08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35
"07" вересня 2011 р. Справа № 2-958/11
7 вересня 2011 року
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В. при секретарі Лизі Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області та ОСОБА_2, треті особи: Управління Держкомзему у Макарівському районі та ОСОБА_3, про визнання рішення сесії сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та їх скасування, -
ОСОБА_1, (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області (далі - Яблунівська сільрада, відповідач1) та ОСОБА_2, (далі -відповідач2) треті особи: Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської та ОСОБА_3, в якому просив визнати державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_2, рішення сесії сільської ради, на підставі яких їх було видано незаконними та їх скасувати.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що він, разом ОСОБА_3, успадкували в рівних частинах житловий будинок з погосподарськими спорудами у АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прийняли спадщину, оскільки вступили в управління та володіння майном, при цьому 30.05.2008 року Макарівським районним судом у справі за № 2-894/08 винесено рішення про визнання права власності на спадкове майно, а саме 1/2 частина житлового будинку з господарськими спорудами на підставі зазначеного рішення суду передана ОСОБА_1, який зареєстрував своє право власності 31.07.2008 року, право власності за іншою ? частиною домоволодіння визнане за ОСОБА_3
З метою реалізації права власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, спадкоємці звернулися до Яблунівської сільської ради із заявою про надання дозволу на передачу землі у власність безоплатно, як те передбачають положення ЗК України. ОСОБА_1 Яблунівською сільською радою було надано рішення № 177-20-У від 28.05.2008 року про дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі землі йому у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,125 га по АДРЕСА_1 та підтверджено факт того, що спадковий будинок розташований на ділянці загальною площею 0,25 га, якою користувався попередній власник будинку. Окрім того, спеціалістами сільської ради було складено розмежування земельної ділянки між спадкоємцями, ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Однак провести роботу по оформленню права власності на землю до кінця виявилося неможливим, оскільки після встановлення меж ділянки по АДРЕСА_1 на місцевості та перенесення їх в натуру виявилося, частина цієї земельної ділянки передана у власність мешканці ОСОБА_2, яка ніколи землею у с. Яблунівка не користувалася і не проживала у селі.
В судовому засіданні представник позивача -ОСОБА_5, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Крім того, додатково просив суд стягнути з ОСОБА_2, судові витрати по виклику її в судові засідання через пресу.
Представники Яблунівської сільради Малишев В.О., Довгопол О.М., в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту отримання ним дозволу на розробку технічної документації щодо передачі землі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,125 га по АДРЕСА_1 та на підтвердження факту того, що спадковий будинок розташований на ділянці загальною площею 0,25 га, якою користувався попередній власник будинку.
Також зазначали, що позивачем не підтверджений факт та не надано довідку сільської ради стосовно запису у земельно-шнуровій та по господарській книгах Яблунівської сільської ради про те, що на момент смерті ОСОБА_4, попереднього користувача будинку, у її користуванні фактично перебувала земельна ділянка площею 0,25 га, яка була необхідна для ведення господарства та обслуговування будинку.
ОСОБА_4 не могла мати у власності земельну ділянку, а тому земельна ділянка не є об'єктом спадкування.
Крім того, посилались на те, що на момент видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, спадкоємці не прийняли спадщину та житловий будинок не знаходився у власності позивача і він не мав права на користування присадибною земельною ділянкою.
Зазначили, що при прийнятті рішення про передачу землі у власність ОСОБА_2 сільською радою не було порушено принципів законності та гласності.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через засоби масової інформації.
Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області письмово повідомило суд про розгляд справи за відсутності їх представника.
Представник ОСОБА_3, - ОСОБА_5, просив суд позовні вимоги задовольнити із вказаних позивачем підстав.
Ухвалою суду від 12.08.2011 року застосовано забезпечення позову у даній справі, а саме, накладено арешт на земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер земельної ділянки 3222788901:01:004:0044), призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №589550, та земельну ділянку площею 0,1904 га (кадастровий номер земельної ділянки 3222788901:01:004:0045), призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №589549.
Заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка постійно проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами за вказаною адресою. Відповідно заповіту ОСОБА_4 все свое майно заповіла двом спадкоємцям у рівних частинах, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину, оскільки вступили в управління та володіння майном.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30.05.2008 року у справі № 2-894/08 ухвалено рішення, за яким визнано за ОСОБА_1, право власності на ? частину житлового будинку у АДРЕСА_1, та прибудову (а), сарай (Б), погріб (В).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1, зареєстрував своє власності на частину домоволодіння 31.07.2008 року.
Доказів щодо визнання права власності за ОСОБА_3, на іншу ? частину вказаного домоволодіння та реєстрації у встановленому порядку цього права суду не надано.
З метою реалізації права власності на земельну ділянку, на якій розташована частина житлового будинку позивача, останній звернувся до Яблунівської сільської ради із відповідною заявою, яка згідно рішення від 28.05.2008 року № 177-20-V року передала у власність ОСОБА_1, земельну ділянку площею 0,125 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та надано дозвіл на розробку технічної документації.
Згідно довідки Яблунівської сільської ради спадковий будинок у АДРЕСА_1 розташований на ділянці загальною площею 0,25 га, якою користувався попередній власник будинку. Користування попереднім власником зазначеною земельною ділянкою у вказаному розмірі підтверджується також копіями витягів з по господарської книги за 1991-1995 р.р., та 1996-2000 р.р.
Проте, при перевірці Управлінням Держкомзему у Макарівському районі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1, з'ясувалося, що виділена йому земельна ділянка накладається на суміжну земельну ділянку, що належить ОСОБА_2
Як встановлено судом, Рішенням Яблунівської сільської ради від 20.11.2006 року № 52 ОСОБА_2, надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельних ділянок у власність.
Рішенням Яблунівської сільської ради від 23.03.2007 року № 81-09-V затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 загальною площею 0,4404 га, з яких для ведення особистого селянського господарства -0,1904 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку -0,25 га.
На підставі вказаного рішення були ОСОБА_2 10.04.2007 року було видано державний акт серії ЯЕ № 589550 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222788901:01:004:0044, що розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -будівництво та обслуговування жилого будинку, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000041; та державний акт серії ЯЕ № 589549 на право власності на земельну ділянку площею 0,1904 га, кадастровий номер 3222788901:01:004:0045, що розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -ведення особистого селянського господарства, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000042, від 10.04.2007 року.
Вирішуючи позовні вимоги по суті суд виходить з наступного.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом спадкового наступництва є спадщина (спадкове майно, спадкова маса), тобто вся сукупність прав та обов'язків спадкодавця, які йому належали на момент своєї смерті і які за своєю правовою природою не є невіддільними від особи їх носія і здатні перейти до інших осіб.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР (що був чинний на момент смерті ОСОБА_4) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо, зокрема, він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. (ст.ст. 548, 549 цього ж Кодексу).
Прийнята спадщина завжди вважається належною спадкоємцеві з часу її відкриття незалежно від того, коли вона була фактично прийнята. Разом з тим, зазначене правило не застосовується, якщо до складу спадщини входить нерухомість. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця не з часу відкриття спадщини, а з моменту державної реєстрації цього майна.
Тобто право власності позивача на частину домоволодіння виникло лише 31.07.2008 року.
Разом з тим, оскільки спадкуванням є перехід всіх прав та обов'язків померлої особи до інших осіб, а у користуванні ОСОБА_4, перебувала земельна ділянка для обслуговування житлового будинку в розмірі 0,25 га, ОСОБА_1, спадщину прийняв, суд приходить до висновку, що з моменту відкриття спадщини (з ІНФОРМАЦІЯ_1) до останнього перейшло право користування цією земельною ділянкою, як таке право отримала і ОСОБА_3, яка прийняла іншу ? частину спадщини.
Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції, що діяла на момент звернення ОСОБА_2, до сільради з метою отримання земельної ділянки) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Оскільки а ні сільська рада, а ні ОСОБА_2, не надала доказів користування нею земельними ділянками, які вона в подальшому приватизувала, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, одержала у власність земельну ділянку із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Відповідно до ст. 118 ЗК України (у відповідній ), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій»передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому технічна документація, а не проект, розробляється у разі передачі у власність земельної ділянки, межі якої вже були визначені на місцевості (в натурі) або земельна ділянка вже передана у користування власника.
У відповідності із положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»проект відведення земельної ділянки не розробляється у випадку, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення (п. 2).
Оскільки спірна земельна ділянка, що належить ОСОБА_2, не мала попередньо визначених та встановлених меж в натурі на місцевості, у її користуванні до отримання у власність не перебувала, сільська рада мала надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, а не технічної документації, та після виготовлення цього проекту й відповідного погодження мала його затвердити та передати у власність земельну ділянку відповідачу. Більше того сільською радою при передачі землі у власність було змінено її цільове призначення, про що свідчить власне державний акт на ім'я ОСОБА_2, та пояснення представників сільської ради.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Як зазначено у ч. 1 ст. 155 цього ж Кодексу у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Враховуючи, що рішеннями сільської ради порушуються права позивача на приватизацію земельної ділянки, що перебуває в його користуванні, вказані рішення ухвалено з порушеннями чинного законодавства, а відповідно ОСОБА_2, отримала державні акти на право власності на земельні ділянки з порушеннями встановленого порядку, державний акт на ім'я ОСОБА_2 серії ЯЕ № 589549 на право власності на земельну ділянку площею 0,1904 га, кадастровий номер 3222788901:01:004:0045, що розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000042, від 10.04.2007 року -підлягає визнанню недійсним.
Вимоги щодо визнання недійсним державного акту на ім'я відповідача серії ЯЕ № 589550 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3222788901:01:004:0044, що розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -будівництво та обслуговування жилого будинку, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000041, задоволенню не підлягають, оскільки володіння та користування земельною ділянкою на підставі цього акту не порушує прав та законних інтересів позивача.
Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги про скасування державної реєстрації акту на право власності на земельну ділянку, що визнаний недійсним та скасування кадастрового номеру цієї земельної ділянки, оскільки вони не є належним способом захисту порушених прав позивача з огляду на приписи ст. 152 ЗК України. Державна реєстрація акту на право власності на земельну ділянку та кадастровий номер цієї земельної ділянки не можуть існувати самостійно від самого державного акту на право власності на цю ділянку і визнання недійсним саме акту є достатнім, належним, способом захисту порушеного права та таким, що відновить становище, що існувало до порушення цього права.
Як зазначено у ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи, що у задоволенні позову про визнання недійсним державного акту на ім'я відповідача серії ЯЕ № 589550 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, з кадастровим номером 3222788901:01:004:0044 суд відмовляє, то і заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на цю земельну ділянку слід скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1092 грн., витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 207, 212-215, 223 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області та ОСОБА_2, треті особи: Управління Держкомзему у Макарівському районі та ОСОБА_3, про визнання рішення сесії сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та їх скасування -задовольнити частково.
Визнати недійсним державний акт на ім'я ОСОБА_2 серії ЯЕ № 589549 на право власності на земельну ділянку площею 0,1904 га, кадастровий номер 3222788901:01:004:0045, що розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення -ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000042, виданий 10.04.2007 року.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Стягнути з Яблунівської сільської ради Макарівського району Київської області та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 8,5 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1092 грн., витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про її виклик в судові засідання.
Заходи забезпечення позову за ухвалою суду від 12.08.2011 року № 2-з-77/2011 в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 0,25 га, з кадастровим номером 3222788901:01:004:0044, що належить ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №589550 -скасувати.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає чинності відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Головуючий /підпис/ О.В.Тандир
З оригіналом згідно О.В. Тандир