17 жовтня 2011 року < год:хв > Справа № 2а/0370/2587/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Остапюка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0002531701,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - підприємець ОСОБА_3, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0002531701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 6 431,25 грн. (з них 5 145,00 грн. основного платежу та 1 286,25 грн. штрафних санкцій).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0002531701 прийняте Луцькою ОДПІ на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 08 липня 2011 року № 5348/17-2/НОМЕР_4 за період з серпня 2008 року по квітень 2011 року. Зазначеним актом перевірки зафіксовано факт порушення вимог податкового законодавства, що призвело до заниження підприємцем податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників у сумі 5 145,00 грн.
Висновки Луцької ОДПІ про порушення ОСОБА_3 податкового законодавства в частині ненарахування та неутримання як податковим агентом при використанні праці найманих працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 податку з доходів фізичних осіб ґрунтуються виключно на висновках територіальної інспекції праці у Волинській області та поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 При цьому в акті відсутні посилання на достовірні джерела (документи бухгалтерського обліку) про виплату зазначеним громадянам заробітної плати ОСОБА_5 за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року в сумі 11 900,00 грн. та ОСОБА_4 за період з серпня 2008 року по квітень 2011 року в сумі 22 400,00 грн.
Вважає, що Луцькою ОДПІ використано неперевірені та необґрунтовані дані, та допущено порушення пункту 41.4 статті 41 Податкового кодексу України (ПК України), відповідно до якого інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Відповідач у письмовому запереченні проти адміністративного позову (а.с.19-20) позовних вимог не визнав та зазначив, що у період з серпня 2008 року по квітень 2011 року СПД ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність із залученням найманих працівників.
Згідно з актом перевірки територіальної державної інспекції праці у Волинській області ОСОБА_3 були проведені виплати заробітної плати найманим працівникам ОСОБА_5 за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року в сумі 11 900,00 грн. та ОСОБА_4 за період з серпня 2008 року по квітень 2011 року в сумі 22 400,00 грн.
ОСОБА_3 не було пред'явлено на вимогу Луцької ОДПІ жодних документів, які б засвідчували нарахування заробітної плати, податку з доходів зазначених осіб, перерахування податку до бюджету (розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати тощо).
Факт відсутності укладених трудових договорів із найманими працівниками, а також несплата податку з доходів фізичних підтверджується поясненнями, наданими ОСОБА_3 прокуратурі Волинської області від 20 травня 2011 року, листом Луцького міського центру зайнятості від 18 травня 2011 року, поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Відповідач вважає податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим і у задоволенні позову просить відмовити.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримує повністю та просить задовільнити позовні вимоги. Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у письмовому запереченні проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 11 листопада 1998 року зареєстрований виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджуються копією свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_3 (а.с.51); на податковому обліку в Луцькій ОДПІ перебуває з 11 листопада 1998 року.
30 червня 2011 року ОСОБА_3 було вручено під підпис наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 30 червня 2011 року № 1889 (а.с.22) та направлення на проведення перевірки від 30 червня 2011 року №002073 (а.с.21).
Право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки визначене пунктом 75.1 статті 75 ПК України, згідно з якою такі перевірки проводяться в межах визначених повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, документальна позапланова виїзна перевірка підприємця ОСОБА_3 проведена у зв'язку із ненаданням Луцькій ОДПІ на її письмовий запит від 14 червня 2011 року № 4779/п/17-2 документів у повному обсязі.
В ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки було встановлено факт порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8 статті 8, пункту 17.1 статті 17, пункту 19.2 «а», «б» статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 176.1 «г» статті 176 Податкового кодексу України (ПК України): підприємцем ОСОБА_3 занижено податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників за період з серпня 2008 року по квітень 2011 року в сумі 5 145,00 грн., про що складено акт від 08 липня 2011 року № 5348/17-2/НОМЕР_4 (а.с.7-10).
На підставі зазначеного акта перевірки Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0002531701 (а.с.11), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 6 431,25 грн. (з них 5 145,00 грн. основного платежу та 1 286,25 грн. штрафних санкцій згідно з розрахунком - а.с.26).
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0002531701 в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Волинській області (а.с.12), однак рішенням від 18 серпня 2011 року № П/518/25-006 (а.с.13) первинну скаргу ОСОБА_3 було залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку для подання первинної скарги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає, хто є платниками податків, об'єкт оподаткування, ставку податку, порядок його нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету, відповідальність за недотримання цього порядку, визначено Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинним до 31 грудня 2010 року, далі - Закон N 889-IV). З 01 січня 2011 року ці питання врегульовані ПК України.
Так відповідно до пунктів 1.15, 1.17 статті 1 Закону N 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Отже, однією з умов для набуття статусу податкового агента є факт використання праці найманих осіб та виплати таким особам заробітної плати (інших виплат та винагород).
Об'єктом оподаткування є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід; ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 (пункт 3.1. статті 3, пункт 7.1. статті 7 Закону N 889-IV).
Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону N 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Таким чином, розрахунок суми податку, який підлягає сплаті в бюджет, здійснюється із суми доходи (заробітної плати), виплаченої найманому працівникові.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону N 889-IV.
Відповідно до пункту 19.2 статті 19 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.
З 01 січня 2011 року діють норми ПК України. Так відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статі 163, підпункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту 176.1 «г» статті 176 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 статті 167 ПК України), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначений статтею 168 ПК України та в цілому не змінився.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати відповідно до ст. 171 ПК України є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Підпунктом 176.1. «г» статті 176 ПК України визначено, що платники податку зобов'язані подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг.
