79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
31 жовтня 2011 р. № 2а-8176/09/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Гулкевич І.З.,
судді - Костів М.В.
судді -Шинкар Т.І.
за участю секретаря судового засідання Галійчук А.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ортинської Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003263311 від 07.09.2009 року, -
< Текст >
< Текст >
Позивач - Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003263311 від 07.09.2009 року.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що всі товари, реалізація яких здійснювалась ним, як суб'єктом підприємницької діяльності, обліковані належним чином і відповідно до норм чинного законодавства, однак працівниками податкового органу це не було взято до уваги, акт інвентаризації товарних залишків перевіряючими не було взято до уваги. Крім того, позивач вказує на порушення порядку проведення перевірки, вказуючи на її незаконність. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що перевірка, проведена працівниками ДПІ у Сихівському районі м. Львова щодо дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, законна та якою встановлено порушення п. 12 ст. 3 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР з наступними змінами і доповненнями (далі-Закон №265), а тому прийняте податкове повідомлення-рішення правомірне. Просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 31 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради 29.06.1993 року та взятий на податковий облік в органах ДПІ Сихівського району м. Львова. Юридична адреса: 79070, АДРЕСА_1
02 вересня 2009 року працівниками ДПІ у Сихівському районі м. Львова на підставі направлення на перевірку № 290 від 01.09.2009 року було проведено перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 щодо контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій: господарської одиниці “ІНФОРМАЦІЯ_1”, що розташований за адресою АДРЕСА_2.
Перевіркою встановлено, порушення ст. 3, п. 9, 12, 13 Закону № 265, саме: не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітніх чеків, не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій; порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх на суму 3688,00 грн. згідно додатків, що підтверджується Актом (довідка) перевірки за дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 02.09.2009 року. Перелік і кількість товарів наведено у додатках до акту перевірки від 02.09.2009 “Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей)” та “Опис залишків товару”. На підставі викладеного контролюючим органом зроблено висновок про незабезпечення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації
На підставі висновку Акту перевірки ДПІ у Сихівському районі міста Львова прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003263311 від 07.09.2009 року, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 7 853,50 грн., в тому числі 137,50 грн. -за невідповідність готівки на місці проведення розрахунку, 340.00 грн. -не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітніх чеків, виявлений не облікований товар -7376,00 грн.
Оцінюючи доводи позивача щодо незаконності перевірки суд виходить з наступного.
Перевірки з питань здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановленого порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проводяться відповідно до повноважень органів державної податкової служби, визначених Законом України від 04.12.90 № 509 «Про державну податкову службу в Україні»(далі - Закон № 509). Зокрема, пунктом 2 статті 11 цього Закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України від 06.07.95 № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон № 265). Так статтями 15 та 16 Закону № 265 визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Слід зазначити, що статтею 11-1 Закону № 509 визначені підстави та порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і у зв'язку з цим, ці норми не поширюються на перевірки щодо контролю за дотриманням вимог Закону № 265, який регулює питання порядку проведення розрахунків і не відноситься до законодавства з питань оподаткування.
При здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону N 265, яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, статтею 11-2 Закону № 509, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.
Так, згідно підпункту 3.1 пункту 3 Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 27.05.2008 N 355, працівниками органів ДПС відповідно до щомісячних планів органу ДПС здійснюються планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.
Перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 була проведена згідно плану перевірок у місті Львові на вересень 2009 року, затвердженого в.о. начальника ДПІ у Сихівському районі м. Львова. Масло І.В.
В.о. начальника ДПІ у Сихівському районі м. Львова Масло І.В. 01.09.2009 року виписала направлення № 290, в якому вказано П.І.Б., посади та звання інспекторів, які проводитимуть перевірку суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, таке перед початком перевірки під розписку вручено продавцю позивача (а.с. 29).
Посилання позивача на те, що при перевірці не було пред'явлено наказ керівника податкового органу на проведення перевірки, з посиланням на статтю 111 Закону України № 509-XII, судом відхиляються, оскільки, статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до ст.13 Закону України «Про систему оподаткування»справляються на території України. Закон України № 265/95-ВР не пов'язаний із нарахуванням та сплатою податків, таким чином дія ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», щодо порядку проведення перевірки не розповсюджується на здійснення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу.
