вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
< Текст >
10 жовтня 2011 р. (14:33) Справа №2а-6397/11/0170/21
Окружний адміністративний судАвтономної Республіки Криму складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Кузьміній Ю.В., розглянувши за участі представника позивача - Якубова З.А., представника відповідача - Крилової Л.М., представника третьої особи - Пінкіної О.А., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сімферопольського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства < Список > < Позивач в особі >
до Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі < Список > < Відповідач в особі >
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство соціальної політики України
про визнання протиправною та скасування письмової вимоги.
Обставини справи: Сімферопольське казенне експерементальне протезно-ортопедичне підприємство (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування письмової вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 22-21/1277 від 27.05.2011р.
Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків відповідача про порушення вимог законодавства та завдання шкоди через необґрунтоване нарахування та виплату надбавки за роботу з інвалідами в розмірі 25% посадового окладу та надбавки за вислугу років молодшому медичному персоналу.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях (а.с. 82-85). Зокрема зазначив, що порушення. зафіксовані в акті перевірки, були встановлені під час вивчення наданих позивачем матеріалів та документів, при повному з'ясуванні обставин справи, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позову.
Представник третьої особи позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд
Сімферопольське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство створено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.1998р. № 987 “Про перетворення державних підприємств у казенні”та належить до сфери управління Міністерства соціальної політики України.
Відповідачем відповідно до п. 2.35 Плану роботи ГоловКРУ України та п. 1.1.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі на 1 квартал 2011р. було проведено планову документальну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009р. по 31.01.2011р.
За результатами проведення ревізії 29.04.2011р. був складений акт № 22-21г/020 (а.с. 8-34).
На підставі акту ревізії відповідачем, за вих. №43/02-20 від 27.05.2011 року (а.с.35-37), на адресу позивача направлена письмова вимога про усунення виявлених ревізією порушень, у якій позивача зобов'язано:
1. Опрацювати матеріали планової ревізії та вжити заходи, щодо притягнення до відповідальності винних осіб.
2. В порушення Наказу Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України “Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення”від 05.10.2005 № 308/519 за рахунок коштів Державного бюджету 17 працівникам стаціонару необґрунтовано здійснено нарахування та виплату надбавки за роботу з інвалідами в розмірі 25% посадового окладу в сумі 71041, 31грн., в тому числі: за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 - 32500,37 грн., з 01.01.2010 по 31.12.2010 - 34822,86 грн. та з 01.01.2011 по 31.01.2011 - 3718, 08 грн.
Вказане порушення призвело до зайвого нарахування та перерахування страхових внесків до Державних цільових фондів в сумі 26679,03 грн., в тому числі за період 01.01.2009 по 31.12.2009 - 12187,64грн., з 01.01.2010 по 31.12.2010 - 13093,39 грн. та з 01.01.2011 по 31.01.2011 - 1398,00 грн.
Призвести у відповідність до діючого законодавства надбавки. В іншому випадку встановити винних осіб (наказом) у складанні та прийнятті розпорядчих документів та їх виконання по нарахуванню та сплаті надбавки за роботу з інвалідами з порушенням вимог законодавства, осіб, які повинні здійснювати контроль, провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів в порядку та розмірах, встановлених ст. 130-136 КЗпП України (які передбачають відшкодування шкоди у розмірах не більш середньомісячної заробітної плати), відшкодувати шкоду за рахунок винних осіб. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки, щодо сум внесків до Державних цільових фондів соціального страхування та повернути зайво сплачені кошти (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).
3. В порушення п. 3 Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого Постановою КМУ від 19.12.2009 № 1418, в періоді з 01.01.2010 по 31.01.2011, за рахунок коштів Державного бюджету, необґрунтовано нараховане та сплачено надбавку за вислугу років молодшому медичному персоналу (7 осіб), в загальній сумі 4080,86 грн., в тому числі: за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 - 3690,34 грн. та з 01.01.2011 по 31.01.2011 - 390,52 грн.
Зазначене порушення призвело до зайвого нарахування та перерахування страхових внесків до Держаних цільових фонів на загальну суму 1534,41 грн., зокрема: за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 - 1387,57 грн. та з 01.01.2011 по 31.01.2011 - 146,84 грн.
Привести у відповідність до діючого законодавства надбавки. В іншому випадку встановити винних осіб (наказом) у складанні та прийнятті розпорядчих документів та їх виконання по нарахуванню та сплаті надбавки за роботу з інвалідами з порушенням вимог законодавства, осіб, які повинні здійснювати контроль, провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів в порядку та розмірах, встановлених ст. 130-136 КЗпП України (які передбачають відшкодування шкоди у озмірах не більш середньомісячної заробітної плати), відшкодувати шкоду за рахунок винних осіб. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки, щодо сум внесків до Державних цільових фондів соціального страхування та повернути зайво сплачені кошти (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 94, 97 Кодексу законів про працю від 10.12.1971 (далі КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Аналогічна норма передбачена ст. 15 Закону України від 24.03.1995, № 108/95-ВР "Про оплату праці".
