вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
< Текст >
12 жовтня 2011 р. (15:11) Справа №2а-11518/11/0170/21
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Кузьміній Ю.В., розглянувши за участі представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01/11 від 12.01.2011р., представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1281 від 10.10.2011р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" < Список > < Позивач в особі >
до Керченської міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в АРК < Список > < Відповідач в особі > < Текст >
про визнання протиправним та скасування рішення.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Керченської міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в АРК (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.09.2011р. № 03-12-72 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач помилково трактував ч. 2 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", що виплата допомоги по тимчасовій втраті працездатності припиняється днем, який передує дню встановлення МСЕК інвалідності, тому прийняв рішення від 02.09.2011р. № 03-12-72 в супереч законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач вважає, що оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові. та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, письмових заперечень на позов не надав. Під час розгляду справи. зокрема, пояснив, що рішення прийняте правомірно та на підставі чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд
З 17.08.2011р. по 18.08.2011р. посадовими особами відповідача проведено планову перевірку по коштам загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в ТОВ "Інфлот-Універсал" за період з 01.11.2010р. по 30.06.2011р.
За результатами перевірки складений Акт № 03-12-220 від 18.08.2011р., згідно з висновками якого позивачем порушено порядок використання страхових коштів на суму 539,08 грн. (а.с.7-8).
На підставі зазначеного вище Акту, відповідач прийняв рішення № 03-12-72 від 02.09.2011р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за порушення ч. 2 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Вказаним рішенням до позивача застосовані фінансові (штрафні) санкції на загальну суму 808,62 грн., у тому числи 539,08 грн. - неправомірно використані страхові кошті та 269,54 грн. - штраф за порушення порядку використання страхових коштів (50% суми неправомірно використаних страхових коштів відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 30 Закону №2240) (а.с.10).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”№2240-ІІІ від 18.01.2001 р. (далі Закон № 2240-ІІІ ).
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюється за принципами, зокрема, цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону № 2240).
Згідно зі ст. 9 Закону № 2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної в частині першій цієї статті, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.
Виконавча дирекція Фонду, крім іншого, забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (п. 8 ст. 13 Закону № 2240).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 28 Закону № 2240 страховик зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів.
Судом встановлено, що під час перевірки відповідачем встановлено порушення ч. 2 ст. 35 Закону № 2240.
Частиною 2 ст. 35 Закону № 2240 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Статтею 4 цього Закону 2240 закріплено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
За статтею 35 Закону № 2240, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку.
У відповідності зі ст. 51 Закону № 2240, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Відповідно до п.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 532/274/136-ос/1406 від 03.11.2004 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 року за № 1456/10055, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Пунктом 10 вказаної Інструкції зазначено, що закриття листка непрацездатності здійснюється датою, установленою лікарем, для прибуття хворого.
Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначаються Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» від 13.11.2001 р. № 455 (зареєстровано в Мін'юсті України 04.12.2001 р. за № 1005/6196, зі змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11.2001 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за № 1005/6196, листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності, до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).
Згідно пункту 4.3. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 13.11.2001 р. № 455, у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК, дата встановлення інвалідності обов'язково вказується у листку непрацездатності.
Відповідно до п. 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 у разі визнання хворого інвалідом інвалідність установлюється з дня надходження до МСЕК документів, на підставі яких приймається відповідне рішення. Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду.
Із аналізу зазначених норм слідує, що листок непрацездатності закривається датою, установленою лікарем, для прибуття хворого та у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК.
Судом досліджений листок непрацездатності серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 сина ОСОБА_4 (а.с.9).
У листку непрацездатності датою прибуття хворого до лікаря зазначене 20.01.2011р., та 20.01.2011р. є датою встановлення третьої групи інвалідності.
Оскільки 20.01.2011р. ОСОБА_3 сину ОСОБА_4 встановлення третьої групи інвалідності, а відповідно до п. 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 у разі визнання хворого інвалідом інвалідність установлюється з дня надходження до МСЕК документів та з урахуванням пункту 4.3. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 13.11.2001 р. № 455, у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого на МСЕК, то датою закриття листка непрацездатності слід вважати саме 20.01.2011р.
Згідно ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Таким чином, датою закриття листка непрацездатності слід вважати саме 20.01.2011р., а відтак й допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, повинна виплачується Фондом застрахованій особі, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період, включно 20.01.2011р.
За таких обставин позивачем не було порушено порядок використання страхових коштів на суму 539,08 грн., а відтак, висновок відповідачем щодо порушення позивачем ч. 2 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є безпідставним.
Будь-яких доказів, що спростовують зазначені висновки, відповідачем під час розгляду справи не надано.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що позивач діяв із порушенням встановленого порядку використання страхових коштів
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
§ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
§ з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
§ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
§ безсторонньо (неупереджено);
§ добросовісно;
§ розсудливо;
§ з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
§ пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
§ з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
§ своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, рішення № 03-12-72 від 02.09.2011р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Під час судового засідання, яке відбулось 12.10.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі та підписано 17.10.2011р.
Керуючись ст.ст.7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Керченської міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в АРК № 03-12-72 від 02.09.2011р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфлот-Універсал" 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
< Текст >
Суддя < підпис > Євдокімова О.О.
< Текст >