2-а-1395/11
27.10.2011
Лутугинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Чуванової А.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач з 01.05.2011 року йому таку допомогу не виплачував, тому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому не отриману допомогу з 01.05.2011 року і в подальшому здійснювати нарахування та виплату допомоги до пенсії.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності. Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Законних підстав для виплати надбавки до пенсії у позивача немає. Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прийнято рішення про виплату надбавки дітям війни з 01.01.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Тому, вимоги позивача про зобов'язання провести підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. 12.10.2011 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується ксерокопією пенсійного посвідчення (а.с.7) та ксерокопією паспорту (а.с.6).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих
актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України від 14 червня 2011 року №3491-6 “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким серед іншого установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання п.7 Закону України від 14 червня 2011 року №3491-6, Кабінетом Міністрів прийнято постанову №745 від 06.07.2011 року “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, відповідно до п.6, якої встановлено , що дітям війни до пенсії проводиться підвищення у розмірі 49,8 гривень. Дана постанова набрала чинності 23.07.2011 року та діє до 01.01.2012 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 1 травня 2011 року по 23 липня 2011 року. В задоволенні інших позовних вимог позивачу слід відмовити за необґрунтованістю.
Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як “дитині війни” з 1 травня 2011 року по 23 липня 2011 року відповідно до вимог статті 6 Закону України ” Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум.
В задоволенні інших позовних вимог позивачу відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя