Справа: № 2а-1670/10 Головуючий у 1-й інстанції: Куліченко М.В.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"20" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів Хрімлі О.Г.,
Коротких А.Ю.,
Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, -
У липні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2010 року позов задоволений частково.
Визнано неправомірними дії відповідача, зобов'язано провести перерахунок і виплату позивачу підвищення до пенсії, відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 14 липня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення має розраховуватись відповідно до мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач є громадянином, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення 3 категорії.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Разом з тим, при визначенні розміру доплати до пенсії, відповідач керувався положеннями постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами вищенаведеної постанови Уряду.
Щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, колегія суддів виходить із засад пріоритетності положень законів на підзаконними нормативно-правовими актами, якими, в свою чергу, є постанови Кабінету Міністрів України.
Крім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області - залишити без задоволення, постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді А.Ю. Коротких
В.В. Файдюк