Як встановлено судом, підприємець ОСОБА_3 використовував працю найманих осіб при здійсненні підприємницької діяльності з укладенням трудових договорів. Щодо осіб, з якими трудові договори були укладені та яким нарахована (виплачена) заробітна плата, позивач подавав відповідні розрахунки до Луцької ОДПІ, про що свідчать витяги з автоматизованої системи, яка використовується податковими органами (а.с.33-41).
Серед осіб, зазначених у цих розрахунках, відсутні ОСОБА_5 та ОСОБА_4
З пункту 1.11 акта перевірки від 08 липня 2011 року № 5348/17-2/НОМЕР_4 (а.с.8, зворот) вбачається, що при проведенні перевірки Луцькою ОДПІ використано копію акта перевірки від 14 квітня 2011 року Територіальної державної інспекції праці у Волинській області, копії протоколу, заяви, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 Суду надані копії зазначених документів (крім копії протоколу, заяви). Разом з тим, також зазначено, що "ОСОБА_3 не пред'явив документи, які б засвідчували утримання податку з доходів найманих працівників (розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати тощо) та перерахування його до бюджету (платіжних доручень, квитанцій, інших розрахункових документів)".
Серед матеріалів справи, досліджених у судовому засіданні, наявні докази, які дають підставу прийти до висновку про використання ОСОБА_3 праці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Зокрема, такі обставини викладені у письмових поясненнях ОСОБА_5 від 13 квітня 2011 року, ОСОБА_4 (без дати), ОСОБА_3 від 20 травня 2011 року, наданих прокурору прокуратури Волинської області (а.с.29-31); відсутність трудових договорів, зареєстрованих у встановленому порядку із цим працівниками підтверджується також листом Луцького міського центру зайнятості від 18 травня 2011 року № 1786/0504 (а.с.32).
Однак зазначеними доказами не встановлено точний період, протягом якого виплачувалася заробітна плата ОСОБА_5, ОСОБА_4, сума виплаченого доходу, оскільки зазначені документи містять різні дані щодо періоду виконання трудових функцій цими працівниками та розміру виплаченого їм доходу; до того ж в акті перевірки Територіальної державної інспекції праці у Волинській області праці від 14 квітня 2011 року № 03-01-06/0085 вказано про факт відсутності укладених трудових договорів ще й з іншими особами (ОСОБА_6, ОСОБА_7.), що не узгоджується з обставинами, викладеними в пункті 2 акта податкової перевірки (а.с.9) та свідчить про неповне і необ'єктивне проведення Луцькою ОДПІ перевірки також з огляду і на те, що не дивлячись на вказаний у направленні від 30 червня 2011 року № 002073 предмет перевірки - дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зазначені питання взагалі не досліджувалися Луцькою ОДПІ (в акті перевірки висновки та відомості про це взагалі відсутні).
Згідно з пунктом 41.4 статті 41 ПК України інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, органи податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному ПК України, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених ПК України.
Водночас, під час проведення перевірки Луцькою ОДПІ її службовими особами не відібрано пояснень від підприємця ОСОБА_3, інших осіб щодо повного та всебічного встановлення обставин, які дають право визначити об'єкт оподаткування та суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, та не використовувалися документи, які можуть бути підставами для висновків згідно зі статтею 83 ПК України.
Відповідач не обґрунтував, чому не були взяті до уваги пояснення ОСОБА_3, надані прокурору прокуратури Волинської області 20 травня 2011 року (а.с.29), щодо розміру та періоду використання праці найманих працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а використовуючи пояснення ОСОБА_4, не зумів пояснити, чому при розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб ним не було враховано пояснення останньої про те, що у період з червня по серпень 2009 року та аналогічний період 2010 року вона не працювала. Зазначене свідчить про необґрунтованість нарахування податку у вказаний період, а також про відсутність даних про точний період виплати підприємцем ОСОБА_3 заробітної плати ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та розмір заробітної плати з огляду на законодавче встановлення розміру мінімальної заробітної плати. Відповідач не надав суду документів, якими підтверджується джерело надходження матеріалів перевірки Територіальної державної інспекції праці у Волинській області та прокуратури Волинської області; у витребуваних судом матеріалах перевірки прокуратурою Волинської області дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, відсутні докази про надіслання цих документів на адресу Луцької ОДПІ.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Виходячи з системного аналізу правил утримання податку на доходи фізичних осіб з джерел виплати податковими агентами, необхідними умовами для застосування відповідальності до податкового агента є чітке визначення особи - отримувача доходу та встановлення суми виплати, періоду виплати.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не виконав обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення: у даному випадку відповідач фактично проводить утримання податку із сум, які непідтверджені належними та допустимими доказами.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти. Суд, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0002531701 перевірив на відповідність критеріям, встановленим для рішень суб'єкта владних повноважень.
На підставі аналізу норм чинного законодавства та досліджених письмових доказів, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 22 липня 2011 року № 0002531701 прийняте без врахування усіх дійсних обставин справи, передчасно (без перевірки та встановлення основних умов, необхідних для нарахування податку). При цьому відповідач не використав надані чинним податковим законодавством повноваження та провів перевірку формально, використавши неперевірені дані іншого контролюючого органу.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України та іншими законами віднесені до виключної компетенції цього органу державної влади, у даному випадку - органу державної податкової служби щодо вчинення дій по визначенню податку, який підлягає сплаті до бюджету.
Оскільки відповідач не довів обґрунтованості визначення основного платежу, а відтак і штрафних санкцій, які визначаються із суми основного платежу, то податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2011 року № 0002531701 є протиправним, а адміністративний позов підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 22 липня 2011 року № 0002531701.
Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 22 липня 2011 року № 0002531701.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 21 жовтня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В.Каленюк