вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
16 вересня 2011 р. Справа №2а-10169/11/0170/1
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.В., за участю:
прокурора - Афанасенко К.В.,
представника відповідача - Низамутдинов М.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора м.Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АРК до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, Ялтинської міської ради та Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності,
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом заступник прокурора м.Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АРК до Виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 2162 від 26.11.2009 року та скасування державної реєстрації права власності на приміщення житлового будинку загальною площею 265,4кв.м, відкриту веранду літ. «а» площею 8,1кв.м., відкриту веранду літ. «а1» площею 22,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» та в єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.08.2011 року відкрите провадження в адміністративній справі .
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 18.08.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено: ОСОБА_2, Ялтинську міську раду та Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації».
У судових засіданнях 08.09.2011 року та 16.09.2011 року представник прокуратури адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, пояснив, що прокуратурою м.Ялта під час здійснення нагляду за додержанням застосування законів щодо відповідності актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, встановлено порушення чинного законодавства виконавчим комітетом Ялтинської міської ради при прийнятті рішення № 2162 від 26.11.2009 року про реєстрацію на праві власності за ОСОБА_2 зазначених у ньому приміщень.
Представник прокуратури зазначив, що зазначене рішення є незаконним та підлягає визнанню недійсним .
Представник прокуратури пояснив, що виконком Ялтинської міської ради, приймаючи рішення № 2162 від 26.11.2009 року, прийняв в експлуатацію закінчені будівництвом приміщення житлового будинку загальною площею 265,4кв.м, відкриту веранду літ. «а» площею 8,1кв.м., відкриту веранду літ. «а1» площею 22,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 без відповідного затвердження акту державної приймальної комісії, за відсутності дозволу інспекції ДАБК АРК.
Представник прокуратури зазначив, що виконком Ялтинської міської ради, у порушення ст.376 ЦК України та іншого законодавства, прийняв рішення про зобов'язання КП БТІ м.Ялта оформити свідоцтво про право власності на вищевказаний об'єкт.
Представник прокуратури також пояснив, що зазначене рішення виконкому міської ради також суперечить вимогам п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 6/5, яким передбачений вичерпний перелік випадків, коли здійснюється оформлення права власності на об'єкти нерухомості із видачею свідоцтв про право власності органами місцевого самоврядування.
Представник прокуратури підкреслив, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
До початку судового засідання 08.09.2011р. від позивача - Інспекції ДАБК в АР Крим 31.08.2011р. до суду надійшла заява за вих. № 7/1-619 від 30.08.2011р., де зазначено, що Інспекція підтримує позовні вимоги прокурора та у зв'язку з великою завантаженістю просить розглянути справу у відсутність представника Інспекції ДАБК в АРК.
У судовому засіданні 08.09.2011 року представник відповідача - Виконавчого комітету Ялтинської міської ради проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначаючи, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 2162 від 26.11.2009 року є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, прийнято в межах компетенції на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Положення про міжвідомчу комісію при виконкомі Ялтинської міської ради. Вважає, що ст. 331 ЦК України визначає загальні підстави та порядок придбання права власності на нове майно, створене з дотриманням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самовільного будівництва. Вказана норма регулює правовідносини, що виникають між Інспекцією ДАБК та забудовниками новозбудованих об'єктів містобудування, а не самовільних забудовників. В даному ж випадку спірним рішенням виконавчий комітет Ялтинської міської ради вирішив питання про реєстрацію збудованої будівлі, на яке раніше видавався дозвіл на будівництво.
У судовому засіданні 08.09.2011 року третя особа - ОСОБА_2 проти позову заперечувала з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов від 30.08.2011р. Вважає, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 2162 від 26.11.2009 року є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.
