08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35
"24" жовтня 2011 р. Справа № 2-208/11
24 жовтня 2011 року Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Лизі Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1, (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, (далі - відповідач), в якому просив стягнути з останньої 61729,88 грн. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.05.2007 року на а/д Київ-Чоп 23 км + 700 м в сторону м. Києва в с. Капітанівка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Рено Меган»д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля марки «Меседес Віто» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 13.06.2007 року у справі № 3-1832/07 ОСОБА_2, за порушення п. 10.1, п. 10.3, п. 10.4 Правил дорожнього руху України визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.
Пошкодження автомобіля «Меседес Віто», що належить позивачу, відбулося внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху та є в прямому причинному зв'язку з цим. Матеріальний збиток, завданий позивачу пошкодженням його автомобіля складає 61729,88 грн., що підтверджується висновком спеціаліста.
Ухвалою суді Макарівського районного суду Київської області від 28.02.2011 року справу прийнято до провадження, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2011 року, розгляд справи розпочато спочатку. Заяв, клопотань від позивача та ого представника до початку розгляду справи по суті не надійшло.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_4, в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечив. Зазначив, що в діях ОСОБА_2, відсутня вина та протиправна поведінка, оскільки постановою судді Апеляційного суду Київської області від 28.02.2011 року постанову Макарівського районного суду Київської області від 13.06.2007 року, якою ОСОБА_2, було притягнуто до відповідальності скасовано, так як остання прийнята без достатньої обґрунтованості, аналізу і посилання на докази, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито за спливом строків. Більше того, учасниками дорожньо-транспортної пригоди було три автомобіля, про один з яких позивач та його представник замовчують, що свідчить про недоведеність факту протиправної поведінки, вини та причинного зв'язку між поведінкою та шкодою саме відповідача.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
05.05.2007 року на а/д Київ-Чоп 23 км + 700 м в сторону м. Києва в с. Капітанівка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Рено Меган» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, «Меседес Віто» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, «Ман»д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, «Шкода октавія»д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6
В результаті ДТП автомобіль «Меседес Віто» д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, отримав механічні ушкодження, витрати на ремонт якого згідно висновку спеціаліста Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 92-30 від 18.05.2007 року становлять 63492,47 грн.
Постановою командира взводу ПСМ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області лейтенанта міліції Перфілова О.Л., від 15.10.2007 року в порушенні кримінальної справи по факту зазначеного вище ДТП відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях водіїв складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
Відносно водіїв ОСОБА_2, та ОСОБА_5, були складені адміністративні матеріали по ст. 124 КУпАП України та направлені до суду для прийняття рішення про притягнення їх до адміністративної відповідальності.
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 13.06.2007 року у справі № 3-1832/07 ОСОБА_2, за порушення Правил дорожнього руху України визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.
Постановою судді Апеляційного суду Київської області від 28.02.2011 року постанову Макарівського районного суду Київської області від 13.06.2007 року, якою ОСОБА_2, було притягнуто до відповідальності скасовано, так як остання прийнята без достатньої обґрунтованості, аналізу і посилання на докази, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито за спливом строків.
Розглядаючи між сторонами спір про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У відповідності до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1187 цього ж Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за загальним правилом необхідними підставами (елементами) відповідальності за завдану шкоду є протиправна поведінка особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та настанню наслідків у виді шкоди, вина особи, що завдала таку шкоду.
Відповідальність за заподіяння шкоди, що завдана джерело підвищеної небезпеки, є винятком із загального правила та настає за відсутності вини особи, що її завдала.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка визначає підстави звільнення від доказування. Такими обставинами, зокрема, є обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування порушення відповідачем правил дорожнього руху, як протиправної його поведінки, та причинного зв'язку між її діями та настанням негативних наслідків у вигляді шкоди, завданої автомобілю позивача.
Постанова у справі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності скасована за її необґрунтованістю, та з неї не вбачається, що відповідач порушив ПДР. Факти, встановлені у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи щодо порушення відповідачем правил дорожнього руху, не є преюдиційними при розгляді цієї справи, оскільки не є в розумінні ст. 61 ЦПК України тими обставинами, що не потребують доведення.
Аналогічний висновок суд робить і щодо підтвердження позивачем розміру шкоди, завданої діями відповідача та причинного зв'язку між її діями та настанні негативних наслідків у вигляді такої шкоди, оскільки ДТП сталася за участі чотирьох автомобілів.
Своїми процесуальними правами щодо подання, витребування чи забезпечення доказів, залучення до участі у справі інших відповідачів, позивач та його представник не скористалися.
Оскільки за наданих сторонами доказів встановити наявність всіх обов'язкових підстав для відшкодування шкоди не передбачається можливим, в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 207, 212-215, ЦПК України, суд -
У задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.
Головуючий О.В.Тандир