вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
04 серпня 2011 р. 12:35 Справа №2а-1371/11/12/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Командира військової частини А1904 (Начальника Кримського територіального управління Військової служби правопорядку) Генерал-майора Шевченка Віктора Федоровича
до Начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальник Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України генерал майора Макавчука Федора Івановича
про визнання неправомірним та скасування пункту наказу
за участю представників:
позивача - ОСОБА_3, довіреність № б.н. від 17.02.11;
відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 306/10с/290 від 21.01.11
Суть спору: Командир військової частини А1904 (Начальник Кримського територіального управління Військової служби правопорядку) Генерал-майор Шевченко Віктор Федорович (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного АР Крим з адміністративним позовом до Начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальник Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України генерал майора Макавчука Федора Івановича (далі - відповідач) з вимогами про скасування як неправомірного пункту 1 розпорядчої частини наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 10.01.2011 №6; визнання правомірним наказу командира військової частини А 1904 від 30.11.2010 № 267.
Позов мотивовано порушенням відповідачем положень Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.03.2004 № 82, Дисциплінарного статуту Збройних сил України, відсутністю у відповідача компетенції щодо видання оскаржуваного наказу, та невідповідністю підстав, з яких було видано оскаржуваний наказ фактичним обставинам.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.11р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених в позові.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених в письмових запереченнях від 22.04.2011, згідно з якими вважає, що наказ видано правомірно в межах компетенції відповідача.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -
Наказом Начальника Військової служби правопорядку у Збройних силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України від 10.01.2011 № 6 «Про результати службового розслідування» щодо встановлення причин та умов, що сприяли правопорушенню, виявленому Кримським територіальним контрольно-ревізійним управлінням під час проведення планової комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності у Севастопольському зональному відділі Військової служби правопорядку було скасовано наказ командира військової частини А 19004 від 30.11.2010 № 267 «Про результати службового розслідування по факту не доповіді про прийняття правового рішення стосовно помічника начальника відділу - начальника фінансово-економічної служби Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку капітана ОСОБА_5.» відповідно до ст.ст.94,95 Дисциплінарного статуту Збройних сил України (п.1); за неналежне виконання службових обов'язків та порушення вимог ст.ст.67,59 Статуту внутрішньої служби щодо низького контролю за фінансово-господарською діяльністю та неналежного внутрішнього порядку, який би гарантував би неухильне виконання Законів України і положень статуту Збройних сил України начальника Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку полковника ОСОБА_6 попереджено про неповну службову відповідність (п.2); з метою виконання вимог Міністра оборони України щодо покращення впливу Військової служби правопорядку у Збройних силах України на стан правопорядку та військової дисципліни у Військово-морських силах Збройних сил України особисто очолити комісію по перевірці службової діяльності та проведення організаційних заходів у Кримському територіальному управлінні Військової служби правопорядку в березні 2011 року(п.3).
Не погодившись з п. 1 вказаного наказу позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що наказ від 30.11.2010 № 267, виданим ним відповідає чинному законодавству, прийнятий за результатами всебічного вивчення обставин, які мали значення для його видання, за результатами об'єктивного проведення службового розслідування.
Крім того, позивач вважає, що відповідач перевищив надані йому повноваження, оскільки жодним нормативним актом не передбачені такі повноваження відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єкта владних повноважень, до яких належать органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 1 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних силах України» від 07.03.2002 №3099-III визначено, що військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх розкриття і припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.
Відповідно до ст.2 цього Закону служба правопорядку у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом та іншими виданими у відповідності з ними нормативно-правовими актами.
Діяльність Служби правопорядку будується на принципах законності, поваги до особи, її прав і свобод, соціальної справедливості, централізованого керівництва та єдиноначальності, взаємодії з громадськістю.
Відповідно до ч.5 ст.5 Закону служба правопорядку складається з:
1) органів управління:
Головного управління Служби правопорядку Збройних Сил України;
Центрального управління Служби правопорядку по місту Києву і Київській області та територіальних управлінь Служби правопорядку;
зональних відділів (відділень) Служби правопорядку;
2) підрозділів Служби правопорядку:
охорони військових об'єктів;
патрульно-постової служби;
безпеки дорожнього руху;
дізнання;
спеціального призначення;
3) Навчального центру Служби правопорядку.
Рішення про створення відповідних підрозділів Служби правопорядку приймає Міністр оборони України.
Відповідно до Положення про Кримське територіальне управління Військової служби правопорядку, затвердженого наказом Начальника Військової служби правопорядку у Збройних силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України від 06.10.2008 № 246, Кримське територіальне управління є органом управління Військової служби правопорядку у визначеній зоні діяльності.
Позивач є керівником територіального органу управління спеціального правоохоронного формування.
Відповідач є керівником Головного управління Служби правопорядку Збройних сил України.