При цьому пояснила, що отримавши у 1991р. від усіх мешканців АДРЕСА_1 погодження на будівництво будинку, відповідно до технічних висновків МВК Ялтинського міськвиконкому б/н від 26.06.1990р., а також узгодженого з усіма зацікавленими підрозділами проекту, виконавчим комітетом Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської АРСР 01.11.1991р. було прийнято рішення № 810 (12), яким її колишньому чоловіку ОСОБА_3, з яким вона розлучилася у 2003р., було дозволено будівництво будинку на місці належних йому на праві власності нежитлових споруд на території домоволодіння по АДРЕСА_1. Вказане рішення ніким не оскаржено, є чинним і до сьогодні та представляє собою дозвіл на будівництво, на відсутності якого наполягає у своєму позові прокурор.
Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що рішенням Ялтинського міського суду від 04.09.2003р. по справі № 2-2721 (про розподіл майна) за нею визнано, в тому числі, право власності на недобудований житловий будинок літер Э, при цьому у мотивувальній частині рішення судом зазначено факт правомірності будівництва.
Вказане рішення, як стверджує третя особа, набрало чинності і відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України є підставою для звільнення від доказування факту легітимності будівництва. До того ж, як зазначила третя особа, у 2007р. рішенням Виконкому Ялтинської міської ради № 532 від 12.04.2007р. її житловому будинку було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 № 192 від 06.06.2008р. їй надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під існуючий житловий будинок, роботи з розробки якої знаходяться на завершальній стадії. Таким чином, як вважає третя особа - ОСОБА_2, чинним на 2009р. законодавством була передбачена як можливість введення в експлуатацію житлового будинку в якості цілісного об'єкту шляхом звернення до відповідного ДАБК, так і реєстрації окремими приміщеннями через відповідну МВК виконкому Ялтинської міської ради в рамках повноважень, визначених п.п. 1 п. Б ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Безпідставність позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на Рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009р., також обґрунтовує тим, що відповідно до даного рішення ненормативні акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, а відтак позов прокурора про визнання недійсним рішення, яке вже виконано, є юридично некоректним та такі позовні вимоги не можуть бути задоволені.
У судовому засіданні 08.09.2011 року представник третьої особи - КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» надав пояснення по справі, де зазначив, що на підставі рішення виконкому Ялтинської міської ради від 26.11.2009р. № 2162 «Про затвердження рішення міжвідомчої комісії по реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, літ. А» ОСОБА_2 02.12.2009р. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 265,4кв.м., житловою площею 80,7кв.м., відкрита веранда літ. а площею 8.1кв.м., відкрита веранда літ а1 площею 22,3кв.м., на підставі якого 02.12.2009р. КП Ялтинської міської ради «БТІ» і зареєстровано право власності на житловий будинок.
Третя особа зауважила, що проводячи державну реєстрацію права власності, вона керувалася виключно Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Мінюсту від 07.02.2001р. № 7/5. Просила прийняти рішення на розсуд суду.
У судове засідання 16.09.2011р. представники позивача та третіїх осіб не з'явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Приймаючи до уваги, що у справі наявні докази для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників позивача - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АРК та третіх осіб на підставі пояснень представника прокуратури, представника відповідача, представників третіх осіб, наявних у справі доказів та наданих сторонами документів.
Розглянувши документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської ради, реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами є суб'єктом владних повноважень.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської ради має підпорядковуватись в своїй діяльності вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам законодавства України.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Суд зазначає, що предметом адміністративного позову є визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 2162 від 26.11.2009 року.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вказаного рішення судом встановлено, що з 29.06.1989р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.09.1990р., укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства Ялтинського міськвиконкому (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець), останній придбав у власність квартиру, що складалася з однієї кімнати, загальною площею 34,8кв.м, в тому числі житловою - 20,2кв.м. Придбана частка складає 125/1000 частки житлового будинку, бутового, відзначеного у плані літером «А» на другому поверсі, квартира № 6: житлова кімната 6-2 площею 20,2кв.м., веранда 6-1 площею 14,6кв.м., ј відкритої веранди «а4», кухня-сарай С, сарай, санвузол Н', навіс Г', 1/5 сараю В, за адресою: АДРЕСА_1.
