вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
Іменем України
31 жовтня 2011 р. 10:33 Справа №2а-10978/11/0170/21
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Євдокімової О.О., суддів Кисельової О.М., Александрова О.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміній Ю.В., розглянувши за участі:
позивача - ОСОБА_1, посвідчення НОМЕР_1
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність від 25.07.2011р.,
представника відповідача (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя) - ОСОБА_3, довіреність № 10/2240 від 28.07.2011р.,
представника третьої особи - ОСОБА_4, довіреність № 220/665/д від 28.12.2010р.,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина А 1904
про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій.
Обставини справи: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач 1), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя (далі відповідач 2), в якому просить:
- визнати противоправною бездіяльності відповідача 1 відносно надання позивачу та членам його родини житла для постійного проживання в строки, встановлені п. 8 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України та членів їх сімей",
- зобов'язати відповідача 1 надати позивачу та членам його родини житло для постійного проживання в м. Сімферополі,
- зобов'язати відповідача 2 підготувати документи на видачу ордеру позивачу на квартиру для постійного проживання в м. Сімферополі на сім'ю у складі 3 осіб.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у порушення вимог Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України та членів їх сімей" не забезпечений житлом для постійного проживання.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину А 1904, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник у судовому засіданні 31.10.2011р. позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, та просили їх задовольнити.
Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
Представник 3 особи проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмові пояснення.
Заслухавши позивача, представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -
ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України з 1997 року.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) від 20 травня 2006 року № 122 старшого лейтенанта ОСОБА_1. командира взводу охорони 82 окремої роти Військової служби правопорядку Кримського територіального управління Військової служби правопорядку, звільнено з військової служби у запас за пунктом 63 підпункту "г" (у зв'язку з проведенням організаційних заходів) із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства Оборони України (а.с.7).
Відповідно до Наказу командира військової частини А 2337 від 03 липня 2006 року № 121, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини з 03 липня 2006 року (а.с. 8).
З 29 вересня 2003 року позивач був зарахований у чергу на отримання житла, що підтверджується витягом із протоколу засідання житлової комісії військової частини А 1904 від 30 вересня 2003 року № 12 (а.с.9).
Згідно із Витягом з протоколу від 22 січня 2007 року № 1 засідання житлової комісії військової частини А 1904 ОСОБА_1 був зарахований в позачергову чергу на отримання житла в/ч А 1904 з 22.01.2007р. (а.с. 10).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту визначає та встановлює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цей Закон також гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу першого частини 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями визначається Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 р. “Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями” (далі Порядок).
Відповідно до пунктів 22, 23 Порядку облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника).
Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини (п.24 Порядку).
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно із протоколами житлової комісії військової частини А 19904 позивач перебуває на квартирному обліку в загальній черзі з 29.09.2003р., в позачерговій черзі з 22.01.2007р.
Станом на 25.05.2011р. у списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та підтвердили своє право перебувати на обліку у військовій частині А 1904 Сімферопольського гарнізону ОСОБА_1 знаходиться за номером 31 (а.с.26-27), а у списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень у військовій частині А 1904 Сімферопольського гарнізону - на номером 8 (а.с.28).
Згідно із листом Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 14.09.2011р. за вих. № 303/4/15/1429 на звернення до Міністра оборони України, ОСОБА_1 з 29.09.2003р. перебуває на квартирному обліку в Сімферопольському гарнізоні у загальній черзі за номером 327 і у списку на пільгове забезпечення житлом з 22.01.2007р. за № 107 (а.с. 34).
Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" 15 червня 2004 року N 1763-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ст. 43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Крім того, в частині 3 вказаної статті зазначено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень затвердженою наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 р. N 577 (далі - Інструкція) визначено організацію забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям - особам офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил України, у тому числі які проходять військову службу у військових частинах, закладах, установах та організаціях, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, у його структурних підрозділах, а також особам, звільненим в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, після звільнення та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до п. 1.7 Інструкції (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) уся житлова площа, яка надходить до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляється відповідно до гарнізонної черги рішенням начальника гарнізону, погодженим з квартирно-експлуатаційним органом, за поданням гарнізонної житлової комісії між військовими частинами, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку, а для надання службових житлових приміщень - пропорційно кількості військовослужбовців, які потребують службових житлових приміщень, рапорти яких зареєстровані у військовій частині в Журналі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання службових житлових приміщень.
Військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень (п. 4.1 Інструкції).
В даному випадку передумовою для виникнення обов'язку у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя щодо реалізації права військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла. Отже, військовослужбовці повинні забезпечуватись житлом за наявності житлової площі та по черзі.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України № К/9991/12389/11 та № К/9991/17832/11.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 1 надати позивачу та членам його родини житло для постійного проживання в м. Сімферополі та зобов'язання відповідача 2 підготувати документи на видачу ордеру позивачу на квартиру для постійного проживання в м. Сімферополі на сім'ю у складі 3 осіб.
Суд зазначає, що позовні вимоги щодо визнання противоправною бездіяльність Міністерства оборони України відносно ненадання позивачу та членам його родини житла для постійного проживання в строки, встановлені п. 8 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України та членів їх сімей", не підлягають задоволенню, оскільки бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи. Відповідач 1 зробив певні заходи щодо реалізації прав позивача, а саме листом від 14.09.2011р. Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України (за дорученням на звернення позивача до Міністра Оборони України), із посиланням на п. 1.5, п. 1.7. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень затвердженою наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 р. № 577, повідомив позивача про те, що забезпечити його житлом раніше тих військовослужбовців, що перебувають на квартирному обліку попереду і мають рівнозначні пільги буде порушенням чинного законодавства України, тому у суду не має правових підстав вважати такі дії відповідача 1 як бездіяльність.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 31.10.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову складено та підписано 07.11.2011 року.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Євдокімова О.О.
< Текст >