Справа №2-2221
2011 року
22 червня 2011 року Ленінський районний суд м.Луганська у складі:
головуючого судді Бугери О.В.,
при секретарі Тихенькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Луганського відділення ДОФ ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання припиненим договору іпотеки, 3-я особа у справі ОСОБА_2, -
Позивач звернулась до суду із відповідним позовом про визнання договору припиненим. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 12 травня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі Луганської обласної філії та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №550-3/1-001504 за яким відповідачем було надано кредит у розмірі 40.000 доларів США на поточні потреби із сплатою 14,00% річних. В той же день між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки реєстровий номер 1762 на забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором. Посилалась на те, що в укладеному договорі було відображено зміст та розмір зобов'язання ОСОБА_2, а саме повернення 40.000 доларів США, з кінцевим строком до 11.05.2003 року та сплатою 14% річних. В жовтні 2010 року ОСОБА_2 повідомив її що відповідач за договором збільшив відсоткову ставку ОСОБА_2 з 14% до 15% річних. Підвищення відбулось з 20.10.2008 року, тобто майже одразу після укладання договору іпотеки. вважала, що підвищення відсоткової ставки відбулось без будь-якого попередження її як майнового поручителя, згоди на таке підвищення вона не надавала, а тому її права порушено та згідно до вимог ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Є безумовним той факт, що підвищенням відсоткової ставки збільшується обсяг її відповідальності, а тому договір іпотеки від 12.05.2008 року повинен бути визнаний припиненим.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, просила його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала, подала письмові заперечення проти позову, що долучені до матеріалів справи. Посилалась на те, що позивачем невірно застосовуються норми законодавства до існуючих правовідносин. Просила у позові відмовити.
3-я особа у справі в судове засідання не з'явився, подав заяву згідно до якої вимоги позову підтримав, просив розглядати справу за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
12 травня 2008 року між відповідачем та 3-ю особою у справі було укладено кредитний договір №550-3/1-001504, згідно до якого 3-й особі ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 40.000 доларів США із сплатою 14% річних /а.с.7-11/. З 20.10.2008 року ОСОБА_2 банком було збільшено відсоткову ставку за кредитним договором з 14% до 15%, про що його було повідомлено листом від 07.10.2008 року №550-29-254/1 /а.с.15/. Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
12.05.2008 року між відповідачем та позивачем було укладено іпотечний договір, згідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю -банку у якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №550-3/1-001504 /а.с.12-14/. Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Тобто, між сторонами позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що витікають з договору іпотеки, які регулюються нормами ст.575 ЦК України. Відповідно до вимог ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Спеціальним законом, що регулює відповідні правовідносини є Закон України «Про іпотеку». Згідно до ст. 2 зазначеного Закону законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України. Згідно до ст. 3 Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Статтею 7 відповідного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Статтю 17 відповідного Закону визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Враховуючи наведені обставини суд вважає, що підстав для визнання договору іпотеки припиненим не вбачається.
Керуючись ст.ст. 553, 546, 559, 575, 593 ЦК України, ст.ст.10,11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, Закону України «Про іпотеку», суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: суддя О.В.Бугера