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" встановлено обов'язок міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також Національної та галузевої академій наук у місячний термін розробити і затвердити за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів та організацій відповідно до Єдиної тарифної сітки з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їх роботи.
На підставі даної постанови на Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство охорони здоров'я України було покладено обов'язок врегулювати оплату праці виключно працівників бюджетних закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року N 308/519 затверджені Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення (надалі - Умови).
Відповідно до пункту 1.1 Умов їх розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери"
Згідно із 1.2. Умов Працівникам закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, підпорядкованим окремим органам державної влади, можуть установлюватись додаткові умови оплати праці, передбачені відповідними нормативно-правовими актами.
Умови оплати праці працівників науково-дослідних інститутів протезування, їх клінік та наукових підрозділів, зайнятих протезно-ортопедичним виробництвом, установлюються відповідно до умов оплати праці аналогічних категорій працівників протезно-ортопедичних виробництв, визначених згідно з галузевою угодою.
Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників визначаються Законом України від 01.07.1993, № 3356-XII "Про колективні договори і угоди"
Відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.1993, № 3356-XII "Про колективні договори і угоди" положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Оплата праці працівників протезно-ортопедичних виробництв врегульовані колективним договором з дотриманням вимог Галузевої угоди між Міністерством праці та соціальної політики України та Профспілками працівників соціальної сфери України і працівників державних установ України на 2005-2006 роки, на 2007-2009 роки, 2011-2013 роки.
11.05.2006р. Рішенням між Міністерством праці та соціальної політики України та Центральною Радою Профспілки працівників соціальної сфери України внесено зміни та доповнення до Галузевої угоди між Міністерством праці та соціальної політики України та Центральною Радою Профспілки працівників соціальної сфери України на 2005-2006 роки, а саме доповнено Галузеву угоду додатком 5.1 (а.с.39-42)
У додатку № 5.1 Галузевої угоди визначено, що розміри посадових окладів працівників стаціонарів первинного та складного протезування протезно-ортопедичних підприємств установлюються відповідно до спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я від 05.10.2005р. № 308/519 (зі змінами та доповненнями), інші умови оплати праці встановлюються відповідно до Галузевої угоди.
Додатком № 6 до Галузевої угоди затверджений перелік і розмірі доплат та надбавок до тарифних ставок (окладів) працівників сфери управління Міністерства. Зокрема, надбавку у розмірі 25% посадового окладу встановлено за особливо складні умови праці з інвалідами медичному персоналу стаціонарів первинного та складського протезування.
Статтею 13 Закону України від 24.03.1995, № 108/95-ВР "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009р. № 1418 затверджено Порядок виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою освітою.
Дія зазначеного Порядку поширюється на лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009р. № 1418, розміри та порядок виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою освітою працівникам медичних відділів протезно-ортопедичних підприємств та ПО "Укрпротез" встановлений додатком № 8.1 Галузевої угоди.
Крім того, листами Міністерства праці та соціальної політики України № 13/84-06 від 16.02.2006 р. (а.с. 38), № 3824/0/14-11/13 від 12.04.2011 р. (а.с.43) щодо оплати праці та порядку та оплати винагороди за вислугу років зазначає на необхідність користування положеннями Галузевої угоди, колективним договором підприємства з урахуванням розмірів посадових окладів, визначених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я від 05.10.2005р. № 308/519.
Аналізуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивач нараховував та здійснював виплати працівникам стаціонару надбавки за роботу з інвалідами в розмірі 25% та надбавки за вислугу років молодшому медичному персоналу у рамках діючого законодавства України, на підставі Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці”, Закону України "Про колективні договори і угоди" та Галузевої угоди з урахуванням роз'яснень згідно Листів Міністерства праці та соціальної політики України: № 13/84-06 від 16.02.2006 р., № 3824/0/14-11/13 від 12.04.2011 р., оскільки Міністерство соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що спростовують позицію позивача.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
§ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
§ з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
§ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
§ безсторонньо (неупереджено);
§ добросовісно;
§ розсудливо;
§ з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
§ пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
§ з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
§ своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної вимоги відповідач діяв із порушенням вимог законодавства, без врахування всіх обставин.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольняє позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 10.10.2011р.
У повному обсязі постанову складено та підписано 17.10.2011р.
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати письмову вимогу Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 22-21/1277 від 27.05.2011р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сімферопольського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
< Текст >
Суддя < підпис > Євдокімова О.О.
< Текст >