вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
Іменем України
17 серпня 2011 р. (14:27) Справа №2а-5933/11/0170/19
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю.,
при секретарі Устіновій І.В.,
за участю представника позивача Столярова Ю.В., представника відповідача Ліпницької Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод»
до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим
про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, про визнання протиправними дій щодо зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість
Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000492302 від 15.04.2011 р. в частині нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій в загальній сумі 2571301,25грн., визнати дії ДПІ в м. Євпаторії протиправними в частині зменшення від'ємного значення в податковій декларації з податку на додану вартість в сумі 1645633,65грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки ДПІ в м. Євпаторії АР Крим нарахувала податок на прибуток та зменшила від'ємне значення по податковій декларації з ПДВ. Позивач стверджує, що на протязі перевіреного періоду він мав господарські відносини з підприємствами, з якими були укладені та виконані договори про поставку товарів, при цьому господарська діяльність велась позивачем та його контрагентами по угодам відповідно до вимог законодавства, оформлялись первинні бухгалтерські документи при виконанні операцій, проводилась оплата товарів, всі операції відображались в податковому та бухгалтерському обліку. Укладені договори не були визнані недійсними як вимагає Цивільний кодекс України та Податковий кодекс України. Стосовно вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо відображення в акті перевірки зменшення від'ємного значення ПДВ позивач обґрунтовує свої вимоги і тим, що він буде зобов'язаний внести відповідні зміни до податкових декларацій з ПДВ за наступні звітні періоди на підставі висновків акту перевірки, з яким він не згоден та які суперечать фактичним обставинам виконання угод.
У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченні проти адміністративного позову, пояснив, що висновки акту засновані на перевірці первинних документів ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» та відповідають діючому податковому законодавству. Просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ (в редакції за період, що був перевірений) передбачено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах, пов'язаних із справлянням податку на прибуток та податку на додану вартість, реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в м. Євпаторії АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради 09.03.1995 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 638660 та довідки відділу статистики у м. Євпаторії Головного управління статистики в АР Крим № 049807 (т.1 а.с.15-16).
Відповідно до довідки відділу статистики у м. Євпаторії Головного управління статистики в АР Крим №049807ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» здійснює такі види діяльності:
1) виробництво літальних апаратів, включаючи космічні;
2) інші види оптової торгівлі.
ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00291972 від 21.05.1998 року (т.1 а.с.14).
Позивач є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.
Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим в період з 21 лютого по 28 березня 2011 року на підставі направлень на проведення планової виїзної перевірки проведена виїзна планова перевірка ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., валютного ті іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої був складений акт №622/23-2/07587058 від 04.04.2011 року (т. 1, а. с. 162-225).
Згідно з висновками акту №622/23-2/07587058 від 04.04.2011 року перевіркою встановлено порушення ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод»:
- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп.11.2.1 п.11.2, п.11.3.1ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями - заниження податку на прибуток в сумі 2225057,00грн., в тому числі: 9 місяців 2010 року - заниження на суму 1282871,00грн., 2010 рік - заниження на суму 2225057,00грн.;
- п.1.7 ст.1, пп.7.2.1, абз. 1, 3, 4, 5 пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р №168/97-ВР із змінами та доповненнями - завищення від'ємного значення на суму 12034,00грн.; в тому числі по періодам: лютий 2010р. - 12034,00грн., березень 2010 р. - 12034,00грн., квітень 2010р. - 14868грн., травень 2010р. - 14868грн., червень 2010р. - 14868грн., липень 2010р. - 14868грн., серпень 2010р. - 14868грн., вересень 2010р. - 14868грн., жовтень 2010р. - 14868грн., листопад 2010р. - 14868грн., грудень 2010р. - 14868грн., та завищення від'ємного значення по рядку 18.2 декларації за грудень на суму 1645633,00грн., що включається до складу рядка 26 Декларації в наступних податкових періодах.
На підставі акту перевірки №622/23-2/07587058 від 04.04.2011 року ДПІ в м. Євпаторії АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492302 від 15.04.2011 року про донарахування ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 2 781 321, 25 грн., з яких 2 225 057,00 грн. основний платіж, 556 264,25 грн. штрафні (фінансові) санкції ( а. с. 13).
Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим №0000492302 від 15.04.2011 р. в частині донарахування ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 2 571 301,25грн., а також визнати неправомірними дії ДПІ в м. Євпаторії в частині зменшення від'ємного значення в податковій декларації з податку на додану вартість в сумі 1 645 633,65 грн.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим №0000492302 від 15.04.2011 р. в частині донарахування ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 2 571 301, 25 грн. та визнання неправомірними дії ДПІ в м. Євпаторії в частині зменшення від'ємного значення в податковій декларації з податку на додану вартість в сумі 1 645 633, 65грн., суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.
Судом встановлено, що в періоді який перевірявся ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» мало взаємовідносини з ТОВ «Авіапромтех Миколаїв», ДП ДК «Укрспецекспорт» ДПЗП «СпецТехноЕкспорт», ДП ДК «Укрспецекспорт» ДЗІП «Промоборонекспорт», ДП ЗТФ «Таскоекспорт», ТОВ «Ок-Тан».
Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.07.2010 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіапромтех Миколаїв» було укладено договір № 21/43-10 на постачання продукції, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Авіапромтех Миколаїв») зобов'язався згідно заявок покупця (ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод») поставити, а покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості і в асортименті, визначеному у специфікації, які є невід'ємною частиною договору (т. 1, а. с. 32-34, 54, 80, 112. 135).
На момент укладання зазначеної вище угоди ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» зареєстроване як юридична особи (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 448489 (т. 1, а. с. 28), є платником податку на додану вартість (копія свідоцтва № 100085510 НБ № 006753 (т. 1, а. с. 29).
В виконання вимог договору від 01.07.2010 року № 21/43-10:
- 27.09.2010 року згідно видаткової накладної № 05 від 16.09.2010 року ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» поставлено ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» продукцію на загальну суму 85 000,00 грн. (т. 1, а. с. 136) та виписано податкову накладну № 5 від 16.09.2010 року на суму 85 000,00 грн., де ПДВ 14166,67 грн. (т. 1 а. с. 137). Оплата по даній операцій здійснена у безготівковій формі 27.09.2010 року (виписка банківських операцій ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (т. 1, а. с. 138). Списання даного майна здійснено відповідно до вимоги № 563 від 09.2010 року на ремонт авіатехніки, що також підтверджується карткою обліку матеріальних коштів № 790624 від 16.09.2010 року склад № 9 (т. 1, а. с. 139, 140);
- 23.09.2010 року згідно видаткової накладної № 06 від 23.09.2010 року ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» поставлено ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» продукцію на загальну суму 175 441, 90 грн. (т. 1 а. с. 113) та виписано податкову накладну № 6 від 23.09.2010 року на суму 175 441, 90 грн., де ПДВ 2923,65 грн. (т. 1, а. с. 114). Оплата здійснена у безготівковій формі 26.10.2010 року (виписка банківських операцій ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (т. 1, а. с. 115). Списання даного майна здійснено на підстав ВМД № 100000032/2010/067508 від 30.09.2010 року (т. 1, а. с. 117,118) за договором комісії № STE-1-203-Д/К-09 від 14.07.2009 р. ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗП «СпецТехноЕкспорт» та додатковою угодою до нього (т. 1, а. с. 119-131), що підтверджується карткою обліку матеріальних коштів № 129 від 23.09.2010 року склад № 24 (т. 1 а. с. 116);
- 01.10.2010 року згідно видаткової накладної № 07 від 01.10.2010 року ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» поставлено ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» продукцію на загальну суму 2 741 922, 00 грн. (т. 1 а. с. 35) та виписано податкову накладну № 7 від 01.10.2010 року на суму 2 741 922, 00 грн., де ПДВ 456 987,00 грн. (т. 1, а. с. 36). Оплата здійснена у безготівковій формі 04.03.2011 року (виписка банківських операцій ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (т. 1, а. с. 37). Списання даного майна здійснено на підстав ВМД № 100000032/2010/071055 від 08.10.2010 року (т. 1, а. с. 39-41) за договором комісії № STE-1-379-Д/К-09 ДГЗП «СпецТехноЕкспорт» (т. 1 а. с. 42-53), що підтверджується карткою обліку матеріальних коштів № 129 від 01.10.2010 року склад № 9 (т. 1, а. с. 38);
- 06.10.2010 року згідно видаткової накладної № 08 від 06.10.2010 року ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» поставлено ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» продукцію на загальну суму 1 102 100,00 грн. (т. 1 а. с. 56) та виписано рахунок-фактуру № 6 від 06.10.2010 року на суму 1 102 100,00 грн., де ПДВ 1 102 100,00 грн. (т. 1, а. с. 55), податкову накладну № 8 від 06.10.2010 року на суму 1 102 100,00 грн., де ПДВ 183 683,33 грн. (т. 1, а. с. 57). Оплата здійснена у безготівковій формі 30.11.2010 року (виписка банківських операцій ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (т. 1, а. с. 58, 59). Списання даного майна здійснено на підстав ВМД № 500040403/2010/004055 від 26.10.2010 року(т. 1, а. с.61,62) за договором комісії № 04-02-79-Д/К-2010 ДП ЗТФ «Таскоекспорт» (т. 1, а. с. 63-76), що підтверджується карткою обліку матеріальних коштів № 129 від 06.10.2010 року склад № 9 (т. 1 а. с. 59);
- 15.11.2010 року згідно видаткової накладної № 15 від 15.11.2010 року ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» поставлено ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» продукцію на загальну суму 1 731 715,20 грн. (т. 1, а. с. 81), виписано податкову накладну № 51 від 17.09.2010 року (т. 1, а. с. 82). Оплата здійснена у безготівковій формі (виписка банківських операцій ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (т. 1 а. с. 83). Списання даного майна здійснено на підстав ВМД № 1000000/2010/071329 від 22.11.2010 року(т. 1 а. с. 85-88) за договором комісії № РОЕ-30/1-16-D/К-10 та додаткової угоди до нього ДПЗИП «Промоборонекспорт» (т. 1, а. с. 89-105), що підтверджується карткою обліку матеріальних коштів № 129 від 06.10.2010 року склад № 24 (т. 1 а. с. 84).
Судом також встановлено, що 01.01.2010 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ок-Тан» було укладено договір № 47/0110 купівлі-продажу, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Ок-Тан») зобов'язався відпустити, а покупець (ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод») зобов'язався прийняти і сплатити ГММ, які в подальшому найменуються «товар» (т. 1, а. с. 141)
В виконання вимог договору від 01.01.2010 року № 47/0110:
- 06.12.2010 року згідно видаткової накладної № РН-0001375 від 06.12.2010 року ТОВ «Ок-Тан» поставлено ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» товар - ГММ (бензин А-80, А-92, дизпаливо) на загальну суму 2555, 00 грн., де ПДВ - 425,83 грн. (т. 1, а. с. 142), виписано податкову накладну № 1460 від 06.12.2010 року на суму 2555, 00 грн., де ПДВ - 425,83 грн. (т. 1, а. с. 143). Оплата здійснена у безготівковій формі 06.12.2010 року (виписка банківських операцій ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (т. 1, а. с. 144).
- 20.12.2010 року згідно видаткової накладної № РН-0001411 від 20.12.2010 року ТОВ «Ок-Тан» поставлено ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» товар - ГММ (бензин А-80, А-92, дизпаливо) на загальну суму 2630,00 грн., де ПДВ - 438,34 грн. (т. 1, а. с. 145), виписано податкову накладну № 1495 від 17.12.2010 року на суму 2630,00 грн., де ПДВ - 438,34 грн. (т. 1, а. с. 146). Оплата здійснена у безготівковій формі 17.12.2010 року (виписка банківських операцій ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (т. 1, а. с. 147).
- 27.12.2010 року згідно видаткової накладної № РН-0001451 від 27.12.2010 року ТОВ «Ок-Тан» поставлено ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» товар - ГММ (бензин А-80, А-92, дизпаливо) на загальну суму 2740,00 грн., де ПДВ - 456,67 грн. (т. 1, а. с. 148), виписано податкову накладну № 1537 від 27.12.2010 року на суму 2740,00 грн., де ПДВ - 456,67 грн. (т. 1 а. с. 149). Оплата здійснена у безготівковій формі 27.12.2010 року (виписка банківських операцій ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (т. 1 а. с. 150).
- 29.12.2010 року згідно видаткової накладної № РН-0001464 від 29.12.2010 року ТОВ «Ок-Тан» поставлено ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» товар - ГММ (бензин А-80, А-92, дизпаливо) на загальну суму 5167,50 грн., де ПДВ - 861,25 грн. (т. 1 а. с. 151), виписано податкову накладну № 1549 від 29.12.2010 року на суму 5167,50 грн., де ПДВ - 861,25 грн. (т. 1 а. с. 152). Оплата здійснена у безготівковій формі 29.12.2010 року (виписка банківських операцій ДП МО України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» (т. 1 а. с. 152).
Списання даного товару здійснено на підставі витратних відомостей № 1, 2, 3, 4 ( т. 1 а. с. 157. 158), що відображено в картці обліку матеріальних цінностей № 410089 від 21.09.2010 року - бензин автомобільний А-92, склад ГММ, №41125 від 13.07.2010 року - бензин автомобільний А-80, склад ГММ, № 410129 від 01.12.2010 року - дизельне пальне (т. с. 1 а. с. 154-156).
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-Х11 від 25.06.1991 року ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, з подальшими змінами та доповненнями, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що валовий доход включає загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на:
Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Відповідно до п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.
Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до 11.3. п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації, у разі реалізації товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з вимогами пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суд зазначає, що в акті перевірки та запереченнях відповідача на адміністративний позов відсутні будь-які відомості, що надані позивачем на підтвердження поставки товару, виконання робіт позивачу від ТОВ “Авіапромтех Миколаїв» видаткові накладні та податкові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства або в них відсутні обов'язкові реквізити, наявність яких передбачена, зокрема, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Про порушення вимог діючого законодавства під час складення зазначених документів не повідомлено і представником відповідача під час розгляду справи в суді.
Надані представникам позивача під час розгляду справи документи свідчать про реальне виконання укладених договорів, а саме: поставку товару, виконання робіт та проведення оплати за поставлений товар.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що сума податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ “Авіапромтех Миколаїв» та ТОВ «Ок-Тан» не були включені ним до складу податкових зобов'язань з ПДВ, не відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість та у випадку наявності у підприємства зобов'язань по сплаті ПДВ за результатами податкового (звітного) періоду суми податку не сплачені до бюджету, а також не наведено доказів, що постачальники позивача по ланцюгам на час виписки податкових накладних та поставки товарів не були платниками податку на додану вартість.
Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності.
Бухгалтерські документі - це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства.
Бухгалтерські документи в роботі суб'єкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно - аналітичні функції.
Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів в податковій звітності.
Суд вважає, що факт здійснення господарських операцій, пов'язаних з формуванням валових витрат по договору № 21/43-10 від 01.07.2010 року з ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» і податкового кредиту, при виконанні позивачем обов'язків по договору № 21/43-10 від 01.07.2010 року з ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» та по договору № 47/0110 від 01.01.2010 року з ТОВ «Ок-Тан», підтверджуються первинним документами бухгалтерського обліку і податкової звітності (договорами, специфікаціями, видатковими та податковими накладними, вантажними митними деклараціями, договорами комісії, звітами комісіонерів, платіжними дорученнями і виписками банку, то б то всі надані документи не тільки підтверджують придбання позивачем вказаних товарів, але і використання у власній господарській діяльності - продаж іншим особам та отримання за рахунок такої діяльності доход).
Первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, що не заперечується відповідачем.
Витрати позивача, понесені у періоді, на який розповсюджувалася перевірка, підтверджені документально, що відповідає вимогам пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Податкові накладні, виписані ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» та ТОВ «Ок-Тан» на адресу позивача, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Норми матеріального права, які закріплені в Законі України «Про податок на додану вартість» визначають лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Закон не передбачає.
Як свідчать матеріали справи, позивачем до перевірки було надано усі необхідні податкові накладні у підтвердження сум податкового кредиту.
На підставі зазначеного вище, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу стосовно того, що в періоді, який перевірявся позивач зависив податковий кредит в сумі 1 645 633,65грн. , необґрунтовано включив в нього суми ПДВ, сплачені в вартості товару, який було поставлено ТОВ «Авіапромтех Миколаїв» та ТОВ «Ок-Тан» не відповідають фактичним обставинам справи.
Що стосується доводів представника відповідача про те, що угода, укладена між ТОВ “Авіапромтех Миколаїв» та позивачем є нікчемною за ланцюгом придбання-постачання та викладеного в акті перевірки висновку, що ТОВ “Авіапромтех Миколаїв» не мало можливості здійснювати операції з оприбуткування, приймання товарів від постачальників, а далі реалізовувати товари контрагентам - покупцям, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 ГК України).
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом (ст.208 ГК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до зазначених частин 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідач посилається на порушення під час укладення вказаних вище угод позивачем вимог ч.1 та 2 ст.203 ЦК України, а саме: укладений правочин порушує публічний порядок.
Згідно з частинами 1 та 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Однак, суд зазначає, що відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто позивач та його контрагенти мають право вільного вибору як контрагента по угоді, так і виду та якості товарів, що ними придбаваються, а також право вільного вибору наступного розпорядження придбаним товаром - продати його іншим особам, використовувати у власній виробничій діяльності и таке інше.
Як зазначалось судом вище, на підтвердження отримання послуг від ТОВ “Авіапромтех Миколаїв» позивачем під час розгляду справи надані договір №21/43-10 на постачання продукції від 01.07.2010 року, специфікації, видаткові та податкові накладні, вантажні митні декларації, що свідчить про наступний продаж придбаний позивачем товарів, договори комісії, згідно з яким придбані товари позивачем було в наступного продано через комісіонерів, звіти комісіонерів, платіжні доручення і виписки банку, що підтверджують перерахування грошових коштів, то б то всі надані документи не тільки підтверджують придбання позивачем вказаних товарів, але і використання у власній господарській діяльності - продаж іншим особам та отримання за рахунок такої діяльності доходу.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторії Сімферополі АР Крим №0000492302 від 15.04.2011 р. в частині нарахування позивачу податку на прибуток, штрафних санкцій в загальній сумі 2571301,25грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про визнання дій ДПІ в м. Євпаторії АР Крим протиправними в частині зменшення від'ємного значення в податковій декларації по податку на додану вартість в сумі 1 645 633,65грн., то суд зазначає наступне.
За встановлене у акті перевірки №622/23-2/07587058 від 04.04.2011 року порушення п.1.7 ст.1, пп.7.2.1, абз. 1, 3, 4, 5 пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р №168/97-ВР щодо завищення від'ємного значення по рядку 18.2 декларації за грудень на суму 1645633,00грн., що включається до складу рядка 26 Декларації в наступних податкових періодах, податкове повідомлення-рішення відповідачем не приймалось.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права, оскільки за результатами проведеної перевірки були складені висновки акту перевірки, але рішення за результатами перевірки, яке і може бути оскаржене позивачем, не оскаржується, а позивач звертається до суду з вимогами про захист на майбутнє порушеного права.
Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що позивач має право звертатись до суду за захистом саме порушеного права, а тому порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто, захисту підлягають лише ті права, свободі та інтереси, які порушені з боку суб'єкта владних повноважень.
Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Заявлена позовна вимога по суті носить декларативний характер, оскільки фактично спрямована на зобов'язання відповідача вважати або не вважати порушенням ти чи інші обставини, викладені в акті перевірки, що фактично лежить в площині особистого волевиявлення відповідача.
Акт перевірки №622/23-2/07587058 від 04.04.2011 року та його висновки не є по своєї суті рішенням суб'єкта владних повноважень,не є кінцевим рішенням суб'єкта власних повноважень по результатам проведеної перевірки, по суті носить суб'єктивний характер.
Висновки акту не породжують правових наслідків для позивача та не мають обов'язкового характеру для нього, а отже, вони не можуть бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, позовні вимоги у цій частини задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод підлягають частковому задоволенню.
Під час судового засідання, яке відбулось 17.08.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.08.2011 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим №0000492302 від 15.04.2011 р. в частині нарахування позивачу податку на прибуток, штрафних санкцій в загальній сумі 2571301,25грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод» судовий збір в розмірі 1 гривень 70 копійок.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < підпис > Кузнякова С.Ю.
< Текст >