З наявної в матеріалах справи виписки з рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської АРСР № 810 (12) від 01.11.1991р. вбачається, що розглянувши прохання ОСОБА_3 та відповідно до технічних висновків МВК Ялтинського міськвиконкому б/н від 26.06.1990р., виконавчий комітет Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської АРСР дозволив ОСОБА_3 будівництво будинку по затвердженому проекту на місці належних йому на праві власності нежитлових споруд на ділянці обмеженими розмірами 10х12м, на території домоволодіння по АДРЕСА_1; а також зобов'язав ОСОБА_3 розробити робочу проектну документацію та узгодити її з усіма зацікавленими службами міста та приступати до втконання будівельних робіт після узгодження робочих креслень в установленому порядку.
Вказане рішення ніким не оскаржено та є чинним.
В матеріалах справи містяться також проекту реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1, погоджений ДПУ, Управлінням ЖКГ, ОДО УВД, СЕС та Замовником.
Отже, суд зазначає, що третьою особою був отриманий дозвіл на будівництво на підставі рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської АРСР № 810 (12) від 01.11.1991р. та будівництво здійснювалося на підставі розробленого та затвердженого проекту.
Рішенням Ялтинського міського суду від 21.03.2001р. шлюб вищевказаних осіб -ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, після чого ОСОБА_2 звернулась до Ялтинського міського суду з позовом про розділ майна.
Рішенням Ялтинського міського суду від 04.2003р. по справі № 2-2721/2003 року , яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки АДРЕСА_1 та визнано право власності на недобудований житловий будинок літер Э, розташований при будинку № 11 пров. Проїзджий м. Ялта, як забудовника.
На підставі вказаного рішення суду КП Ялтинське БТІ за ОСОБА_2 31.10.2003р. було зареєстровано право власності на 2/3 частки АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1873927 від 31.10.2003р.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 532 від 12.04.2007р. було присвоєно незавершеному будівництвом житловому АДРЕСА_1 нової поштової адреси: АДРЕСА_1 для наступного введення в експлуатацію, а також доручено БТІ внести відповідні зміни до технічної документації.
Наявною в матеріалах справи копією Технічного паспорту, виконаного 17.05.2007р., підтверджується внесення відповідних змін до технічної документації.
Крім того, як свідчать матеріали справи, рішенням Ялтинської міської ради 17 сесії 5 скликання № 192 від 06.06.2008р. ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою в частині оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку загальною орієнтовною площею 0,0400га, в т.ч. земельну ділянку площею 0,0300га та земельну ділянку площею 0,0100га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, з наступною передачею у власність, на землях Ялтинської міської ради.
У зв'язку із закінченням будівельних робіт, ОСОБА_2 звернулася до МВК Ялтинського міськвиконкому із заявою, в якій просила дозволити реєстрацію приміщень: кладова 1-1 площею 25,5кв.м., кухня 1-2 площею 20,2 кв.м., житлова кімната 1-3 площею 21.1кв.м., коридор 1-4 площею 11,6кв.м., ванна 1-5 площею 5,8кв.м., туалет 1-6 площею 1.3кв.м., житлова кімната 2-1 площею 16,8 кв.м., житлова кімната 2-2 площею 29,0кв.м., житлова кімната 2-3 площею 13.8кв.м., сходи - коридор 2-4 площею 12,4кв.м., кладова 2-5 площею 6,2кв.м., мансарда 3-1 площею 50,5кв.м., мансарда 3-2 площею 51.2кв.м., відкрита веранда а площею 8,1кв.м., відкрита веранда а1 площею 22.3кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, літ- А.
Крім того, як свідчать матеріали справи, проти реєстрації в БТІ гр. ОСОБА_2 вищевказаних приміщень не заперечували: Державний заклад Ялтинська міська СЕС МОЗ України (лист за вих. № 24-6270 від 17.11.2009р.), Ялтинське міське управління Головного управління МНС України в АР Крим (лист за вих. № Э-663 від 17.11.2009р.)
За результатами розгляду даної заяви, а також по факту виїзду на місце, 18.11.2009р. МВК Виконкому Ялтинської міської ради було прийнято рішення про дозвіл ОСОБА_2 реєстрації вказаних у заяві приміщень.
