26 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4206/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Альчука Максима Петровича,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: державної податкової інспекції у м. Вінниці
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Мед плюс"
про: припинення (скасування) юридичної особи
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась державна податкова інспекція у м. Вінниці з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мед плюс" про припинення (скасування) юридичної особи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором внесено інформацію щодо відсутності товариства з обмеженою відповідальністю "Мед плюс" за юридичною адресою, що відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України, ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", стало підставою для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, аргументуючи викладеними в позовній заяві обставинами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час дату та місце судового засідання завчасно та належним чином був повідомлений, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову та клопотань до суду не надав.
Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин суд вважає за необхідне розглянути справу без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити, з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед плюс" зареєстровано як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Вінницької міської ради 27.12.2007 року.
Відповідно довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.06.2011 року, державним реєстратором 16.05.2011 року було внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.7).
Згідно довідки ДПІ у м. Вінниці, заборгованість по платежах, повнота нарахування та своєчасність сплати яких контролюється органом ДПС, за відповідачем відсутня (а.с.10).
Відповідно адміністративного позову, як підставу для звернення до суду із вимогами про припинення юридичної особи ТОВ "Мед плюс", позивач зазначає положення ст. 20 Податкового кодексу України та ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Відповідно до пп. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із ч. 2 цієї статті, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Слід зауважити, що в даному випадку позивач не відноситься до перелічених осіб.
Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка передбачає порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Статтею 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Відповідно до ст. 2 цього Закону, завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Тобто, податкові інспекції є державними органами, що забезпечують дотримання податкового та іншого законодавства, пов'язаного з надходженням коштів до бюджетів.
Повноважень щодо звернення з позовом до суду про припинення юридичної особи, у зв'язку із внесенням до державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи за юридичною адресою, орган податкової служби не має.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що законом передбачено право органів державної податкової служби звертатись з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а лише в тих випадках, коли податкові органи діють на реалізацію своєї власної компетенції.
За вказаних обставин суд вважає, що орган податкової служби, в порушення викладених норм законодавства, перевищив свої повноваження при зверненні до суду з позовом про припинення юридичної особи відповідача на підставі того, що були внесені в державний реєстр відомості щодо відсутності його за юридичною адресою.
Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що органи державної податкової служби не вправі виходити за межі наданих законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а повноваження щодо звернення з позовом до суду про припинення юридичної особи з підстав відсутності юридичної особи за юридичною адресою орган податкової служби не має, наявні підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя /підпис/ Альчук Максим Петрович
З оригіналом вірно:
Суддя:
Секретар:
26.10.2011