Справа: № 2а-229/07 Головуючий у 1-й інстанції: Колупаєва В.В.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Іменем України
"18" жовтня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н. П.
суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.
за участю секретаря: Павленко Т.А.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 28 серпня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А 3358, квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира про визнання неправомірними дій житлової комісії щодо відмови у переміщенні у черзі, поновлення у черзі на отримання житла,
Позивач ОСОБА_2 18.05.2007 року звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій житлової комісії військової частини А 3358 щодо відмови у переміщенні позивача на отримання житла на 12 жовтня 1993 року, поновити у черзі на отримання житла з 12 жовтня 1993 року.
Відповідно до постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 28 серпня 2007 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії житлової комісії військової частини А 3358 щодо прийняття 04 травня 2007 року рішення в частині відмови ОСОБА_2 в переміщенні у черзі на отримання житла з 12 жовтня 1993 року, зобов»язано житлову комісію поновити позивача у черзі на отримання житла як військовослужбовця з 12 жовтня 1993 року. В решті позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись із постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 28 серпня 2007 року, відповідач квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира подав апеляційну скаргу на рішення суду в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
У відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України у зв»язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України, на час розгляду справи мав вислугу 22 роки у календарному обчисленні.
10.06.1995 року позивача було переведено для подальшого проходження служби з військової частини А 0156, що розташована у м. Феодосія, до військової частини А 19882, що знаходиться у м. Житомирі, де він був поставлений на квартирний облік з 03.03.1995 року.
Відповідно до звернення позивача, рішенням житлової комісії військової частини А 3358 від 04.05.2007 року останньому було відмовлено у перегляді дати його перебування на квартирному обліку, а саме з 12.10.1993 року з посиланням на роз»яснення начальника Північного територіального КЕУ МО України від 12.02.2007 року за № 303/21/279.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду повністю погоджується із висновком суду першої інстанції щодо незаконності рішення житлової комісії, яка стосується дати постановки позивача на квартирному обліку, а саме з 03.03.1995 року, а не з 12.10.1993 року.
Відповідно до протоколу засідання житлової комісії військової частини А 3614 від 14.05.1998 року, прийнято рішення про включення позивача до списків військовослужбовців, не забезпечених житлом з 03.03.1995 року.
Відповідно до довідки Феодосійського КЕЧ району за 2007 рік, позивач перебував на квартирному обліку у в/ч А 0156 з 12.10.1993 року.
На момент звернення позивача до житлової комісії в/ч А 3358 та прийняття комісією рішення про відмову у перегляді дати постановки на квартирний облік діяв Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року.
Згідно з пунктом 26 вищевказаного Положення, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов»язаного з переїздом до іншого гарнізону ( в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 43 ЖК України черговість надання житлових приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Отже, суд вважає, що позивач повинен перебувати на квартирному обліку з дати постановки його на квартирному обліку як військовослужбовця незалежно від місця проходження служби та подальшого переміщення по військовій службі, в тому числі і в інші населені пункти.
Відповідно до п. 3.7 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗС України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом МО України № 577 від 06.10.2006 року, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов»язаного з переїздом до іншого гарнізону ( в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Враховуючи вищевикладені доводи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови поновити позивача у черзі на одержання житла як військовослужбовця з 12 жовтня 1993 року, тобто з часу постановки на квартирному обліку як військовослужбовця.
Посилання апелянта на наказ Міністра Оборони України №220 за 1992 рік відповідно до якого при переведенні військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт черга на житло не зберігається, то суд не приймає його до уваги при вирішенні даного спору з урахуванням того, що він суперечить Конституції та ст.43 Житлового Кодексу України, а також порушує права військовослужбовця на отримання житла в порядку черговості.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає постанову суду першої інстанції законною і обгрунтованою.
Відповідно до ст. 198 КАС України. за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 195, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 28 серпня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді: