Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого - Григор'євої І.В.
суддів - Широян Т.А., Єленіної Ж.М.
за участю прокурора - Міщенко Т.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 04 жовтня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Калинівського районного суду від 20 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2011 року засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стара Прилука Липовецького району, громадянина України, раніше судимого 18 листопада 2010 р. за ч.1 ст. 164 КК України до 100 годин громадських робіт,
за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт, а за сукупністю вироків згідно ст. 71 КК України йому було призначено остаточне покарання 200 годин громадських робіт.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку с. Качківка
Ямпільського району, громадянку України, за ст. 89 КК України не судиму,
за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що ОСОБА_1 приблизно о 16 годині 30 листопада 2010 року після вживання алкогольних напоїв разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в будинку останнього по АДРЕСА_1 виліз на горище будинку, де виявив банку із грошима, звідки таємно викрав 1200 грн. Після скоєння крадіжки ОСОБА_1 передав гроші ОСОБА_2, яка таємно винесла їх з будинку. Викраденими грошима ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпорядилися на власний розсуд.
Ухвалою Апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, при постановленні вироку неправильне застосування кримінального закону та ставить питання про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених в наслідок м'якості, а також на неправильну кваліфікацію дій засуджених за ст. 185 ч.1 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу заступника прокурора Вінницької області лише в частині порушення судом вимог кримінально-процесуального законодавства при постановленні вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні викрадення чужого майна при обставинах, викладених у вироку підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку, доказів.
Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви у правильності рішення суду.
Судом 1-ї інстанції дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, як таємне викрадення чужого майна.
Кваліфікація викрадення чужого майна за попередньою змовою, як на тому наполягає прокурор у касаційній скарзі, можлива лише за умови, коли крадіжку спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь до початку крадіжки, домовились про спільне її вчинення. Ця домовленість має відбутись до початку злочину, тобто, до виконання тих дій, що утворюють об'єктивну сторону крадіжки.
Даних про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заздалегідь домовились про викрадення майна ОСОБА_3 по справі не встановлено.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 послідовно стверджували, що останні разом із ОСОБА_3 втрьох розпивали спиртні напої. Коли ОСОБА_1 поліз на горище, щоб закрити вхід, він виявив банку з грошима. Рішення на заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_1 прийняв самостійно. Про вчинене він розповів ОСОБА_2 вже потім. Після чого вона сховала викрадені гроші, винесла їх з будинку та разом із ОСОБА_1 витратили їх на власні потреби.
Як вбачається з вищенаведеного, в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня попередня змова і тому злочин не може бути кваліфікований за ч.2 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засуджених. Призначене покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати покарання є занадто м'яким і в наслідок цього несправедливим не вбачається.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу заступника прокурора, Вінницької області залишити без задоволення.
Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін.
Судді:
Широян Т.А. Григор'єва І.В. Єленіна Ж.М.