Отже позовні вимоги (визнання недійсними правочинів від 30.11.2009р., оформлених накладними №144 на суму 50 500,00 грн., №145 на суму 74 047,60 грн., №149 на суму 151 303,56 грн. та актом передачі-приймання б/н від 30.11.2009р. на суму 275 851,16 грн.) заявлені безпідставно, необгрунтовано, а тому у їх задоволенні належить відмовити.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача в зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись ст.ст.1,12, 33,34, 43, 44, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, СУД-
У позові відмовити.
Суддя С.В. Заверуха
віддруковано 3 примірника : 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу.
повне рішення підписано та складено 07.11.2011 р.