20 жовтня 2011 року 12 год. 02 хв. Справа № 2а-0870/3803/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
при секретарі судового засідання А.С. Нецик
за участю представників сторін :
від позивача - Свідерський К.Е.
від відповідача - Сілецький Д.Ю.
Касьян Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Склопласт» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.10.2011 №0000302302/0 та №0000292302/0.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просять задовольнити їх у повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечили, у судовому засіданні просили у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що згідно з наказом від 08.02.2011 №154 та направленням від 08.02.2011 №103 на проведення перевірки та відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 за результатами якої складено акт від 15.02.2011 №88/2305/13615370.
Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп.7.4.1, п 7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях, які не використовуються у господарській діяльності 403 927 грн. ПДВ у період з травня 2009року по за червень 2010 року.
Крім того зазначено, що позивач, згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість, заявлено на рахунок платника у банку за квітень 2009 року 37167 грн. ПДВ та 20897 грн. ПДВ за червень 2009.
Відповідно, від'ємне значення за квітень 2009 року у сумі 37167 грн. та за червень 2009 року у сумі 20897 грн., брало участь у розрахунках бюджетного відшкодування за напрямком відшкодування на рахунок платника у банку, за квітень та червень 2009 року.
За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя склала податкові повідомлення-рішення від 12.10.10 №0000292302/0, яким зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 254 405,0 грн., у тому числі 253119 грн. - невідшкодованої суми ПДВ; 1286 грн. відшкодованої суми ПДВ та 257,2 грн. застосованої штрафної санкції з посиланням на п.п. 17.1.3 п. 17 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та №0000302302/0, яким визначила 5042 грн. ПДВ і 2186,8 грн. штрафних санкцій.
Позивач не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку. Але податкові повідомлення рішення від 12.10.2010 № 0000302302/0 та № 0000292302/0 залишено без змін.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.10.2011 №0000302302/0 та №0000292302/0, висновками акту перевірки від 15.02.2011 №88/2305/13615370, а також рішеннями вищестоящих контролюючих органів про результати розгляду скарги платника податків позивач звернувся до суду.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем укладено договір фінансового лізингу № 030-04/2008 від 10.04.2008 з компанією ТОВ «ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗІНГ». Згідно з договором лізингодавець зобов'язується здобути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі).
Об'єктом фінансового лізингу є піч малювання скла ESU ЕСОМАХ-1423-2/4/5-22-0S3, піч гартування бокового скла SNG-2А08ІV, піч гартування заднього скла SNG- 3G10II, лінія шовкотрафаретного друку, автоматичний стіл різки скла, модель «MODULINEA 352 BCS-R», які призначені та використовуються в господарській діяльності платника податку. А саме, основним видом діяльності Позивача є формування та оброблення листового скла. За допомогою печі малювання скла ESU ЕСОМАХ-1423-2/4/5-22-0S3 здійснюється малювання скла, печі гартування бокового скла SNG-2А08ІV - виробництво бокового скла, печі гартування заднього скла SNG- 3G10II - виробництво заднього скла для транспорту, лінії шовкотрафаретного друку - нанесення шовкотрафаретного друку на скло, автоматичного стола різки скла, модель «MODULINEA 352 BCS-R» - різка скла, тобто вони безпосередньо використовуються в виробничому циклі.
Сума лізингового платежу (п.3.6 договору) складається з відшкодування частини майна предмету лізингу та винагороди (відсотків або комісії). Тобто в договорі поняття винагорода, відсотки або комісія ідентичні, що безпосередньо зазначено в розділі договору «визначення»: «Винагорода Лізингодавця (відсотки або комісії) - сума, що сплачується Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за надані послуги фінансового лізингу». Відповідно до п. 3.6 договору винагорода (відсотки або комісії) розраховується як відсоткова ставка лізингу на основну суму заборгованості, та визначена фіксованою сумою в додатку № 4/2 «Графік лізингових платежів».
Згідно з п. 7.9.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі відсотків або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Під відсотками, відповідно до п.1.10, слід розуміти доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До відсотків включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
платіж за використання коштів, залучених у депозит;
платіж за придбання товарів у розстрочку.
Відсотки нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.
Тобто термін «винагорода», яка зазначена в договорі фінансового лізингу, за своїм змістом повністю відповідає поняттю «відсотки», передбаченому в п.1.10 Закону про прибуток, а саме платіж за використання залученого в кредит майна, який розраховано у відсотках на основну суму заборгованості та визначено у фіксованій сумі в графіку лізингових платежів.
Тому суд вважає, що ці витрати цілком відповідають визначенню, наведеному в п.7.4.1. Закону про ПДВ: «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) ... протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
У відповідності з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.».
В рішенні про результати розгляду скарги та у судовому засіданні обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на той факт, що підприємство не отримало дозволу на виконання робіт та експлуатацію обладнання підвищеної небезпечності, чим порушило вимоги ст. 21 Закону України «Про охорону праці». В результаті чого таке обладнання не може вважатися введеним в експлуатацію, отже не бере участі у господарській діяльності.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача з наступних підстав. Закон України «Про охорону праці» регулює відносини між роботодавцями та робітниками і направлений на забезпечення їх прав з охорони праці. Одним з видів такого регулювання є надання дозволів на виконання робіт та експлуатацію обладнання підвищеної небезпечності, якому передує атестація робочих місць на предмет їх відповідності вимогам стандартів у сфері охорони праці. Наявність дозволу є підтвердженням того, що діяльність суб'єкту підприємництва відповідає прийнятим державою правилам та стандартам, виконання яких обов'язкове для ведення даного виду господарської діяльності.
За невиконання вимог у сфері охорони праці при здійсненні господарської діяльності законодавством передбачена як адміністративно-господарча санкція ст.21 Закону України «Про охорону праці».
Поняття господарської діяльності, наведене у Господарському кодексі України та характеризується діями, спрямованими на отримання прибутку.
Так, згідно зі ст. 3 ГК України:
«1. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями».
Таким чином критерієм господарської діяльності виступають дії, спрямовані на отримання прибутку (постачання сировини, виготовлення продукції, її реалізація), а не факти відсутності документів, що дозволяють здійснювати таку діяльність.
Судом встановлено, що отримане обладнання за договором фінансового лізингу № 030-04/2008 від 10.04.2008 безпосередньо виступає інструментом виробництва і використовується для виготовлення продукції підприємства, тобто безпосередньо бере участь в отриманні доходу.
Відповідачем у судовому засіданні не був доведений факт, що обладнання, яке було отримане згідно з договором фінансового лізингу 030-04/2008 від 10.04.2008 з компанією ТОВ «ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗІНГ», не використовується в господарській діяльності, тобто не є виробничими основними засобами.
Факт не введення в експлуатацію основних засобів, у відповідності до п.7.4.1 Закону про ПДВ, не є підставою для відмови Позивачу в праві на податковий кредит.
За таких обставин, зменшення податковим органом бюджетного відшкодування, донарахування податкових зобов'язань та застосовані штрафні санкції не ґрунтується на нормах закону, тому суд вважає що оскаржувані рішення відповідача є протиправним.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 №0000302302/0 та №0000292302/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Склопласт» судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 02.11.2011
Суддя /підпис/ О.В. Конишева