31 серпня 2011 року 15:58 Справа № 2а-0870/4360/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Авдєєва М.П.,
при секретарі судового засідання Задунайському І.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довірнеітсь №20-550 від 21.12.2010);
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №07-01-14-23/6157 від 19.10.2010);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»
до Запорізької митниці
про визання протиправними та скасування рішень №11200006/2011/000038/1 від 13.01.2011, №07-02-24/2826 від 18.04.2011
03.06.2011 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі -ВАТ «Запоріжсталь», позивач) звернулось до суду із позовом до Запорізької митниці (далі - відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару №11200006/2011/00038/1 від 13.01.2011;
визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, №07-02-09-24/2826 від 18.04.2011.
Ухвалою суду від 06.06.2011 відкрито провадженя усправі та призначено розгляд на 24.06.2011. Провадження у справі було зупинено до 31.08.2011.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за методом 1 (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) з урахуванням ст. 267 Митного Кодексу України та переліком, передбаченим п.п. 5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Вважає, що надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування методу визначення митної вартості №1, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, однак митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач частково надав витребувані додаткові документи, а також повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання решти додатково витребуваних документів з поясненням причин неможливості їх подання. Крім того позивач звернув увагу суду на той факт, що підприємством у вересні 2010 року місяці ввозився ідентичний товар, при цьому його вартість була визначена за 1 методом та сумнівів у відповідача не виникало. Також зазначив, що товар був випущений у вільний обіг під гарантію. Під час гарантійний зобов'язань відповідач не вживав додаткових заходів щодо отримання відомостей для проведення перевірки, проте зробив висновок про неможливість застосування митної вартості товару за ціною угоди. Такі рішення відповідача представник позивача вважає протиправними та просить їх скасувати.
Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладений у запереченнях на адміністративний позов від 01.08.2011. Зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення та виникли сумніви щодо достовірності відомостей, зазначених у наданих документах. Після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п. 11 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом надані не всі додаткові документи на підставі положень ст. 265 МК України, вимог п. 14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 було здійснено митну оцінку товару, проте позивач не надав всі витребувані документи. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №3, відповідно до ст. 269 МК України. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості подібного товару. Вважає оскаржувані рішення правомірними та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.
30.04.2010 між ВАТ «Запоріжсталь» (Покупець) та фірмою «Veraco Alliance Ltd» (Великобританія), (Продавець) укладено контракт № ВП.1323.37515.10.55И (далі -Контракт), відповідно до якого Продавець взяв на себе зобов'язання продати та поставити на умовах DAF, кордон Польща-Україна, прикордонна станція Ізов, а Покупець оплатити та прийняти кокс грубий доменний кам'яновугільний (далі -товар), кількість, скорочений опис та позначення якого перелічені в специфікаціях до Контракту.
На виконання умов Контракту у грудні 2010 року Продавець поставив товар загальною кількістю 1667740 кг. за вартістю 310 доларів США за тону.
При митному оформленні товару, який був поставлений за умовами контракту позивач подав митному органу ВМД №112030000/2011/000990 від 12.01.2011 для митного оформлення вантажу у режимі «Імпорт».
Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України (далі - МК України) в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1) - 310,00 доларів США за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті (специфікація №1 до Контракту) на умовах поставки DAF, кордон Польща-Україна, прикордонна станція Ізов, згідно Інкотермс-2000.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару ВАТ «Запоріжсталь» у повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено Постановою КМУ від 20.12.2006 №1766, а саме:
контракт № ВП.1323.37515.10.55И зі специфікацією № 1 (додаткова угода №6 від 01.12.2010);
ВМД, заявлена по контрактній вартості №112030000/2011/000990 від 12.01.2011;
рахунки-фактури №108 від 20.12.2010, №110 від 21.12.2010, №111 від 23.12.2010, №114 від 04.01.2011 з вартостю товару у розмірі 310 доларів США за тону;
висновки по контролю якості №PGL/TC/DEW/355A/10 від 27.12.2010, №PGL/TC/DEW/364A/10 від 29.12.2010, №PGL/TC/DEW/356A/10 від 27.12.2010, №PGL/TC/DEW/05A/10 від 05.01.2011 на кокс грубий кам'яновугільний доменний для ВАТ «Запоріжсталь»;
сертифікати походження №PL/MF/AE 0024978 від 22.12.2010, №PL/MF/AE 0024979 від 23.12.2010, №PL/MF/AE 0025016 від 25.12.2010, №PL/MF/AE 0024980 від 24.12.2010, №PL/MF/AE 0025181 від 31.12.2010;
ДМВ-1 та ВМД №112030000/2011/000990 от 12.01.2011;
інвойси третьої особи №Р-027/16/2010 від 21.12.2010, №Р-027/17/2010 від 22.12.2010, №Р-027/19/2010 від 25.12.2010, №Р-027/16/2010 від 24.12.2010, №Р-027/20/2010 від 31.12.2010;
експертні декларації №MRN 10PL303030E0019990 від 25.12.2010, №MRN 10PL303030E0020060 від 26.12.2010, №MRN 10PL303030E0020151 від 24.12.2010;
коменрвцін акти №9450/2010, №9548/2010, №9489/2010;
лист технічног овідідлу ВААТ «Запоірзсталь» №9-41/1094950 від 15.10.2010 зрозясненнями, що кокс не є ливарним, а такожз описом тхнічного принципу використання коксу;
технічна специфікація виробника вх. № 95/199 від 21.09.2010 на кокс грубий кам'яновугільний доменний;
висновок ДП «Держзовнішінформ» №7/826 від 30.12.2010.
