08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35
"03" жовтня 2011 р. Справа № 2-607/11
3 жовтня 2011 року Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В. при секретарі Лизі Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області до ОСОБА_2, третя особа: Великокарашинська сільська рада Макарівського району Київської області, про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, -
ОСОБА_1, (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, (далі - відповідач) Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області (далі -Управління Держкомзему) третя особа -Великокарашинська сільська рада Макарівського району Київської області (далі -сільська рада) про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я відповідача. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що у 1982 році придбав житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та у 2000 році на підставі рішення сільради № 34 від 26.09.2000 року отримав у власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,3369 га для ведення ОСГ, державний акт на право власності на земельну ділянку серії 1-НВ 017349 від 15.03.2001 року. Суміжним землевласником є відповідач, якому на праві власності належить земельна ділянка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 999855. Позивач зазначив, що після проведеної на його прохання перевірки встановлено, що межі його земельної ділянки на місцевості не відповідають межам, закладеним в технічній документації щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку зі зміщенням на 13,4 м. у південному напрямку, проте виправити цю помилку неможливо, оскільки відбудеться накладання земельної ділянки відповідача на його ділянку, що свідчить на невідповідність координат земельної ділянки відповідача в технічній документації та в базі даних фактичному її розміщенню. Тобто при виготовленні відповідачу державного акту на право власності на земельну ділянку були допущені суттєві порушення.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити із підстав, вказаних у позові.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечив, зазначив, що земельну ділянку отримав у власність на підставі договору дарування від 02.02.2001 року від своєї тітки ОСОБА_3, якій вона належала на підставі державного акту на право власності на землю серії КВ № 097367 від 12.02.1998 року. Також вказав на те, що межі його земельної ділянки відповідають межам тієї ділянки, яка належала його тітці. Спірних питань щодо володіння та користування земельними ділянками з позивачем не виникало, доки він не збудував сарай на його земельній ділянці, що і стало приводом звернення до суду.
Управління Держкомзему представника в судове засідання не направило, причини його неявки не повідомило, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Третя особа -сільська рада представника в судове засідання не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, письмово повідомила суд про розгляд справи за відсутності представника.
Про проведення землевпорядної експертизи сторони клопотань не заявляли.
Заслухавши сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач на підставі рішення сільради № 34 від 26.09.2000 року отримав у власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та 0,3369 га для ведення ОПГ, що розташована в АДРЕСА_1, та підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії 1-НВ 017349 від 15.03.2001 року. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 187.
Суміжним землевласником позивача є відповідач ОСОБА_2, якому на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 999855 належить земельна ділянка площею 0,3320 га, цільове призначення -ведення ОСГ, кадастровий номер 3222780900:01:005:0036, що розташована в межах Великокарашинської сільської ради Макарівського району, акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 000833000218 та видано 18.06.2008 року.
Вказану ділянку відповідач набув на підставі договору дарування від 02.02.2001 року від своєї тітки -ОСОБА_3, яка йому подарувала земельну ділянку площею 0,798 га, цільове призначення -будівництво та обслуговування житлового будинку та ведення ОПГ. Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_3, на підставі державного акту на право власності на землю серії IV-КВ № 097367 від 12.02.1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 145. Згідно цього акту ОСОБА_3, належали дві земельних ділянки: площею 0,466 га, та площею 0,332 га, загальною площею 0,798 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку -0,25 га, для ведення ОПГ -0,548 га.
Проведеною за заявою позивача перевіркою встановлено, що межі його земельної ділянки на місцевості не відповідають межам, що закладені в технічній документації щодо виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку зі зміщенням на 13,4 м. у південному напрямку. Для виправлення даної помилки необхідно внести зміни до автоматизованої бази даних, проте таке виправлення не є можливим, оскільки виникне накладання земельної ділянки ОСОБА_2, на земельну ділянку ОСОБА_1, (площа накладання 0,0605 га). Тобто господарські споруди та частина житлового будинку та подвір'я позивача згідно даних технічної документації та автоматизованої бази знаходяться на ділянці відповідача (лист Управління Держкомзему № 01-10/933 від 22.10.2010 року).
Зазначеним вище підтверджується порушення прав позивача на володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, оскільки вбачається невідповідність технічної документації та державного акту на право власності на землю як позивача так і відповідача, дійсним межам земельної ділянки, якими вони володіють та користуються.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 78 ЗК України (в редакції на момент набуття прав на земельну ділянку відповідачем), право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Так ст. 81 цього ж Кодексу встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо.
За змістом ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 43 від 04.05.1999 року (далі -Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю) в редакції, що діяла на момент оформлення права власності на земельну ділянку відповідача, складання державного акта на право власності на земельну ділянку при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією (п. 1.13).
Відповідно до п. 1.14 цієї ж Інструкції довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.
Технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою згідно п. 1.16 Інструкції включає:
- договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди);
- заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта;
- технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта;
- висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);
- висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);
- журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності);
- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;
- збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;
- відомість обчислення площі земельної ділянки;
- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;
- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.
Як убачається із технічної документації, щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки відповідача, остання не відповідає зазначеним вище вимогам Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, а саме в ній відсутні збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів, відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.
Разом з тим, акт приймання-передачі межових знаків, що наявний у технічній документації, в порушення п. 1.14 Інструкції не підписаний представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Таким чином відповідач, як того вимагає ст. 60 ЦПК України не спростував наданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог, та в свою чергу не довів суду відповідності розміщення його земельної ділянки, що закладена в технічній документації та державному акті на право власності на неї фактичному її розміщенню.
Враховуючи викладене, а також те, що при виготовленні державного акту на право власності на земельну ділянку відповідача, яка межує з ділянкою позивача, були допущені зазначені вище порушення, вказаний державний акт підлягає визнанню недійсним.
Посилання відповідача на те, що позивачем неправомірно, без відповідних дозволів на частині його ділянки побудований сарай, то суд їх при вирішенні спору не бере до уваги, оскільки це питання не є предметом спору у справі, і крім того вирішення спірних питань фактичного порушення прав суміжними землекористувачами може бути вирішено після приведення у відповідність меж земельних ділянок технічній документації та документів, що посвідчують право власності на них.
Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача -37 грн., та в дохід держави -8,5 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 207, 212-215, 223 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1, Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області до ОСОБА_2, третя особа: Великокарашинська сільська рада Макарівського району Київської області, про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3320 га, цільове призначення -ведення ОСГ, кадастровий номер 3222780900:01:005:0036, що розташована в межах Великокарашинської сільської ради Макарівського району, акт серії ЯЕ № 999855, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 000833000218, та виданий 18.06.2008 року на ім'я ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в дохід держави 8,5 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає чинності відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Головуючий О.В.Тандир