79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
03 листопада 2011 р. № 2а-11034/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Кузьмича С. М.
при секретарі Залуцькій І. І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області до відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області про скасування постанови,
Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області звернулось в суд із позовом до відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області про скасування постанови ВП №27879739 від 28.09.2011 року про накладення штрафу в сумі 680,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.09.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області отримано постанову ВП №27879739 винесену 28.09.2011 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області про накладення штрафу. Даною постановою накладено штраф на управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області в розмірі 680,00 грн.
Сторони будучи належно повідомленими в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили та не подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, тому справу розглянуто у відсутності сторін, про що судом було винесено ухвалу. За таких обставин суд на підставі ст. 122 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області винесена постанова ВП №27879739 від 28.09.2011 року про накладення штрафу в сумі 680,00 грн. щодо виконання виконавчого листа №2а-10135/08/1370, виданого 24.06.2011 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 за період з 18 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року із врахуванням ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум, у зв'язку із невиконанням зобов'язання та вимоги державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду немайнового характеру.
05.08.2011 року винесено розпорядження про нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 18.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року, із врахуванням ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Листом №5995/03-27 від 05.08.2011 року пенсійну справу ОСОБА_1 та розпорядження передано у Головне управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області.
Однак управлінням Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області не повністю виконано рішення суду, а лише представлено розпорядження про нарахування заборгованості. Документів щодо фактичної виплати стягувачу нарахованих коштів не представлено відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтями 124, 129 Конституції України визнано принцип права, відповідно до якого рішення суду є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян та підлягають виконанню на всій території України.
Статтею 14 КАС України вказано, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Як вбачається із ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Статтями 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження», встановлені гарантії дотримання прав учасників виконавчого провадження, а на державного виконавця покладено обов'язок неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії. Водночас, зазначеним Законом передбачені заходи реагування державного виконавця на ухилення боржника від виконання його законних вимог. Зокрема, державному виконавцю надано право застосовувати до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, та призначити новий строк для виконання.
Відповідно до вимог ч.7 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Стаття 18 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
В ст.25 зазначеного вище Закону, вказано, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно із ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження»- після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні і необґрунтовані, а тому адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору, з відповідача не підлягають стягнення.
Керуючись ст.ст. 7 - 14, 18, 19, 70, 71, 86, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кузьмич С.М.