79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
27 жовтня 2011 р. м. Львів № 2а-7432/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., представника позивача Тимофіїв Н.Ю., представника відповідача Мазана О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал»(далі -ТОВ «Компанія-Інтергал») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові (далі - СДПІ ВПП у м. Львові) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000080803/11417 від 08.06.2011 року. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Компанія-Інтергал»з питань правомірності формування податкового кредиту по ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Енергопром»за лютий 2011 року органу державної податкової служби (далі -орган ДПС) було надано усі необхідні документи, що підтверджують правомірність обґрунтовують формування податкового кредиту за лютий 2011 року у сумі 527800 грн. Тому позивач вважає, що висновки органу про недійсність податкової накладної та нікчемність угоди з контрагентом ТОВ «Енергопро컴рунтуються на домислах, є протиправними та спричинило безпідставне визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) в розмірі 527801 грн., в т.ч. 527800 грн. -основний платіж, 1 грн. -штрафні санкції). Представники позивача позов підтримали повністю, надали пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю. На вимогу суду представник позивача надав додаткові докази на підтвердження реальності операцій з контрагентом та подальшого використання отриманих послуг в господарській діяльності підприємства.
Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову та надав пояснення, аналогічні до викладеного у письмовому заперечені від 21.07.2011р. Зокрема, наполягає, що підприємство не надало належних доказів, що свідчили б про реальне виконання ТОВ «Енергопром»укладеного з позивачем договору комерційного посередництва, а наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум ПДВ до податкового кредиту. Вважає згаданий договір нікчемним, оскільки такий посягає на суспільні та економічні основи держави та завідомо суперечить її інтересам.
Представник сторін на вимогу суду надали додаткові докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються їх вимоги/заперечення, та повідомили, що інших доказів чи клопотань про витребування додаткових доказів не мають.
Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ТОВ «Компанія-Інтергал»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 20 липня 2007 року (ідентифікаційний код 35286991), перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків з 23.07.2007р. за № 44530; з 10.01.2011 р. перебуває на обліку в СДПІ ВПП у м. Львові та зареєстроване як платник ПДВ. Основними видами господарської діяльності ТОВ «Компанія-Інтергал»за КВЕД є: 51.51.0 -оптова торгівля паливом; 52.12.0 -роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 65.22.0 -надання кредитів; 65.23.0 -інше фінансове посередництво; 74.13.0 -дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки.
СДПІ ВПП у м. Львові в період з 01 по 07 червня 2011 року було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Компанія-Інтергал»з питань правомірності формування податкового кредиту по ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Енергопром»за лютий 2011 року, за результатами проведеної якої було складено акт № 620/08-03/35286991 від 07.06.2011 року (а.с. 10-17). З висновків акта перевірки вбачається, що ТОВ «Компанія - Інтергал»порушило пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14, п. 198.3. ст. 198, п. 198.6. ст. 198, п.201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, завищивши податковий кредит за лютий 2011 року на 527800 грн., що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету України за період лютий 2011 року в сумі 527800 грн. Підставою для визначення суми податкового зобов'язання стало неправомірне, на думку відповідача, включення позивачем в лютому 2011 року до податкового кредиту 527800 грн. на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Енергопром».
Як вбачається з долучених до матеріалів справи письмових доказів, які надавалися органу ДПС до перевірки, ТОВ «Енергопром»(«Комерційний агент») та ТОВ «Компанія-Інтергал»(«Довіритель») 03 лютого 2011 року уклали договір комерційного посередництва № 03-02/11 (далі -Договір № 03-02/11 від 03.02.11р.) з додатками та додатковими угодами (а.с. 19-24). Відповідно до п.1.1., п.1.2. Договору № 03-02/11 від 03.02.2011 року, Комерційний агент зобов'язався надати Довірителю посередницькі послуги при здійсненні довірителем господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок довірителя. Комерційний агент здійснює всі необхідні заходи щодо пошуку продавців нафтопродуктів, а також сприяє довірителю в укладенні з продавцями відповідних договорів та додаткових угод на поставку партій нафтопродуктів. Використовуючи свій досвід і ділову репутацію, комерційний агент забезпечує практичну допомогу довірителю в укладенні господарських договорів з продавцями на умовах, максимально вигідних для довірителя. Відповідно до п. 3.3.3 Договору № 03-02/11 від 17.05.2010 року, у випадку укладення між довірителем і продавцем договорів на поставку, протоколу про наміри, договору про співпрацю, актів та інших документів, комерційний агент має право наполягати на включення до них відомостей про те, що вищезазначений документ підписаний за участі та сприяння комерційного агента.
ТОВ «Компанія-Інтергал»на підтвердження виконання сторонами Договору № 03-02/11 від 03.02.11р. надала низку первинних документів, в т.ч.: - Акт надання послуг комерційного посередництва № 1 від 28.02.2011 року (а.с. 22), відповідно до якого сторони визнають, що комерційний агент належним чином та в повному обсязі вчинив необхідні дії визначені договором комерційного посередництва (надав послуги), а довіритель відповідно прийняв такі надані послуги: знайшов продавця товару (нафтопродуктів) за рекомендованою ціною, а саме: продавець - компанія Investments LTD», Кіпр; товар -дизельне пальне марки ЕН 590, сорт F, вид ІІ, кількість 1992,250 тон, ціна 630 Євро; товар -дизельне пальне марки ТДБ ЕН 590, кількість 2508,636 тон, ціна 850 дол. США. Довіритель претензій по строках та об'єму виконаних робіт (наданих послуг) не має. Розмір комісійної винагороди становить 703,5948 грн. за тону (з ПДВ). Загальна вартість послуг становить 3166800 грн., в т.ч. 527800 грн. ПДВ; - податкову накладну № 15 від 28.02.2011р., видану ТОВ «Енергопром»контрагенту ТОВ «Компанія-Інтергал» по факту надання послуг по пошуку клієнтів на підставі Договору комерційного посередництва № 03-02/11 від 03.02.2011р. на суму 527800 грн. ПДВ (а.с. 47); - платіжні доручення № 949 від 30.03.2011р. на суму 1000000 грн., № 976 від 05.04.2011р. на суму 1000000 грн., № 1000 від 11.04.2011р. на суму 1166800 грн. (а.с. 72-74), що підтверджують факт повного розрахунку ТОВ «Компанія-Інтергал з ТОВ «Енергопром»за надані послуги комерційного посередництва.
Представник позивача на вимогу суду надав копії контрактів № 10-02 від 10.02.2011р. та № 11-02 від 11.02.2011 року з додатковими угодами (а.с. 67-71), укладені компанією Investments LTD»та ТОВ «Компанія-Інтергал»на поставку дизпалива та нафтопродуктів, а також копії ВМД (а.с. 55-65), що підтверджують факт їх реального виконання (поставки позивачу дизпалива).
За результатами проведеної перевірки орган ДПС дійшов висновку про те, що в зовнішньоекономічному контракті, укладеному ТОВ «Компанія-Інтергал»та компанією Investments LTD»не відображений той факт, що даний контракт підписаний за участі та сприяння комерційного агента ТОВ «Енергопром». Послався на те, що під час перевірки платник податку не надав документів, передбачених п. 3.3.3 Договору № 03-02/11 від 03.02.11р., які свідчили б про сприяння ТОВ «Енергопром»в укладенні зовнішньоекономічного контракту між ТОВ «Компанія-Інтергал»та Компанією greys Investments LTD», а надані документи не доводять фактичного отримання послуг в межах господарської діяльності підприємства. З огляду на вказані обставини орган ДПС зробив висновок, що Договір № 03-02/11 від 03.02.11р. не спричинив реального настання правових наслідків, й, отже, є нікчемним та таким, що порушує публічний порядок. Тому ТОВ «Компанія-Інтергал»безпідставно сформувала податковий кредит з ПДВ у лютому 2011 року на підставі виданої ТОВ «Енернопром»податкової накладної № 15 від 28.02.2011р. у сумі 527800 грн.
08 червня 2011 року СДПІ ВПП у м. Львові прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000080803/11417 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 527801 грн., в т.ч. 527800 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 9).
Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При вирішенні спору суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 243 Цивільного кодексу України, ст.ст. 295-297 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженнями основаними на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Агентські відносини виникають у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій, схвалення суб'єктом господарювання вказаних дій. Згідно зі змістом ст. 243 Цивільного кодексу України, ст.ст. 295-297 Господарського кодексу України, достатнім доказом надання позивачу послуг з комерційного посередництва та використання позивачем цих послуг у власній господарській діяльності є договір (контракт) на комерційне посередництво та двосторонній акт приймання-передачі виконаних робіт. Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи були надані відповідачу під час проведення перевірки, що не заперечується останнім та випливає з відповідного акту.
Пункт 3.3.3. Договору комерційного посередництва № 03-02/11 від 03.02.2011р. передбачає право (а не обов'язок) сторін включати до договорів поставки, протоколів про наміри, договорів про співпрацю, актів та інших документів, укладених за посередництва ТОВ «Енергопром»відомостей про сприяння Комерційного агента. При цьому, включення таких відомостей до тексту правочинів, здійснюється виключно за проханням такого агента. Таким чином, укладення контракту за участі та сприяння комерційного агента не спричиняє обов'язку сторін відобразити дану обставину в тексті самого контракту, так як Комерційний агент не скористався своїм правом, визначеним у п.3.3.3. Договору № 03-02/11 від 03.02.2011р. Зважаючи на відсутність такого звернення ТОВ «Енергопром»на адресу сторін контрактів на поставку нафтопродуктів, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про необов'язковість посилання на посередництво ТОВ «Енергомонтаж»у тексті укладеного контракту. З огляду на це, висновки СДПІ ВПП у м. Львові щодо не доведення фактичного отримання послуг в межах господарської діяльності підприємства є надуманими та такими, що суперечать змісту угоди та вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Окрім того, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на письмові докази, що підтверджують реальність господарських операцій позивача та правомірність формування податкового кредиту лютого 2011 року за рахунок сум ПДВ, сплачених ТОВ «Енергопром»за надані послуги комерційного посередництва. Зокрема, вказані обставини підтверджуються договором комерційного посередництва № 03-02/11 від 03.02.2011р., додатком № 1 до Договору 03-02/11 від 03.02.2011 р., додатковими угодами № 1, 2 від 21.02.2011р. до Договору 03-02/11 від 03.02.2011 р., актом надання послуг комерційного посередництва № 1 від 28.02.2011р., податковою накладною від 28.02.2011р. № 1530061098 на суму 527800 грн. ПДВ, податковою декларацією позивача з ПДВ за лютий 2011 року, платіжними дорученнями № 949 від 30.03.2011р., № 976 від 05.04.2011р., № 1000 від 11.04.2011р., контрактами № 10-02 від 10.02.2011р. та № 11-02 від 11.02.2011 року, укладеними ТОВ «Компанія-Інтергал»з компанією s Investments LTD»на поставку дизпалива, копіями ВМД (а.с. 55-65), що підтверджують факт їх реального виконання (поставки позивачу дизпалива). Перелічені документи належно оформлені та відповідають вимогам, встановленим до первинних документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Твердження відповідача щодо нікчемності угод, які укладались за участю ТОВ «Енергопром»не беруться судом, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи, відповідач обмежився лише твердженнями про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України. Беручи до уваги роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»погодитись з такими підходами та висновками органу ДПС неможна. У постанові Верховний Суд України звернув увагу на те, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС. Тому ті аргументи, якими він доводить відсутність реального виконання господарської операції, та й сам висновок про нікчемність правочину не доводять правомірності зменшення суми податкового кредиту позивача за лютий 2011 року, навпаки суд розцінює їх як надумані підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Отже, висновок органу ДПС про завищення ТОВ «Компанія-Інтергал» податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 527800 грн. не ґрунтується на законі. Тому податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові № 0000080803/11417 від 08.06.2011р. не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові № 0000080803/11417 від 08.06.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал»(м. Львів, пл. Старий Ринок, 8; ідентифікаційний код 35286991) судовий збір в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 листопада 2011 року.
Суддя Москаль Р.М.
З оригіналом згідно
Суддя Москаль Р.М.