Справа № 2а-3231/11
15 липня 2011 року суддя Ленінського районного суду міста Луганська Золотарьов О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Луганську справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про неправомірну бездіяльність державного органу, в обґрунтування якого вказав, що віднесений до категорії “Дитина війни”, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(№ 2195-15), має право отримувати доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. З даним питанням позивач звернулася до відповідача, але отримав відповідь, яку вважає незаконною.
Позивач просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача зробити нарахування та виплату до пенсії, як «Дитині війни»у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2010 року та в подальшому довічно, справу розглянути у його відсутності.
Ухвалою суду від 31.05.2011 року позовні вимоги за період з 01.01.2010 по 21.10.2010 року залишені без розгляду в зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду, згідно п.10 ст. 3 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав письмове заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, справу розглянути у відсутності представника.
Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1, 1936 року народження, віднесений до категорії “Дитина війни”, що підтверджується копією посвідчення, з відповідною відміткою, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановляючи судове рішення у даній справі, слід виходити з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3 частиною 2 статті 6, статтею 8 частиною 2 статті 19, статтями 22, 23 частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належить громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня -706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, а з 1 грудня - 734 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Цими Законами будь-яких змін до Закону України до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не внесено, та дія цієї статті не зупинена, а тому відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та з наступними змінами його розміру.
Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, бо ці положення суперечать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, та тому, вирішуючи спір по суті з метою повного захисту прав позивача, відповідно ч.2 ст.11 КАС України, їх відновлення, з урахуванням суми, яка була перерахована на користь позивача, недопущення судової тяганини, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року з 22.10.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була сплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону.
Враховуючи викладене суд визнає, що заперечення відповідача є необгрунтованими, а вимоги позивача про виплату йому підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22.10.2010 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" в прикінцевих положеннях у пункті 4 встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Вказаний закон набрав чинності з 19 червня 2011 року.
При таких обставинах позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково за період з 22.10.2010 р. по 18.06.2011 р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.159-163 КАС України суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська по не нарахуванню щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 22.10.2010 року по 18.06.2011 року відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.10.2010 року по 18.06.2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України,а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.Ю.Золотарьов