Справа № 2а-4503/2011
Іменем України
21 липня 2011 року суддя Ленінського районного суду м.Луганська Бугера О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Ленінському районі м.Луганська про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, 3-я особа у справі ГУ ДКУ в Луганській області, -
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому зазначила, що вона має правовий статус „дитини війни”, відповідачем не виплачувалося підвищення до пенсії в повному обсязі, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 01.07.2007 року та по грудень 2008 року, визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з липня 2007 року по грудень 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахування норм ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просила розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи його було сповіщено належним чином, але ним було подано заяву, у який просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи - Головного управління державного казначейства України у Луганській області у судове засідання не з'явився.
Ухвалою від 01 липня 2011 року було поновлено строк на звернення до суду, а ухвалою від 21 липня 2011 року визначено проводити розгляд справи в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни. (а.с.6,7).
Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2007, 2008 року пенсія позивачу не підвищувалася.
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. з 01 липня 2007 року -410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року -415,11 грн.
Таким чином, позивач мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Враховуючи, що позивачеві, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачеві підвищення до пенсії, оскільки відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного суду України було прийнято 22.05.2008 року, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню -починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Враховуючи викладене суд вважає вимоги позивача про проведення перерахунку та виплати їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню відповідно до визначених періодів.
Згідно положень ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На підставі Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 3, 6-12, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору, що було сплачено останнім при подачі позовної заяви у розмірі 1 гривень 70 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя: О.В. Бугера