79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
01 листопада 2011 р. № 2а-11984/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Падляк О.І.
за участю:
позивача -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Апарату Верховної Ради України про стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати та індексації несвоєчасно виплачених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював у Верховній раді України з 22.12.07 р. по 06.09.10 р. на посаді помічника-консультанта народного депутата України Деньковича І.В. Всупереч чинному законодавству України з ним не було проведено належного розрахунку при звільненні.
У судових засіданнях позивач позовні вимоги з урахуванням уточнення підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що частиною третьою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що народний депутат України особисто здійснює розподіл місячного фонду заробітної плати у межах загального фонду, встановленого йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України. Згідно чинного законодавства, що регулює порядок проходження публічної служби помічниками-консультантами народного депутата України, роботодавцем є народний депутат України, претензії щодо грошового утримання поширюється безпосередньо до роботодавця. Народний депутат України Денькович І.В. надав до відділу бухгалтерського обліку, фінансів, планування та контролю Управління справами подання №599 від 02.09.10 р., в якому просить не виплачувати компенсацію при звільненні ОСОБА_1 з посади помічника-консультанта. Просить в задоволенні позову відмовити та справу розглядати за відсутності представника Апарату Верховної Ради України.
Заслухавши доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема, відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України - на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Судом з матеріалів справи встановлено, що компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати разом з індесацією несвоєчасно виплачених доходів не проведено.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про статус народного депутата України»народний депутат може мати до п'ятнадцяти помічників-консультантів, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України. Помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. На чотирьох помічників-консультантів народного депутата поширюється дія Закону України "Про державну службу", їм присвоюється не вище ніж сьомий ранг державного службовця четвертої категорії. Народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
Згідно з п.4.1 Положенння «Про помічника-консультанта народного депутата України»заробітна плата помічникам-консультантам, які перебувають на державній службі, встановлюється з урахуванням вимог статті 33 Закону України «Про державну службу», якою встановлено неможливість зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій у випадку скорочення фінансування.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 22.12.07 р. №9882 зарахований на посаду помічника-консультанта народного депутата України Деньковича І.В. з поширенням дії Закону України "Про державну службу" із залишенням раніше присвоєного 7 рангу державного службовця.
Розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 06.09.10 р. №5167 ОСОБА_1 звільнений з посади помічника-консультанта народного депутата України Деньковича І.В. з виплатою компенсації за 82,5 календарних дні невикористаної основної відпустки.
У відповідності з ст. 35 Закону України “Про державну службу” державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Згідно Закону України “Про оплату праці” та “Інструкції зі статистики заробітної плати” затвердженої наказом Дежкомстату України №5 від 13.01.2004 р. компенсація за невикористану відпустку є додатковою заробітною платою.
Відповідно до статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи компенсації за 82,5 календарних дні невикористаної основної відпустки позивачу не проведено.
Щодо термінів виплати заробітної плати позивачу за період роботи з 01 по 06 вересня 2010 року судом встановлено, що кошти у сумі 373, 04 грн. з затримкою -22 календарні дні було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 платіжним дорученням від 27.09.10 №5573.
Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З урахуванням вимог статті 116 КЗпП України, виплати належні позивачу при звільненні повинні були бути здійснені у день звільнення, а саме 06 вересня 2010 року: заборгованість по заробітній платі, а також компенсації за невикористані відпустки.
Що стосується індексації несвоєчасно виплачених сум невикористаної основної відпустки та заробітної плати, суд приходить до висновку, що її слід провести, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексації підлягають грошові доходи -оплата праці.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку 82,5 календарних дні та компенсацію середнього заробітку за час затримки заробітної плати 22 календарні дні, а також провести індексацію несвоєчасно виплачених коштів.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Брильовський Р.М.
повний текст постанови виготовлено 07.11.2011 р.