24 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4608/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Альчука Максима Петровича,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця"
до: відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Автомир Вінниця" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.10.2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 4767 від 14.09.2011 року, проведено опис та арешт майна. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вважає, що вони вчиненні з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження".
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись викладені в позовній заяві обставини.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
30.09.2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28998744 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 4767, виданого 14.09.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про звернення стягнення на нежитлові будівлі загальною площею 1744,7 кв.м., розташовані за адресою: Вінницька область, АДРЕСА_1 (будівля автосалону, літ. А, приміщення № 1 (з № 1 по № 55) загальною площею 1740,8 кв.м., будівля сторожки, літ. Б, приміщення № 1 (№ 1) загальною площею 3,9 кв.м., забор, № 1, мостіння, літ. І, земельна ділянка, кадастровий номер 0520681003:02:001:0190, площею 0,6000 га), що належать на праві власності ТОВ "Автомир Вінниця".
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цієї статті Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Згідно ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно із ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження відкрито у відповідності до вимог ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження"
Посилання позивача щодо не надіслання державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення судом розцінюється критично, оскільки відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про виконавче провадження", постанова про відкриття виконавчого провадження № 28998744 від 30.09.2011 року направлена належним чином на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Так, згідно відміток у рекомендованих поштових повідомленнях, направлена постанова отримана сторонами виконавчого провадження, що підтверджує законність дій та дотримання відповідачем вимог щодо порядку і способу виконання виконавчого провадження, проведення виконавчих дій та складання процесуальних документів.
Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Протягом всього періоду примусового виконання виконавчого провадження, позивач даним правом не скористався, що підтверджує факт отримання боржником належним чином направлену постанову про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, майно на яке державним виконавцем необхідно звернути стягнення, визначеного у виконавчому написі нотаріуса, що в подальшому було предметом опису і арешту.
Пунктом 3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено те, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 даного Закону.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Пунктом 3 ст. 58 Закону зазначено те, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не годні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення.
Пунктом 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 745/4038, передбачено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою.
Оскільки згідно вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" відносно описаного і арештованого майна державним виконавцем необхідно обов'язково призначити експерта, суб'єкта оціночної діяльності, в проведеному акті опису і арешту від 07.10.2011 року було зазначено те, що остаточну вартість описаного і арештованого майна визначить експерт, суб'єкт оціночної діяльності.
Даними вимогами Закон забезпечує сторін виконавчого провадження права на оскарження звіту експерта про ринкову вартість описаного і арештованого майна.
Таким чином, твердження позивача про те, що в графі "оцінка" акту опису і арешту майна, державний виконавець зазначає ту оцінку, яка визначена експертом, є неправильним, оскільки оцінка майна та виготовлення відповідного висновку (звіту) проводиться за наслідками описаного і арештованого майна, визначеного у акті опису і арешту. Оцінка майна, що зазначена державним виконавцем у акті опису і арешті від 07.10.2011 року не підлягає врахуванню при реалізації майна, оскільки остаточною і єдиною початковою ціною, за якою майно передається на реалізацією, є ціна визначена експертом, суб'єкт оціночної діяльності.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З встановлених у справі обставин вбачається, що відповідач при відкритті виконавчого провадження та складанні акту опису й арешту майна діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович
24.10.2011