04 жовтня 2011 р. Справа № 59451/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого -судді: КУШНЕРИКА М.П.
суддів: ШАВЕЛЯ Р.М., ОБРІЗКА І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 10.06.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії, стягнення суми,-
13.04.2009р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила стягнути з відповідача різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною за період з 01.07.2007р. по грудень 2008 року включно, в сумі 7552,80грн. та зобов»язати призначити та виплачувати грошову допомогу по догляду за дитиною до 3-х років у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 10.06.2009р. заявлений позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні позивачу доплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007р. по 31.12.2008р. Стягнуто з відповідача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 7552,80грн.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків; нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлений розмір допомог, компенсацій та гарантій всім категоріям громадян, які мають право на їх одержання, при цьому КМ України затверджений механізм надання, порядок та джерела виплати по кожній категорії громадян у межах коштів, передбачених вищевказаним Законом.
Оскільки відповідні видатки, які необхідні для виплати допомоги позивачу, не передбачені встановленим на 2007 рік державним бюджетом, тому відповідач не вправі їх змінювати; виконання постанови суду в частині виплати допомоги без відповідних бюджетних асигнувань буде порушенням Бюджетного кодексу України.
При здійсненні виплат у 2008 році керувались ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Судом не враховано вимоги ст.99, 100 КАС України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, позивач є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; належить до застрахованих осіб та знаходиться на обліку у відповідача; перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не була виплачена на користь позивача з 09.07.2007р. по 31 грудня 2008 року у повному обсязі допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто підлягає стягненню 7552,80грн.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008р.) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008р.) і повинен відповідати розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було передбачено розмір щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші нормативно-правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З наведеного слідує, що починаючи з 15.08.2007р. (призначення допомоги) і до 31.12.2007 року включно, розрахунок зазначеної допомоги, яка виплачувалася позивачу, повинен був проводитися у розмірі, встановленому законом для прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до довідки відповідача позивачу з серпня 2007 по грудень 2008 року спірна допомога виплачувалася в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Разом з тим, позивачем пропущено річний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), останньою під час розгляду справи не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, передбачених ст.100 КАС України, відсутність поважних причин на які посилається суд, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги за період 15.08.2007р.-31.12.2007р. включно задоволенню не підлягають за пропуском строку звернення до суду.
Пунктом 23 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладено в новій редакції ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Відповідно до п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затв. постановою КМ України № 1751 від 27.12.2001р. (із змінами, внесеними постановою КМ України № 57 від 22.02.2008р.), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2008р. - 50 відсоткам, з 01.01.2009р. - 75 відсоткам, з 01.01.2010р. - 100 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 грн.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. не був визнаний неконституційним п.23 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Звідси, відповідачем правомірно виплачена протягом січня -грудня 2008 року позивачу спірна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, який визначений із врахуванням вимог п.23 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задоволити.
Постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 10.06.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1, - скасувати та постановити нову, якою в позові відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: Р.М.Шавель
І.М.Обрізко