У зв'язку з цим, 26.11.2009р. Виконкомом Ялтинської міської ради було прийнято рішення № 2162 «Про затвердження рішення МВК по реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, літ - А», у п. 1 якого зазначено про затвердження вищевказаного рішення МВК, а у п. 2 - про зобов'язання ПК БТІ внести відповідні зміни до інвентарних справ та технічних паспортів, а також оформити право власності.
На підставі вказаного рішення, 02.12.2009р. Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було оформлено Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 265кв.м., житловою площею 80,7кв.м., відкрита веранда літ. а площею 8,1кв.м., відкрита веранда літ. а1 площею 22,3кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1
02.12.2009р. на підставі вказаного Свідоцтва про право власності, КП Ялтиської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вищевказаний житловий будинок, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24647041 від 02.12.2009р.
Таким чином, суд не погоджується з думкою прокурора, що ОСОБА_2 об'єкт нерухомості був збудований самовільно, оскільки:
- третьою особою здійснювалася реконструкція об'єкту нерухомості, що належа їй на праві власності,
- будівництво здійснювалося на підставі дозволу на будівництво, виданого згідно рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської АРСР № 810 (12) від 01.11.1991р,
- будівництво здійснювалося на підставі погодженого проекту,
- на незавершене будівництво за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на будинок,
- будинку привласнена окрема адреса,
- ОСОБА_2 була розроблена технічна документація на земельну ділянку, на якій здійснювалося будівництво,
Суд зазначає, що тривалість такого будівництва, яке розпочалося на підставі всій необхідної документації в 1991 році не може вплинути на віднесення такого об'єкту до самовільно збудованого.
Перевіряючи законність рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2162 від 26.11.2009 року, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно з ч.3 ст.51 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
Повноваження виконавчих органів ради встановлені статями 27-39, ч.2 ст.52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до ст. 40 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради №121 (1) від 26 квітня 2002 року, були затверджені склад і положення про міжвідомчу комісію при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради.
Як випливає з п. 2 Положення про міжвідомчу комісію при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради в компетенцію міжвідомчої комісії, зокрема, входять проведення обстежень об'єктів в натурі, внесення пропозицій міському виконавчому комітету щодо надання дозволу на реєстрацію закінченого будівництвом об'єкта.
Суд зазначає, що міжвідомча комісія має право вносити пропозиції виконавчому комітету щодо питань, пов'язаних з реєстрацією закінчених будівництвом об'єктів для їх подальшого затвердження виконавчим комітетом на підставі повноважень, наданих ст. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Так, відповідно до п. “б”ч.1 ст. 31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Суд зазначає, що відповідно до Положення про міжвідомчу комісію при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради в компетенцію міжвідомчої комісії також входять питання щодо реєстрації будов.
Відповідно до ст.23 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.
Суд також погоджується з доводами третьої особи ОСОБА_2, яка в обгрунтування безпідставності позовних вимог прокурора, посилається також на Рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009р., в якому зазначено, що ненормативні акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Як встановлено судом та не спростовано сторонами по справі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №121 (1) від 26.04.02 року, яким затверджено Положення про міжвідомчу комісію при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради, не визнано таким, що суперечить чинному законодавству України, у встановленому законом порядку і відповідно є законним та обов'язковим для виконання.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.02.2007 року у справі №2-13/918-2007А., залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.04.07р., прокурору м. Ялта, що діє на користь держави в особі Міністерства будівельної політики, архітектури і житлово-комунального господарства АР Крим, вже відмовлено в задоволенні позовних вимог до Ялтинської міської ради, виконавчому комітету Ялтинської міської ради про визнання частково незаконним Положення про міжвідомчу комісію при виконкомі Ялтинської міської ради, а саме визнання незаконним, п. 2 цього Положення.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, яка вступила в законну силу, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Таким чином, законність повноважень міжвідомчої комісії встановлених в п. 2 Положення про міжвідомчу комісію при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради, встановлено судовим рішенням, яке вступило в законну силу і не підлягає додатковому доведенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що міжвідомча комісія має право вносити пропозиції виконавчому комітету щодо питань, пов'язаних з реєстрацією закінчених будівництвом об'єктів. При цьому, виконавчий комітет, відповідно до наданих йому повноважень, має право на затвердження рішень міжвідомчої комісії щодо надання дозволу на реєстрацією закінчених будівництвом об'єктів.
