Справа № 2а-1760/11
15 липня 2011 року суддя Ленінського районного суду міста Луганська Золотарьов О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Луганську справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
20 грудня 2010 року позивачка звернулася з вказаним позовом до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є пенсіонером, пенсію їй нараховує та сплачує відповідач. З 01 травня 2010 року розмір пенсії позивачки було зменшено, з вказаного питання позивачка звернулася до відповідача. Отримала відповідь, в якій УПФУ в Ленінському районі відмовилось враховувати пільговий стаж з 17.08.1981 року по 27.08.1987 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі у полуторному розмірі. Вказану відповідь позивачка вважає незаконною, просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та сплату належної позивачці пенсії з врахуванням пільгового стажу з 17.08.1981 року по 27.08.1987 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі, у полуторному розмірі з 01.008.2010 року, справу розглядати в її відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності, надав письмові заперечення, згідно яких вважає, що законних підстав для перерахування позивачу пенсії немає, у зв'язку з чим наполягає на відмові у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також їх забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Отже, пенсійне забезпечення відповідача в старості гарантовано нормою прямої дії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, питання призначення, перерахунку та виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів пенсійного фонду України визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про пенсійне забезпечення»також гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Статтею 62 цього Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Позивачка є пенсіонером за віком, пенсію їй нараховує та сплачує відповідач (а.с. 7).
З трудової книжки, копія якої надана суду, вбачається, що з 16.08.1972 року по 27.08.1987 року позивачка працювала у школах Елізовського ГОРОНО Камчатської області.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР № 12 від 03.01.1983 року, якою внесено зміни до постанови Ради Міністрів СРСР № 121029 від 10 листопада 1967 року Камчатська область, нині -Камчатський край -віднесений до районів Крайньої Півночі.
Факт роботи відповідача в умовах Крайньої Півночі також підтверджується довідкою адміністрації Єлізовського муніципального району Управління освіти від 08.06.2010 року № 2470. про роботу позивача з 16.08.1972 року по 27.08.1987 року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 12 серпня 1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Згідно пунктів 1-3 вказаної постанови основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972р. № 590 затверджено Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій.
Згідно підпункту «д»пункту 16 вказаної постанови право на пенсію по старості мають робочі та службовці, які відпрацювали не менш 15 календарних років в районах Крайньої Півночі не менш 20 календарних років в місцевостях, прирівняним до Крайньої Півночі: жінки - при досягненні 50 років при стажу роботи не менш 20 років.
Згідно пункту 108 постанови від 03 серпня 1972 року до загального стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується всяка робота в якості робочого або службовця, незалежно від характеру і строку роботи та тривалості перерв.
Відповідно пункту 117 цієї постанови доказами стажу роботи можуть бути:
а) трудові книжки, трудові списки, послужні списки (в тому числі по роботі до встановлення Радянської влади), членські книжки членів кооперативних промислових артєлей і кооперативних артєлей інвалідів - все у відношенні записів, внесених на підставі документів;
б) довідки, посвідчення, подібні документи про роботу, видані з місця роботи;
в) довідки вищих установ тієї ж системи, в яких працював даний робочий або службовець (наприклад, довідки міністерств, головних управлінь, трестів, спілок промислової кооперації, тощо);
г) довідки архівних установ.
Надана до суду копія трудової книжки свідчить про факт роботи ОСОБА_1 з 16 серпня 1972 року по 27 серпня 1987 року в умовах Крайньої Півночі, що дає їй право на отримання пільгової пенсії. Відсутність трудових договорів, на яку послався відповідач та якою і обгрунтована відмова в перерахунку пенсії позивачки, не може бути перешкодою в призначенні та виплаті пільгової пенсії відповідачу, оскільки суперечить вищенаведеним нормам діючого законодавства України.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 -задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу з 17.08.1981 року по 27.08.1987 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі у полуторному розмірі - неправомірними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок належної ОСОБА_1 пенсії з врахуванням пільгового стажу з 17.08.1981 року по 27.08.1987 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі, у полуторному розмірі з 01.008.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О.Ю.Золотарьов