Згідно ч.2 ст.112 Закону №509-ХІІ ненадання платнику податку направлення на перевірку або надання з порушенням вимог, встановлених ч.1 цієї статті є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до планової або позапланової виїзної перевірки. Якщо позивач вважав перевірку незаконною, він мав можливість використати своє право не допустити працівників ДПІ у Сихівському районі м. Львова до перевірки.
Позивач допустив працівників ДПІ у Сихівському районі м. Львова до проведення планової перевірки, що є додатковим підтвердженням правомірності її проведення.
За таких обставин доводи позивача про незаконність перевірки не беруться судом до уваги.
У відповідності до п.12 ст.3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Посилання відповідача на вказаний пункт не заслуговує на увагу, як таке, що не відповідає його змісту. Відповідно до вказаної норми, позивач зобов'язаний у встановленому законодавством порядку не вести облік на складах та / або за місцем реалізації товарних запасів, а вести облік товарних запасів, які знаходяться на складах та / або місцях їх реалізації. Доказів неведення такого обліку суду не надано, а з матеріалів справи вбачається зворотне. Не облікований на думку відповідача товар (пиво) на час проведення перевірки був облікований, та зберігався за місцем проживання фізичної особи-підприємця у відповідності до акту інвентаризації товарних залишків на 01.09.2009 року в квартирі за місцем проживання на суму 4796, 00 грн.
Жодних доказів чи пояснень щодо того, який саме порядок обліку товарних запасів був порушений позивачем, суду надано не було.
Статтею 6 зазначеного Закону (у редакції, діючій станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться в порядку; визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з обов'язковим врахуванням особливостей, які встановлені для суб'єктів малого підприємництва.
Для суб'єктів малого підприємництва, до яких належить позивач, постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 передбачено ведення Книги обліку доходів та витрат.
Як слідує із форми Книги обліку доходів і витрат, встановленої додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, Книга має наступні розділи: “період обліку”, “кількість виготовленої продукції, наданих послуг”, “витрати на виробництво продукції”, “ціна продажу продукції”, “сума виручки”, “чистий дохід”. В матеріалах справи є копія Книги обліку доходів і витрат позивача, заповнена, відповідно до вищезазначених вимог.
Із аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що обов'язкове ведення іншої документації для фізичних осіб-підприємців не передбачено. Вимоги статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” щодо обов'язкової наявності первинних документів (накладних тощо), дані яких систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, не застосовуються до фізичних осіб-підприємців, оскільки згідно з частиною 1 статті 2 вказаного Закону сфера його дії поширюється лише на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.
У свою чергу Книга обліку доходів і витрат, ведення якої передбачено для фізичних осіб-підприємців, не дозволяє фіксувати рух товарних запасів. Крім того, чинним законодавством не встановлено, що облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації забезпечує саме Книга обліку доходів і витрат та що не заповнення цієї Книги і є неведенням обліку товарних запасів у порядку, визначеному законодавством.
Отже, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що нормами чинного законодавства не встановлено порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, який фіксує рух товарних запасів.
З огляду на зазначене, висновок перевірки про порушення позивачем вимоги пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” внаслідок незабезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та зроблений без урахування особливостей регулювання господарської діяльності позивача.
За таких обставин спірне рішення в частині застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 7376,00 грн. є протиправним.
Слід зазначити, що в адміністративному позові позивач не наводить жодних заперечень щодо інших двох порушень, за які до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 477,50 грн., а тому суд приходить до висновку про визнання їх позивачем та залишення в силі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003263311 від 07.09.2009 року в цій частині.
Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Також суд бере до уваги те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки відповідачем, який за ознаками статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку частини 2 статті 71 КАС України не доведено правомірності спірного рішення, в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 7376,00 грн., суд доходить висновку, що це рішення порушує права і інтереси позивача.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
З огляду на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003263311 від 07.09.2009 року є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про визнання незаконним та відміни цього рішення, і визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003263311 від 07.09.2009 року, в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 7376,00 грн.
Керуючись ст. 2, 7 -12, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003263311 від 07.09.2009 року задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0003263311 від 07.09.2009 року, в частині застосування до позивача штрафної(фінансової) санкції в розмірі 7376,00 грн.
В задоволення решти частини позовних вимог відмовити
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Гулкевич І.З.
З оригіналом згідно
Суддя Гулкевич І.З.