03 листопада 2011 року Справа № 2а-0870/9897/11
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Малиш Н.І.,
розглянувши матеріали адміністративного позову Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю «САУНД-САУНД» про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 79240 грн.00 коп.,
01 листопада 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернувся позивач з вищезазначеними позовними вимогами.
Відповідно до п. 3, п.5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу та чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
Стаття 106 КАС України встановлює обов'язкові вимоги до позовної заяви.
Відповідно до пп. 4 п.1 ст. 106 КАС України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позову складають два елемента - підстава та предмет позову. Підставою адміністративного позову є юридичні факти, на яких позивач обґрунтовую свої позовні вимоги до відповідача, тобто юридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Зазначення підстави позову сприяє встановленню спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду. Предметом позову є та конкретна матеріально-правова вимога до відповідача, яка випливає із спірного матеріального публічно-правового відношення та з приводу якої адміністративний суд має прийняти рішення.
В позовній заяві ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя зазначає, що 22.09.2009 було проведено перевірку відповідача з питань дотримання суб'єктом господарювання розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за результатами якої було складена акт №0468/08/29/23/20493861 від 22.09.2009. За результатами перевірки, на підставі ст.ст.17, 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001322303 від 02.10.2009 на суму 78900 грн., та на підставі указу Президента України №436 від 12.06.1995 прийнято рішення №0001312303 від 02.10.2009 на суму 340 грн. Зазначені рішення були вручені відповідачеві 05.10.2009.
Тобто, як сам зазначає позивач були винесені штрафні (фінансові) санкції за порушення в сфері розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
На час проведення перевірки та винесення рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, правовідносини щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій регулювались Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який не передбачав спеціальних строків звернення до суду. Тому, строки для звернення до суду з позовами щодо стягнення заборгованості за рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій були встановлені КАС України.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (на яку посилається позивач) суми фінансових санкцій, які визначені ст.ст. 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Таким чином, у позивача виникло право звернення до суду з позовом про стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій з 16.10.2009.
Згідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Аналогічну точку зору має Вищий адміністративний суд України (лист 05.07.2011 за №945/11/13-11).
Однак, далі позивач посилається на норми Податкового кодексу України та просить суд стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу.
Таким чином, не зрозуміло на підставі яких норм законодавства позивач просить стягнути суму заборгованості, це сума фінансових санкцій чи податковий борг та чи не пропущено позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
При усуненні недоліків позовної заяви позивачу необхідно врахувати вимоги п.4 «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р.
Керуючись ст. ст. 106, 108 КАС України, суддя, -
Позовну заяву Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю «САУНД-САУНД» про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 79240 грн.00 коп. - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 02 грудня 2011 року.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом фактичного отримання судом до дати, встановленої судом, відомостей: належного нормативного обґрунтування заявлених вимог, в тому числі з посиланням на підставі якого нормативного акту звертається позивач щодо стягнення заборгованості із визначенням її статусу, порядку та строків стягнення; у разі пропуску строку стягнення вказаної заборгованості, обґрунтувати поважність причин пропущення строку звернення до суду та надати клопотання про поновлення такого строку.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута. Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Н.І.Малиш
02 грудня 2011 року