Крім того, суд погоджується із поясненнями представника третьої особи, що прокурор помилково вважає об'єкт нерухомості самовільною будовою в розумінні ст.376 ГК України.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Суд вважає що норма ст.376 ЦК України в частині встановлення факту здійснення ОСОБА_2 самовільного будівництва не може бути застосована в даних правовідносинах, оскільки ОСОБА_2 були здійснені дії, що свідчать саме про законність будівництва житлового будинку на місці належних на праві приватної власності нежитлових будівель.
Збудований об'єкт не можна вважати самовільним в розумінні діючого законодавства у зв'язку з тим, що:
- ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" № 2780-XII від 16.11.1992р., який регулює спірні правовідносини, визначала, що спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних Рад народних депутатів. Це право Ради народних депутатів можуть делегувати відповідним виконавчим органам. Таке рішення в даному випадку існувало - це рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів Кримської АРСР № 810(12) від 01.11.1991р. В свою чергу, отримання рішення Інспекції ДАБК в АРК чинним в період виникнення спірних правовідносин законодавством не вимагалося і доказів зворотного позивачем суду не надано;
- ОСОБА_2 здійснено будівництво житлового будинку на місці належних на праві приватної власності нежитлових будівель на території АДРЕСА_1;
-житловий будинок розташований на земельній ділянці, щодо якої рішенням Ялтинської міської ради 17 сесії 5 скликання № 192 від 06.06.2008р. ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою в частині оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку загальною орієнтовною площею 0,0400га, в т.ч. земельну ділянку площею 0,0300га та земельну ділянку площею 0,0100га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, з наступною передачею у власність, на землях Ялтинської міської ради;
-ОСОБА_2 здійснено будівництво житлового будинку за наявності проектної документації, всіх необхідних дозволів та узгоджень.
Суд зазначає, що посилання прокурора на те, що порядок прийняття в експлуатацію самовільно збудованих приміщень регулюється нормами Закону України "Про планування і забудову територій" є помилковими.
Відповідно до ст.30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI, що набрав чинності з 15 жовтня 2009 року) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Також суд вважає необхідним зазначити, що згідно з п.5 ч.1 ст. 14 Закону України “Про основи містобудування”, ст.1 ч. “б”ст.31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”до компетенції виконавчих органів ради відноситься проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Суд зазначає, що на момент прийняття спірного рішення виконкому, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснювалось згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 923 з 01.01.2009 року.
В той же час, норми цього Порядку не можуть бути взяті до уваги, оскільки визначають процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, але не впливають на права місцевих рад на ухвалення рішень щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. надані Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” і Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.
Суд зазначає, що ст.71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У ході розгляду справи, відповідач надав достатні докази правомірності своїх дій, довів, що діяв правомірно, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість спірного рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 2162 від 26.11.2009 року, суд вважає також обґрунтованою та законною державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на приміщення житлового будинку загальною площею 265,4кв.м, відкриту веранду літ. «а» площею 8,1кв.м., відкриту веранду літ. «а1» площею 22,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 у реєстровій книзі Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» та в єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, адже така реєстрація здійснена відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2001р. № 7/5 та на підставі належного правовстановлювального документу - Свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 265кв.м., житловою площею 80,7кв.м., відкрита веранда літ. а площею 8,1кв.м., відкрита веранда літ. а1 площею 22,3кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, виданого 02.12.2009р. Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради на підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 2162 від 26.11.2009 року.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора м. Ялта, а тому у задоволені зазначеного позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що прокурор звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про його повернення.
Судом 16.09.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21.09.2011 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 -163 КАС України, суд
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Трещова О.Р.