Таким чином, позивач та відповідач є суб'єктами владних повноважень, спір, що виник між ними щодо реалізації владної компетенції є адміністративним спором, та за правилами, встановленими ст.19 КАС України належить до територіальної підсудності Окружного адміністративного суду АР Крим.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено; 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку;
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи влади діяти лише на підставі, в межа повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, та за умов і обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки и загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Наказом 30.11.2010 № 267, що було видано позивачем «Про результати службового розслідування по факту не доповіді про прийняття правового рішення стосовно помічника начальника відділу - начальника фінансово-економічної служби Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку капітана ОСОБА_5.» було підбито підсумки службового розслідування, прийнято рішення про вжиття організаційних заходів, та притягнуто до дисциплінарної відповідальності начальника Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку полковника ОСОБА_6, старшого офіцера - дізнавача відділення провадження дізнання майора ОСОБА_7 юрисконсульта Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку майора юстиції ОСОБА_8, Начальника адміністративної групи майора ОСОБА_9, та зобов'язано Начальника Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку інших осіб винних у вчиненні виявленого правопорушення притягнути до дисциплінарної відповідальності своєю владою.
Севастопольській зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних силах України відповідно до наказу Міністра оборони України від 03.11.2006 № 639 входить до зони діяльності Кримського територіального управління військової служби правопорядку.
Як зазначено в наказі від 10.01.2011 № 6 відповідачем підставою для скасування цього Наказу позивача було те, що при проведенні службового розслідування по факту не доповіді про прийняття правового рішення стосовно помічника начальника відділу - начальника фінансово-економічної служби Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку капітана ОСОБА_5. посадовим особами, підпорядкованими позивачу, було порушено вимоги Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців з шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР, наслідком якого є протест заступника військового прокурора ВМС України щодо невідповідності вимогами чинного законодавства України щодо невідповідності вимогами чинного законодавства України п.4 Наказу від 30.11.2010 № 267 про попередження про неповну службову відповідність полковника ОСОБА_6
При скасуванні зазначеного наказу відповідач керувався ст.ст. 94,95 Дисциплінарного статуту Збройних сил України.
Суд зазначає, що оскільки позивач просить визнати протиправним та скасувати тільки п.1 Наказу від 10.01.2011 № 6, оцінку правомірності іншим пунктам наказу суд не дає.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV ( зі змінами та доповненнями)(далі - Статут внутрішньої служби).
Згідно ст. 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань (ст.6 Статуту внутрішньої служби).
Відповідно до ст.8 Статуту внутрішньої служби відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (зі змінами та доповненнями) (далі - Дисциплінарний статут).
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Порядок проведення службового розслідування визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 р. № 82, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 р. за № 385/8984.
Згідно ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних сил України після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачем начальника Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку полковника ОСОБА_6 було порушення вимог ст.ст.16,59 Статуту внутрішньої служби , ст. 23 Статуту гарнізонної та вартової служб,п.п.2.2.1,2.2.4,2.2.5 Інструкції про порядок обліку результатів роботи по виконанню завдань за призначенням органами дізнання та офіцерами - дізнавачами підрозділів дізнання Військової служби правопорядку у Збройних силах України від 20.03.2007 № 33.
Відповідач не оспорює факт наявності в діях останнього дисциплінарного проступку, проте, відповідачем було встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що підчас службового розслідування по факту не доповіді про прийняття правового рішення стосовно помічника начальника відділу - начальника фінансово-економічної служби Севастопольського зонального відділу Військової служби правопорядку капітана ОСОБА_5 полковник ОСОБА_6 був позбавлений надавати пояснення, подавати документи, порушувати клопотання про витребування і залучення документів, опитування відповідних осіб та інших дій щодо захисту своїх право і законних інтересів, що суперечить п.2.2. Інструкції про порядок проведення службового розслідування.
Вказана обставина підтверджується також тим, що полковник ОСОБА_6. на час проведення службового розслідування був звільнений від виконання службових обов'язків через хворобу.
Позивачем також не було проведено після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування бесіду з жодним з військовослужбовців, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що суперечить ст. 86 Дисциплінарного статуту.
Щодо наявності у відповідача компетенції з прийняття оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.
Згідно ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до п.2.2. Тимчасового положення про Головне управління Військової служби правопорядку Збройних сил України, наказом Міністре оборони України від 16.10.2002 № 349, є керівництво Військовою службою правопорядку у Збройних силах України і забезпечення законності в роботі підпорядкованих органів управління та підрозділах.
Відповідно до п.п.3.1. та 3.3. Тимчасового положення Головне управління очолює начальник Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України, і має видавати накази, організовувати і контролювати їх виконання.
Крім того, відповідно до ст. 94 Дисциплінарного статуту старший командир має право скасовувати дисциплінарні стягнення, накладені молодшим командиром, якщо він визнає, що стягнення не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення, та накладати своєю владою більш суворі стягнення.
Старший командир зобов'язаний не менш як один раз на три місяці контролювати стан дисциплінарної практики та вживати заходів щодо запобігання порушенням військової дисципліни (ст..95 Дисциплінарного статуту).
Отже, відповідач мав повноваження видавати оскаржуваний наказ, суд погоджується з наявністю підстав для його видання, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в частині скасування як неправомірного пункту 1 розпорядчої частини наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 10.01.2011 №6.
Щодо іншої частини адміністративного позову суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2ст.162 КАС України 2. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Судом зроблено висновок про відсутність підстав для скасування п. 1 Наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 10.01.2011 №6. Крім того , відповідно до ст..162 КАС України до компетенції адміністративних судів не відноситься визнання правомірним акту індивідуальної дії, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову також і в цій частині.
В судовому засіданні 04.08.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови складено та підписано 09.08.11р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволені адміністративного позову відмовити.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Котарева Г.М.