На підставі п.11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 №1766 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1766) Запорізька митниця запросила ряд додаткових документів для визначення митної вартості, а саме витребувала:
договір з третіми особами, пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається;
інші документи за бажанням декларанта.
На таку вимогу відповідача позивач надав витребувані документи, також зробив відповідний запис щодо ознайомлення з їх змістом, та надав:
лист фірми «Veraco Alliance Ltd» №105 від 05.01.2011 про відмову у наданні калькуляції вартості коксу, прасу виробника, договору з третіми особами ,оскільки уся ця інформація є комерційною таємницєю та не розголошується, про що зроблено відповідний запис у ВМД №1;
меморіальні валютні ордери №67.5.1003 від 27.01.2011, №83.5.1003 від 31.01.2011, №116.5.271 вівд 08.02.2011, що підтверєують факт сплати за товар за ціною, що вказана в дадактовій угоді №6 Контракту;
витяг з журналу «Металекспорт» випуск №48(72) від 29.11.20140.
Також пояснив, що договір з третіми особами надати неможливо, у зв'язку з тим, що фірма «Veraco Alliance Ltd» відмовилась надати такий договір.
Враховуючи те, що позивачем не були надані додаткові документи в повному обсязі, на підставі положень ст. 265 МК України, вимог п. 14 Порядку №1766, Запорізькою митницею було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод №3 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів), про що винесено відповідне Рішення про визначення митної вартості товару від 13.01.2011 №112000006/2011/000038/1.
Як вбачається зі змісту прийнятого рішення підставами неприйняття митної вартості визначеної декларантом є те, що неможливо застосувати метод №1 в зв'язку з ненаданням декларантом усіх додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, Метод №2 не застосований в зв'язку з невідповідністю (відмінністю) певних фізичних характеристик, тому було прицйнято рішенн щодо застоування митної вартості за методом №3 - за ціною угоди щодо аналогічних (подібних) товарів.
Враховуючи факт видання Запорізькою митницею спірного рішення та необхідність отримання відповідного товару у виробництво, позивач звернувся листом від 14.01.2011 №95/2002514 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
17.01.2011 Запорізька митниця прийняла рішення щодо можливості випуску товарів, які імпортовані на виконання контрату №ВП.1323.37515.10.55И під гарантійні зобов'язання - сплати до державного бюджету суми податків і зборі (обов'язкових) платежів, згідно з митною варістю товарів, визначених за рішенням №112000006/2011/000038/1 від 13.01.2011.
Оформлення вантажу під гарантійні зобов'язання було здійснено по ВМД від 26.01.2011 №112030000/2011/002492 та ДМВ-2.
Судом встановлено та представниками сторін не заперечується факт того, що під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв підприємству будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві щодо підтвердження заявленої митної вартості.
ВАТ «Запоріжсталь» звернулось листом від 31.03.2011 №95/2025953 до Запорізької митниці із проханням переглянути рішення про визначення митної вартості товару та надало додатково документи в підтвердження первино заявленої митної вартості, а саме:
копія ВМД №112030000/2011/000990 від 12.01.2011;
копія ДМВ-1 №112030000/2011/000990 від 12.01.2011;
копія рішення про визання митної вартості №112000006/2011/000038/1 від 13.01.2011;
копія ВДМ-2 №112030000/2011/002492 від 26.01.2011;
копї меморіальних валютних ордерів №67.5.1003 від 27.01.2011, №83.5.1003 від 31.01.2011 з відмікою АКБ «Індустріалбанк» пр. осплату 473818,88 дол. США за рахунком №113,114;
копію меморіальног овалютного ордеру №116.5.271 від 08.02.2011 з відміткою банку АКБ «Індустриалбанк» про сплату 209475,99 дол. США за рахунком №113, 114.
Проте, Запорізька митниця листом від 18.04.2011 №07-02-09-24/2826 повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, оскільки підприємством не надані додаткові документи.
Не погоджуючись із винесеними відповідачем рішеннями позивач звернувся до суду.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості, означає що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст. 268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 - у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст. 266 МК України). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 МК України.
Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларацію митної вартості визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, згідно якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.
Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформленні товару застосував саме метод №1 визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію. При цьому позивач визначив вартість товарів у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами контракту, специфікацій, рахунків-фактур, виставлених інвойсів та інших документів постачальника, що не суперечить вимогам законодавства та ґрунтується на досліджених судом матеріалах. При цьому, митний орган не висловив будь-яких зауважень щодо достовірності та змістовності поданих декларантом документів, що свідчить про те, що у митного органу не виникало обґрунтованих сумнівів стосовно правомірності визначеної декларантом митної вартості.
Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано всі наявні у нього та необхідні додаткові документи. Однак у спірному випадку Запорізька митниця відразу застосувала метод № 3, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.
Відповідно до п. 7 Порядку №1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Судом встановлено та наявними у справі докази підтверджено, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод оцінки №1).
Пунктом 11 Порядку №1766 встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. При цьому саме формулювання вказаної норми - «Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися» - вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів митного органу у достовірності поданих декларантом документів.
Разом з тим, витребувавши весь перелік документів, передбачений п. 11 Порядку №1766, митний орган навіть не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Таким чином, з дій митного органу та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у митного органу даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих відомостей про митну вартість товару. Також не можливо встановити в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, первинно поданий позивачем та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за методом №3.
Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не врахований факт того, що у позивача існувала об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних документів у зв'язку з їх відсутністю, а тому цей факт не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.
Відповідно Положення про порядок проведення аналізу цін товарів, що імпортуються в Україну, затвердженого спільним Наказом Міністерства економіки України та Державної митної служби України від 01.02.2007 №20/85 «Держзовнішінформ» може проводити аналіз цін товарів для визначення митної вартості товарів. Інформація «Держзовнішінформ» має враховуватись в роботі Державною митною службою України, однак, у даному випадку така інформацію митницею не була взята до уваги.
Крім того у висновку спеціалізованої експертної організації ДП «Держзовнішінформ» від 30.12.20100 №7/826, який наджається до митного оформлення, мінімальний рівень ціни 350-370 дол. США на товар вищий ніж ціна угоди 310 дол. США.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства та матеріали справи суд вважає, що рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару від 13.01.2011 №112000006/2011/000038/1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, від 18.01.2011 №07-02-09-24/2826, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ст. 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг. Після надання банком гарантій, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг.
Згідно із положеннями ст. 264 МК України наказом Держмитслужби України №230 від 17.03.2008 затверджений Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України (далі - Порядок №230).
Порядком №230 передбачено, що випуск у вільний обіг товарів може бути здійснено на підставі письмового звернення декларанта, яке розглядається митним органом у дводенний термін. При наданні згоди, митний орган обов'язково повідомляє декларанта про право митного органу здійснити контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.
Випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку.
Після завершення процедури з митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон, митний орган, у разі необхідності, повідомляє декларанта про терміни здійснення контролю на підставі статті 60 МК України, постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», інших нормативно-правових актів (п.12. Порядку №230).
В межах даної перевірки митний орган має право вжити додаткових форм контролю, передбачених ст. 41 МК України, в тому числі витребувати від декларанта необхідні відомості, які декларант зобов'язаний подати (п.13-14 Порядку №230).
За результатами перевірки, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством, а до оригіналу та електронної копії ВМД, згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, уносяться відповідні зміни.
Запорізька митниця прийняла рішення від 18.01.2011 №07-02-09-24/2856 щодо можливості випуску товарів, які імпортовані по контракту під гарантійні зобов'язання - сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових) платежів, згідно з митною вартістю товарів, визначених за рішенням від 13.01.2011 №112000006/2011/000038/1.
Порядком № 230, передбачено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.
Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а у разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.
ВАТ «Запоріжсталь» звернулось листом від 31.03.2011 №95/2025953 із проханням переглянути рішення про визначення митної вартості товару за третім методом та надало додаткові документи для підтвердження митної вартості. Проте, Запорізька митниця листом від 18.04.2011 №07-02-09-24/2826 повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, оскільки підприємством не надані додаткові документи документи.
Пунктом 13 Порядку № 230 встановлено, що митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. При цьому, форма (п.14 Порядку № 230)
При цьому, форма такого рішення, реквізити, які воно має містити ні указаним Порядком, ні будь-яким іншим законодавчим актом не визначається. Тобто, Порядком № 230 чітко визначений обов'язок митного органу прийняти рішення та повідомлення декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Зі змісту листа митного органу від 18.04.2011 №07-02-09-24/2826 вбачається, що відповідач повідомив позивача про неможливість застосування заявленої декларантом митної вартості.
Аналізуючи вище викладене, суд не погоджується із твердженням представника відповідача, що указаний лист не є рішенням. Жодного іншого рішення щодо можливості чи неможливісті застосування митної вартості, заявленої декларантом відповідач не приймав, а тому указаний документ є рішенням митного органу, яке викладене у листі, оскільки саме цим листом позивач був проінформований про неможливість застосування заявленої ним митної вартості товару.
Ураховуючи зазначене суд вважає, що рішення відповідача про неможливість застосування заявленої декларантом митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв підприємству будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ураховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійни комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішень Запорізької митниці №112000006/2011/000038/1 від 13.01.2011, №07-02-24/2826 від 18.04.2011 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скаувани рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару №112000006/2011/000038/1 від 13.01.2011.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) судовий збір у розмрі 1 (одна гривня) 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 05.09.2011.
Суддя М.П. Авдєєв