Сахновщинський районний суд Харківської області
Справа № 2032/2-175/11
Категорія 26
25.08.2011 Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:
головуючого(ої)-судді: Єрьоміна Ольга Володимирівна
при секретарі:Ковбаса С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,-
ОСОБА_2, звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу. Просить стягнути з відповідачів на її користь борг в сумі 20 000 грн. та судові витрати по справі.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що згідно розписки, написаної ОСОБА_3 власноручно в присутності двох свідків, 19 серпня 2008 року між нею та ОСОБА_3, який перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, було укладено угоду позики, відповідно до якої вона запозичила ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20 000 грн. для газофікації його будинку та придбання будівельних матеріалів. Зазначені гроші ОСОБА_3 та ОСОБА_4 використали за призначенням, запевняли що разом повернуть зазначений борг. Відповідачі борг не повернули, на прохання добровільно сплатити борг відмовилися. Крім того, просить стягнути 20 000 грн. та судові витрати з відповідачів, оскільки ОСОБА_3 брав гроші за згодою ОСОБА_4, тому вони повинні нести солідарну відповідальність по зобов"язанню.
У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, також вказали, що строк повернення боргу у розпизці не вказано, оскільки ОСОБА_3 є рідним братом позивача, а тому вони між собою домовилися, що гроші будуть повернуті, коли буде можливість. З 2008 року гроші не повернуті, а тому ОСОБА_2 звернулася до суду з такою вимогою. Вважає, що відповідачі повинні солідарно сплачувати борг також у зв"язку з тим, що гроші були витрачені не лише на газифікацію його будинку, придбання будівельних матеріалів, а й на сімейні потреби.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково, не заперечував, що розписка написана ним власноруч. Будинок АДРЕСА_1 належить йому на праві привтаної власності згідно з договором купівлі - продажу від 5 лиспопада 1998 року. Вважає, що він повинен повернути половину боргу, оскільки перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, проживав з нею однією сім"єю разом з її дітьми і гроші витрачалися не лише на газифікацію будинку ОСОБА_3 та придбання будівельних матеріалів, а й на потреби сім'ї (іжу, відпочинок, тощо). Крім того, ОСОБА_4 знала про те, що він бере гроші в борг, тобто він діяв з її згоди.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник позов не визнали, посилаючись на те, що гроші у борг брав ОСОБА_3, а тому повертати їх повинен він. Дійсно ОСОБА_4 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, вона разо з дітьми проживала у будинку ОСОБА_3, але їй не було відомо, що ОСОБА_3 брав гроші у борг і ним була написана розписка з цього приводу. Крім того, із розписки вбачається, що гроші бралися ОСОБА_3 для газифікації та придбання будівельних матеріалів на будинок, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Згідно з розписки від 19. 08. 2008 року ОСОБА_3 запозичив у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20 000 грн. для газофикації його будинку та придбання будівельних матеріалів.
Із договору купівлі - продажу від 5 листопада 1998 року вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не заперечують, що розписка, згідно якої гр. ОСОБА_3, 19.08.2008 року отримав у борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, дійсно підписана відповідачем власноруч.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
П. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
На вимогу позикодавця - ОСОБА_2 позичальником ОСОБА_3 позика не повернута.
ч.1 ст. 1050 ЦК України передбачає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Щодо вимог позивача про стягнення боргу також з ОСОБА_4, то суд вважає їх необгрунтованими та непідлягаючими задоволення в цій частині, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вважає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підставою для стягнення суми боргу також з ОСОБА_4 є та обставина, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах, тобто проживала однією сім"єю. ОСОБА_3 зі згоди ОСОБА_4 взяв гроші у борг та ним була ниписана розписка, гроші, взяті у борг, також були потрачені на потреби сім"ї ( іжу, відпочинок, тощо).
Відповідач ОСОБА_4 не заперечує, що проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю.
Ч. 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Між тим, ч. 2 ст. 21 СК України передбачає, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Крім того, із розписки, написаної ОСОБА_3, не вбачається, що ОСОБА_3 діяв зі згоди ОСОБА_4, а ОСОБА_4 бере на себе зобов"язання по поверненню боргу.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, допитані у судовому засіданні, також не підтвердили ствердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що ОСОБА_4 знала про те, що ОСОБА_3 бере у борг 20 000 грн.
Суду не надано доказів у обгрунтуванні своїх вимог та заперечень, що гроші були потрачені не лише на газофікацію будинку АДРЕСА_1, який згідно договору купівлі - продажу від 5 листопада 1998 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3, та придбання будівельних матеріалів, а й на потреби сім'ї, на потреби самої ОСОБА_4, її дітей.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, який згідно розписки отримав у ОСОБА_2 гроші у суммі 20000 гривень для газофікації будинку, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності та придбання будівельних матеріалів, повинен нести відповідальність за невиконане зобов"язання.
Судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 625, ст. 1046, ч. 2 ст. 1047, п.2 ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України, ч. 2 ст. 21, ч. 2 ст. 65 СК України, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд -,
Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп..
Cтягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі: 120 (сто двадцять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 200 (двісті) грн. судового збору.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Сахновщинський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя О. В. Єрьоміна